Евгения Шалата
Уривок з моїх спогадів … її біографія народжена душею та серцем в любові до поезії і краси…
Писати про жінку трудівницю одну з важливих інвесторів в Україну, і представницю народної та культурної дипломатії, популязатора України в Італії. Не вистачить нам часу і паперу, щоб зрозуміти цю поетичну душу краще бачити, слухати, а ще читати її вірші які є у книзі і сьогодні представляємо у нас на порталі. В короткій новелі З часів дитинства ми взнаємо більше як кажуть дві півкулі таємниць очей Євгенії Шалати.
Народилась вона в одному з мальовничих сіл Сокальщини
наприкінці літа, коли закінчились жнива, коли бузьки прощалися із
пустим полем, високо переступаючи колючу стерню, запасаючись
останніми зернинами, які настирливо вишукували серед загубленої
полови, готувалися до прощального лету. Може і ті самі бузьки і
скинули її, пролітаючи над тією хатою , де чувся дитячий сміх,
прибавляючи іще одну сестричку - Євгенію. В той день вже вміло
бабусею був приготовлений кошик до посвячення, у якому лежали
спілі яблука, медові груші, сливки - усе що вродилося у їхньому саді.
Зверху прикрашав віночок з квітів, з тих самих квітів, що росли
навколо їхньої хати - фіолетово-сині коники, рожеві гронами сердечка,
жовто-оранжеві лілії ... та вдобавок рум’янок з барвінком й
«шпарагусом». У цей день зранечку його мали нести до церкви для
посвячення , бо ж на усю Україну і в її ріднe селo завітало
найвеличніше свято - Святого Спаса.
В той самий день крик радості, чи переляку здригнув стіни цього
обійстя, захоплюючи в її легенята перший ковток повітр’я нового світу,
насиченого духм'яними квітами впереміж з свіжим й терпким ароматом
полину. А п'янкий румянок - з паром першого купання і звуком
плюскання теплої водички в невеличкій дитячій цинковій балії, так
ніжно обвивав її маленьке тільце, проникаючи з леліянням у маленьку душу. ..
Червень, 2009р.
Терні, Італія
Тернова стежина!
(Молитва за Україну)
Молюсь за тебе, Україно,
За твоє свіле майбуття,
За тих синів, які віддали
Всю свою молодість й життя.
Молю для тебе я терпіння,
Щоб мудрості святої досягла.
Бо на Голгофу Українську
Стежина з терну пролягла.
Пр-в:
Тернова стежино, не стелись до ніг!
Все життя ішли ми і народ знеміг.
Тернова стежино, квітом зацвіти!
Дай нашій Вкраїні угору взійти!
Моя ти, Земле Українська,
Тобі схиляємось до ніг,
З молитвою встаємо на коліна
І просим Господа, щоб допоміг.
Щоб ті минулі лихоліття
Не повернулися нам знов,
Щоб завжди нас оберігали
Надія, Вірі і Любов.
Пр-в. :
Тернова стежино, не стелись до ніг...
Повертайся сину!
Десь там у розхристанім полі,
Де ще досі пекельна стрільба.
Там хлопці стоять в обороні,
Бо ще не скінчилась війна.
Пр-в:
Повертайся ти сину, до хати,
Бо стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
А ви мамо, мене не чекайте,
Бо не можу лишати я бій,
Ви без мене собі доживайте,
А хто ж збереже ваш спокій.
Пр-в:
Повертайся ти сину, до хати,
Бо стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
А ви діти скоріш виростайте,
Не кидайте своєї землі,
Там я серце віддав, памятайте!
За вас соколята мої!
Пр-в:
Повертайся ти сину, до хати,
Бо стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
Десь там у розп'ятому полі,
Де стогне від болю Земля,
Там кращі сини України
За волю віддали життя.
Пр. В:
Повертайтесь ви діти, до хати,
Бо там стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
"Тільки матір сина може відчути біль усіх матерів наших захисників, котрі тримають небо України !" - з коментаря. 24.10.2021 Терні, Італія
2004 рік - мій останній виїзд з батьком в поле. Тут ї скінчилася моя казка ...
Чиюсь долю кували... І зозуля літа рахувала. І роси падали, згоряли в проміннях сонця.І чисті душі по землі ходили, просто жили... Гарно як. Як же душа Твоя квилить за Україною. Як рветься до тих літ минулих, до кохання юного, до землі тієї, до трав пахучих, до бузків розквітлих. Як пахнуть їй матіолою і молоком світанки. Ця душа зав'яне в чужині... Бо лише під небом рідним розцвітає.. (Aнізія Oнищак)
*. *. *,
Буває,так самотньо в чужині тій ,
Та й не відкриєш серце ти нікому.
Й заглянеш в свій альбом, де фотографії
Зітхнеш - Як гарно бути молодому?!
Ось тут я зовсім ще маленька...
У черевичках і в сукняному пальтечку,
Тут ще дідусь, бабуся, тато й мати
І сестри коло хати - там скраєчку.
Ото моя уся сім'я й моя родина!
Всі дорогі мені і серцю близькі-
Вдивляючись, все більше розумієш
Що перейшло тобі з колиски?!
Ті співи баби Ганни жартівливі,
Ті мудрі настанови діда і молитви,
Та батькове відкрите серце до народу-
Навчило, як по- божому нам жити.
А мати! Слів нема, щоб описати!
Ті руки, аж до самого пізна трудились ,
ЇЇ сопрано в своїй церкві соло брало,
Що купола та стіни там бриніли.
Над книгою ночами в втомі засинала,
А зранку вдосвіт сонця- полем на роботу.
Вертаючись, всміхалася та ще й співала
Худобі скинувши "тлумак" свій коло плоту.
Все, що маленькою могла ввібрати
Дитина тонкою й ранимою душею
Ще й на вистави українські понад вечір
Батьки вели дітей городньою стезею.
Не було телевізорів тоді у домі ,
По радіо ішли новини з Риму, Ватікану,
Журнали і газету "Вільна Україна"
Чекали дітьми, , видершись на браму.
В той час не подавались у світи чужії,
Та заробляли вдома працею своєю.
Були радгоспи, ферми та бригади
І кожен мав своє хазяйство із сім'єю.
Не знаєш, чи часи були ті кращі ?
Було нелегко й треба ж то признати!
"Баняк" із м' ятою картоплею й шкварками?
Чи зараз? - Де банани в кожній хаті?.
Якими б не були роки ті молодії -
Дано їх кожному по-своєму прожити
По- правді скажу - Щастя, де батьки живії! -
Вам ні за' які гроші не купити! .
Життя - воно , що вічна боротьба та,
Лише історія розсудить всіх по праву!
Нехай та "миска" , що на всю сім'ю одная,
Лише б нам жити вільно у державі!
17.10.2021
Терні, Італія
Слова і мелодія Євгенії ШАЛАТИ
Накуй зозуле мені знову.
Де вітер ще траву колише
Зозуля долю десь кує,
А в теренах моє кохання
Душі спокою не дає.
Пр-в:
Для тебе я пригорну небо
В очах утоплюся твоїх
Віддам тобі я своє серце,
А ти мені його зігрій.
Де дві дороги розійшлися,
Б'є спогад двоном що є сил,
Бо ти для мене той єдиний
Один такий на цілий світ.
Пр-в:
Для тебе я пригорну небо..
Накуй зозуле мені знову
Та поверни щасливу мить ,
Бо там, де ходить моя доля,
Туди душа моя летить.
Пр-в .
Для тебе я пригорну небо...
11.10.2021
Терні, Італія
Роки-роки...
Вставали до роботи та ішли!
Де тільки брались тії сили?
Пройшло усе й пройшли роки ,
Свою там молодість лишили. .
Тепер і сон по ночах не бере,
Запарити б з ромашки чаю...
У небі десь медведиця пала
Й зірками небо посіває.
Роки - роки, та не гоніть туди,
Де два шляхи по різні боки!
І так вас не вернути вже назад
То не женіть ви в тім галопі.
Тпррр! Та гов! - Куди ви летите ?
Літа мої - сполоханії коні.
Може, в віжки вас запряжи?
Чи прив"язати в полі на припоні?
Бо з вами утікає щастя мить,
Де кожна дорога твоя хвилина.
Десь проскакало вже за п'ятдесят...
І видно горизонт, де друга половина.
Не знати, як тепер вас дожени,
А обійти ? - не кожен зможе.
Та на скаку коня попробуй зупини,
Й біжи за возом тим небоже. .
Дивись, яке короткеє життя!
Хіба нажите забереш з собою?..
Роки не так лякають , як душа
Яка лишається ще молодою...
04.10.2021
Терні Італія
Допоки ще живу, туди я буду повертатись!
Заборонити вже ніхто мені не зможе
Любити землю, де я народилась
Ніхто не може тих дверей закрити
До церкви, у якій хрестилась.
До схилу літ, до старості я буду,
де слід дитинства повертатись,
Де рід від прадіда до батька,
Який нікому не зламати.
У тє гніздо , де мій лелека,
Що десь кружляє ще навколо
Й побачити хати , дороги й поле
Все, що дороге таке до болю.
Без чого дихати душа не може,
Не кожен й може зрозуміти,
Бо все прийшло , як те належне
Не збивши крил, щоб в світ летіти.
Одні злетіли з гнізд лелеки
А інші вже нові повили,
Бо ще живі і будуть повертати
На ті місця , де народились!
Чи відаєш дитино- каже мати,
Де б ти не був та мусиш знати,
Що бузьки повертаються до дому
А діти - до своєї хати.
Я буду пішки йти крізь ночі
А вдень спинюсь перепочити
До брами батька,, де чекає
Щоб до могили прихилитись...
******
Коли Різдво, то і думки з батьками...
Вони завжди тебе чекають, хоч коло різних воріт...
Бо ще залишився один із них в живих.
25.12.2020
Терні.Італія
Маяк зоряних надій.
О Боже, я вірю ще більше у тебе,
Де час зупинився, а може і встав,
Посилаєш утіху душі, мов із неба,
Де надій не було й нінащо не чекав.
Я тільки недавно побачила в морі,
Хтось кинув маяк через темінь ночі,
Такий містеричний здалеку і вабить,
То зоряний шлях прокладає мені?! ..
Так мило у далеч оту задивлятись,
Де незбутої мрії твоєї прибій,
У воду нирнути, чи хвилею стати,
Скупнути би душу в морській синяві?..
Він світить один у тім морі глибокім,
Не лякає його бурних шквал буревій,
Ні холод, ні хвиля його вже не зігне,
Він собі височить у погоді любій.
Там хвилі з туманом його огортають,
Та сонце там плеще, ласкає з боків.
Велично стоїть, бо світлом він править,
Він рятунок для душ одиноких човнів.
15.11.2021
Терні, Італія
Бо там ще на землі твоїй цвітуть сади...
Вже двадцять літ минуло поззаду,
Вже двадцять весен відбуяло,
А стільки там ночей розбило німоту
Молитвою очей , де серце так страдало.
Здригалося зорями й місяць шепотів,
Як вісник темряви серед безодні,
Ще цятка чорна у твоїм календарі
Й покинутий в світах, як перст самотній.
Не було ще мобільників тоді,
Не було легко, щоб зв'язатися з ріднею,
І почувався, як на висілках один
Ніби розлучений з своєю ти душею.
Бо не з тобою була та душа -
Прильнула коло серденька дитини,
Покинутої вдома, що сама
Лишилась під опікою родини.
Посилки тиждень вже готовиш здалегідь,
Щоб де бува нікого не забути
І до автобуса біжиш, щоби успіть
Бо з України мав би вже прибути.
А потім ти чекаєш вісточки- листа
Що з дому має повернутись,
Щоб ту відчути горсточку тепла,
Що ти не кинутий і ніким ще не забутий.
Ти пор'ятунок зараз для сім'ї
Яка без тебе нишком вже звикає,
Лиш тихо мати молиться в вікні
Й на тебе щиро ще одна чекає.
Бо все звикається, як той вчорашній день
Він же минув та став інакшим
А добровільна та"тюрма" є дім вже твій
Де віра вогником жеврить - на краще!
Бо там ще на землі твоїй цвітуть сади
Й веде зозуля лік твоєї долі
Ти впадеш сивим птахом з висоти
На землю , щоб померти в волі.
Щоби дожити ще до тих років,
Щоб добру старість заслужити,
Щоб вдома хтось обіймами зустрів
Щоб ще було до кого притулитись.
Такий нелегкий час й такі думки!
Про все ми мусим пам'ятати!
Щоб медом не здавалося життя
Для тих, щоб тої долі не впізнати!
Та повернуся я на землю ще свою
З високо піднятою головою
Та українкою, що залишила чужину.
Віддавши пів життя там молодою.
29.12.2020
Терні, Італія.
Пояснення: "та цятка чорна у твоїм календарі"
- коли ми приїхали напочатках, то замальовували,
чи перекреслювали кожен день, коли минав,
в своєму календарику.
Повертайся сину!
Десь там у розхристанім полі,
Де ще досі пекельна стрільба.
Там хлопці стоять в обороні,
Бо ще не скінчилась війна.
Пр-в:
Повертайся ти сину, до хати,
Бо стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
А ви мамо, мене не чекайте,
Бо не можу лишати я бій,
Ви без мене собі доживайте,
А хто ж збереже ваш спокій.
Пр-в:
Повертайся ти сину, до хати,
Бо стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
А ви діти скоріш виростайте,
Не кидайте своєї землі,
Там я серце віддав, памятайте!
За вас соколята мої!
Пр-в:
Повертайся ти сину, до хати,
Бо стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
Десь там у розп'ятому полі,
Де стогне від болю Земля,
Там кращі сини України
За волю віддали життя.
Пр. В:
Повертайтесь ви діти, до хати,
Бо там стогне земля від тих куль,
Там вже мати стомилась чекати
І вже збився рахунок в зозуль.
"Тільки матір сина може відчути біль усіх матерів
наших захисників, котрі тримають небо України !"
- з коментаря.
24.10.2021 Терні, Італія
2004 рік - мій останній виїзд з батьком в поле. Тут ї скінчилася моя казка ...
Чиюсь долю кували... І зозуля літа рахувала. І роси падали, згоряли в проміннях сонця.
І чисті душі по землі ходили, просто жили... Гарно як. Як же душа Твоя квилить за Україною.
Як рветься до тих літ минулих, до кохання юного, до землі тієї, до трав пахучих, до бузків розквітлих.
Як пахнуть їй матіолою і молоком світанки. Ця душа зав'яне в чужині... Бо лише під небом рідним розцвітає.. (Aнізія Oнищак)
*. *. *,
Буває, так самотньо в чужині тій ,
Та й не відкриєш серце ти нікому.
Й заглянеш в свій альбом, де фотографії
Зітхнеш - Як гарно бути молодому?!
Ось тут я зовсім ще маленька...
У черевичках і в сукняному пальтечку,
Тут ще дідусь, бабуся, тато й мати
І сестри коло хати - там скраєчку.
Ото моя уся сім'я й моя родина!
Всі дорогі мені і серцю близькі-
Вдивляючись, все більше розумієш
Що перейшло тобі з колиски?!
Ті співи баби Ганни жартівливі,
Ті мудрі настанови діда і молитви,
Та батькове відкрите серце до народу-
Навчило, як по- божому нам жити.
А мати! Слів нема, щоб описати!
Ті руки, аж до самого пізна трудились ,
ЇЇ сопрано в своїй церкві соло брало,
Що купола та стіни там бриніли.
Над книгою ночами в втомі засинала,
А зранку вдосвіт сонця- полем на роботу.
Вертаючись, всміхалася та ще й співала
Худобі скинувши "тлумак" свій коло плоту.
Все, що маленькою могла ввібрати
Дитина тонкою й ранимою душею
Ще й на вистави українські понад вечір
Батьки вели дітей городньою стезею.
Не було телевізорів тоді у домі ,
По радіо ішли новини з Риму, Ватікану,
Журнали і газету "Вільна Україна"
Чекали дітьми, , видершись на браму.
В той час не подавались у світи чужії,
Та заробляли вдома працею своєю.
Були радгоспи, ферми та бригади
І кожен мав своє хазяйство із сім'єю.
Не знаєш, чи часи були ті кращі ?
Було нелегко й треба ж то признати!
"Баняк" із м' ятою картоплею й шкварками?
Чи зараз? - Де банани в кожній хаті?.
Якими б не були роки ті молодії -
Дано їх кожному по-своєму прожити
По- правді скажу - Щастя, де батьки живії! -
Вам ні за' які гроші не купити! .
Життя - воно , що вічна боротьба та,
Лише історія розсудить всіх по праву!
Нехай та "миска" , що на всю сім'ю одная,
Лише б нам жити вільно у державі!
17.10.2021
Терні, Італія
Слова і мелодія Євгенії ШАЛАТИ
Накуй зозуле мені знову.
Де вітер ще траву колише
Зозуля долю десь кує,
А в теренах моє кохання
Душі спокою не дає.
Пр-в:
Для тебе я пригорну небо
В очах утоплюся твоїх
Віддам тобі я своє серце,
А ти мені його зігрій.
Де дві дороги розійшлися,
Б'є спогад двоном що є сил,
Бо ти для мене той єдиний
Один такий на цілий світ.
Пр-в:
Для тебе я пригорну небо..
.
Накуй зозуле мені знову
Та поверни щасливу мить ,
Бо там, де ходить моя доля,
Туди душа моя летить.
Пр-в .
Для тебе я пригорну небо...
11.10.2021
Терні, Італія
Роки-роки...
Вставали до роботи та ішли!
Де тільки брались тії сили?
Пройшло усе й пройшли роки ,
Свою там молодість лишили. .
Тепер і сон по ночах не бере,
Запарити б з ромашки чаю...
У небі десь медведиця пала
Й зірками небо посіває.
Роки - роки, та не гоніть туди,
Де два шляхи по різні боки!
І так вас не вернути вже назад
То не женіть ви в тім галопі.
Тпррр! Та гов! - Куди ви летите ?
Літа мої - сполоханії коні.
Може, в віжки вас запряжи?
Чи прив"язати в полі на припоні?
Бо з вами утікає щастя мить,
Де кожна дорога твоя хвилина.
Десь проскакало вже за п'ятдесят...
І видно горизонт, де друга половина.
Не знати, як тепер вас дожени,
А обійти ? - не кожен зможе.
Та на скаку коня попробуй зупини,
Й біжи за возом тим небоже.
.
Дивись, яке короткеє життя!
Хіба нажите забереш з собою?..
Роки не так лякають , як душа
Яка лишається ще молодою...
04.10.2021
Терні Італія
Допоки ще живу, туди я буду повертатись!
Заборонити вже ніхто мені не зможе
Любити землю, де я народилась
Ніхто не може тих дверей закрити
До церкви, у якій хрестилась.
До схилу літ, до старості я буду,
де слід дитинства повертатись,
Де рід від прадіда до батька,
Який нікому не зламати.
У тє гніздо , де мій лелека,
Що десь кружляє ще навколо
Й побачити хати , дороги й поле
Все, що дороге таке до болю.
Без чого дихати душа не може,
Не кожен й може зрозуміти,
Бо все прийшло , як те належне
Не збивши крил, щоб в світ летіти.
Одні злетіли з гнізд лелеки
А інші вже нові повили,
Бо ще живі і будуть повертати
На ті місця , де народились!
Чи відаєш дитино- каже мати,
Де б ти не був та мусиш знати,
Що бузьки повертаються до дому
А діти - до своєї хати.
Я буду пішки йти крізь ночі
А вдень спинюсь перепочити
До брами батька,, де чекає
Щоб до могили прихилитись..
.
******
Коли Різдво, то і думки з батьками...
Вони завжди тебе чекають, хоч коло різних воріт...
Бо ще залишився один із них в живих.
25.12.2020
Терні.Італія
Хай той сад квітне в серці завжди!
Хто родився у нім, то відчує!
ДЕ РАЙ ?
НА ЗЕМЛІ ЧИ НА НЕБІ ?
О Боже, яка то довкола краса!
Усе так буяє в розмаї бузковім
І білі пучки квіточок запашних
Виринають з- під віт яблунькових.
Старенькая грушка в саду розляглась
Й помалу листки розгортає,
Десь гілка черешні і слив неодна
В суцвіттях р"ясних вибухає.
А за ними і вишня й розлогі кущі
Тих порічок й смородин лавина,
Та сусідам давно перелізла за пліт
Й закрутила вже вуса малина.
Постелили городи килим з квіточок
Картоплинного раннього цвіту,
А червоні трускалки пішли в повзунок,
Тим таночком втішають все літо.
Вигинається ланом живильна земля,
Наливаються соком й пшениця і жито,
Ще у прадіда в жорнах скр…
Бо там ще на землі твоїй цвітуть сади...
Вже двадцять літ минуло поззаду,
Вже двадцять весен відбуяло,
А стільки там ночей розбило німоту
Молитвою очей , де серце так страдало.
Здригалося зорями й місяць шепотів,
Як вісник темряви серед безодні,
Ще цятка чорна у твоїм календарі
Й покинутий в світах, як перст самотній.
Не було ще мобільників тоді,
Не було легко, щоб зв'язатися з ріднею,
І почувався, як на висілках один
Ніби розлучений з своєю ти душею.
Бо не з тобою була та душа -
Прильнула коло серденька дитини,
Покинутої вдома, що сама
Лишила…
Кохані мої, повертайтесь живими !
Кохані мої, повертайтесь додому
З окопів, з під танків і куль снайперів,
Бо серце у матері молить спокою,
Щоб ще притулити в обіймах синів.
Кохані мої, повертайтесь живими
До своїх діточок, до дружин і батьків,
Хай більше не стрінуть по дорозі додому
На колінах народ і той крик матерів.
Кохані мої, та Земля ваша тужить
Бо найкращий цвіт націїї гине у ній
Тримайтеся любі, бо за вами скучають
Поцілунки гарячі дівчат молодих.
Кохані мої, не здавайтесь ніколи
Хоч в багнюці окопи і в наметах снігів,
Бо на вас ще чекають рученята дитячі
Та матері постать на порозі у дім.
13.03.2021,Терні
Памятаю, коли зацвітала
акація на батьківському подвір'ї.
В чужім саду акація цвіте..
В чужім саду акація цвіте
Фелоном стеленим дівочих мрій
Та я спішу до неї на побачення
Як та бджола в медовий рій.
З серпанками солодкими прокинуся
Де дихає земля, гаї мої й ліси
Там гронами сердець гойдається
Розплетена весна із білої коси....
Торкнуся я губами ніжно їх,
Замру на мить під запахом п'янким,
Бо там у серденьках любов ховається
У білім вельоні в зарученах весни.
А память на круги свої вертається,
Щоб завернути літ щасливих мить
Пригорну серце я своє до її серденька
Й душа приляже на тих вітах відпочить. ... .
6.03.2021
Терні, Італія.
В житті усе минає...
Як і перші світлі почуття ,
які скапують чистою сльозою
ПАМ'ЯТЬ.. .
Я пам'ять, але я іще жива!
Я пам' ять?! Але я іще жива!
Я маю серце, маю розум й тіло,
Я є душа, що в почуттях вмліва,
Хоч все давно вже відболіло.
Вона тремтить, як той листочок на вітру,
Або зірветься та покотиться травою
Шпурне її убік, чи у калюжу дощову
А то й спливе, як лебідь над водою.
Не хороніть свої завчасно почуття!
Які в куточку серця десь жевріють
З яких ще ллються світло й чистота
То ж бережіть! Бо та любов не тліє!
Терні, 11.03.2021
Епіграф
"Ти думаєш, моя мамо, що я вже не плачу,
а як вийду за ворота-стеженьки не бачу" - з народної пісні.
СТЕЖИНОЮ СЕРЦЯ
Хай стелиться ланом у полі пшениця!
Й співають довкола дзінкі солов"ї!
Я їду додому, де серця криниця,
Де кружляють над полем мої журавлі.
Пр-в:
Стежиною серця до тебе вертаюсь,
На коліна я встану й вклонюся землі.
Я знаю, ти мамо, ще на мене чекаєш
З рушником вишиваним у своєму вікні.
Хай цвітом буяє червона калина,
А трави п'янять й потопають в росі.
Я їду додому, де живить криниця.
Повертає дитинства роки молоді.
Пр-в:
Стежиною серця до тебе вертаюсь,
На коліна я встану й вклонюся землі.
Я знаю, ти мамо, ще на мене чекаєш
З рушником вишиваним у своєму вікні.
30.08.2021.Дрогобич
Маяк зоряних надій.
О Боже, я вірю ще більше у тебе,
Де час зупинився, а може і встав,
Посилаєш утіху душі, мов із неба,
Де надій не було й нінащо не чекав.
Я тільки недавно побачила в морі,
Хтось кинув маяк через темінь ночі,
Такий містеричний здалеку і вабить,
То зоряний шлях прокладає мені?! ..
Так мило у далеч оту задивлятись,
Де незбутої мрії твоєї прибій,
У воду нирнути, чи хвилею стати,
Скупнути би душу в морській синяві?..
Він світить один у тім морі глибокім,
Не лякає його бурних шквал буревій,
Ні холод, ні хвиля його вже не зігне,
Він собі височить у погоді любій.
Там хвилі з туманом його огортають,
Та сонце там плеще, ласкає з боків.
Велично стоїть, бо світлом він править,
Він рятунок для душ одиноких човнів.
15.11.2021
Терні, Італія
Ти не чекай на ману із небес!
Не бійся тратити ні часу й сил,
Не важно скільки ти затратиш літ,
А ти чекай, коли в тобі любов бурлить -
Вона тебе знайде, перелетівши світ.
Що може бути кращим на отій землі?
Серед руїн, гордині і розбрат
Та тільки лиш любов, коли горить
Заступить пломенем й закриє ад.
Той справжній ад , що маємо тепер,
Бо душить людство вірусний напад
Зате, що ми руйнуєм надронька землі
Сверло - у серце! Та на брата - брат!
Не маємо ні страху, ні святинь
Забули, що живе усе, що є на ній,
Де, люди, де дерева й повзуни
З тваринним й хижим світом у сплеті.
І в кожного клітиною життя
Відзначена тривалість і роки,
У кожного того є відчуття
І почуття, які малюють береги.
Знай! До свого лише допливеш,
Коли наладиш справного човна,
В якому серці є Любов та Бог,
Де світлом світиться душа.
Не покладай на завтра ти діла
Та не чекай на ману із небес,
Будь сильним! З вірою, бо тільки Бог,
Утвердить кожен крок твоїх чудес!
27.02.2021
Терні Італія
Кажуть...
Кажуть, що жінка мінлива я дуже
То коханка, кохана, дитина, бунтар,
А я посміюся і скажу - "правдиво! ",
Щоб так написати, то мати тре дар.
Повертаємось всі до дитинства
Та чуємось дітьми, коли є батьки,
А потім кидаємо дім за ворітьми,
Вибираєм дорогу собі за любки.
Де юність чаклує літа молодії,
Де перше кохання, як яблуні цвіт
Лишається спогадом, може чеканням,
Як нивкою довгих нескінчених літ.
Та наввть пора ота швидко минає,
За нею підходить і зрілості плід,
Хтось одружився та діток чекає,
А в когось у домі заводиться кіт.
Потім і це блискавично проскочить
І ти вже бабуся веселих внучат,
А я молода та іще не здаюся,
Тепер про кохання подумати час.
Життя проскочило, я так і не знала,
Щоб проснутись у теплих обіймах чиїсь,
Я робила, старалась й дітей научала,
Щоби кожен ще міг заробити на хліб.
Так я іще жінка, чимало прожила
Нераз помилилась і збилась в житті,
Але віру у Бога свою не згубила,
За старість подбала в своїм гаманці.
Я ні від кого нічого давно не чекаю,
Горбом заробляю й своїм ще умом
Почуття я оті лиш на папір викладаю
Думок, що виводжу душевним пером.
І кожен період такий особливий,
Де минуле, теперішнє і майбуття.
Ти був тут малий, а тепер вже дорослий
В однім слові - це, просто, життя.
А настрій він так, як погода мінлива -
Весело то сумно, бо таким ти родивсь.
Землі десь потрібні ще інколи зливи,
Бо вона пересохла б, напевне, без них.
Я вірую й досі у людські чесноти,
Ті, що заклали для мене батьки.
Я в спину нікому не вмію стріляти!
Не знаю я іншого, крім чесноти!
А чесному в світі нелегко прожити,
В людей усе менше стає доброти.
Я не зможу ніколи вже іншою бути!
Я така яка є! Хоч, як там не суди.
16.11.2021
Терні, Італія
More Записи for Show: Радіо Українська хвиля з Європи
