Україна - країна вбитих і недобитих чоловіків. Той п'яним замерз. Той з безпам'ятства запою не може вилізти. Той виліз і місяць картоплю не може викопать, бо лопата з рук випада.
Це я його вбиваю. Мій чоловік завжди був першим - він онук бандерівця Григорія Нетовканого - завжди був першим у всьому - альфа. Так, з 1999 по 2006 рік він, незважаючи на байдужість та повне нерозуміння середовища, спас чотири кургани недалечко від дому. Він першим взявся за відновлення середовища. Дослідив місцевість, написав заяви, привів сюди спеціалістів, поставив кургани на державний облік, написав проект та отримав 500 доларів на пам'ятний знак та вивів могили з-під оранки. Мій чоловік напевно володіє сокирами Перуна, адже кожен його проект не був безтурботною прогулянкою, а то було пробиванням шляху в інертній збайдужілій тихо_агресивній масі.
Кургани - це між іншим. Він тоді мені хату збудував, газ в село провів, книгу про голод написав, орнанізував Січ, віднайшов і відновив топоніми, повернув звичаї... Він для мене старався, творив дім і середовище, де затишок і достаток - так діє дух бандерівця.
Він це все робив, бо я вдягла йому рожеві окуляри, а собі маску натхненниці. Я була правІльною для нього. А насправді я його НЕНАВИДІЛА. Коли мій воїн ішов за здобиччю, я ображалася, що мені мало уваги, що я самотня. Я себе жаліла. А синові казала, що тато правильно робе, шо він герой, а сама ненавиділа. Син ріс огорнутий моїми чорними молитвами ненависті, образи й жалості. Це його базові налаштування. І син виріс ТРІШКИ не_схожим на свого тата. Він так само розумний і сильний, все знає, тільки ненавидить ВСЕ, що робив його батько. А чи син він свого батька, коли так ненавидить його, як я колись ненавиділа?
З часом рожеві окуляри спадали, маску правильності вже було утримати неможливо. Чоловік довго не хотів вірити, але зрештою побачив.., очі згасли, ВСІ проекти ув'язли, сокири Перуна взялися ржавчиною, кургани почали підорюватися. Я його вбила. Стою на кургані із мечем у піднятій правиці, а шуйця тримає відсічену голову. Безголові чоловіки...
Тепер плачу, я зовсім беззахисна, хочу повернути його. Він потрібен синові. Він - мій альфа і омега - убитий. Я жінка-вбивця, я Україна.
Написала Оріяна Доценко
19 вересня 2021 р.
Сьогодні разом з чоловіком виховує 5 синів, а чоловік Велес Доценко вже 11 місяців захищає Україну від російського гвалтівника і загарбника....
