Любі друзі!
Ця збірочка листів народилася в найтяжчі дні, які розділили життя українського народу на до та після. Тоді в наших душах і думках панував такий буревій емоцій та почуттів, що навряд чи хтось зможе вказати, чого там було більше: обурення на тих, хто називав себе братами, чи люті й готовності власними руками душити ворога; страху перед реаліями війни чи впевненості, що це все триватиме лише кілька днів або щонайбільше тижнів; відчаю чи переконаності, що ми переможемо. В ті перші дні розгубленості й важкого усвідомлення підступності тих, кому українці довіряли, кожен діяв на свій розсуд: одні з гордим та сміливим поглядом рішуче йшли на захист рідного краю, інші втікали підібгавши хвіст. Хтось рятував з-під обстрілів людей; хтось виключно власні життя; хтось готував коктейлі молотова та готував їжу для тероборони та військових, хтось став волонтером, хтось розпочав війну на інформаційному фронті… Серед останніх була й я.
Важко згадувати ті дні. Впевнена, що вони ніколи не зітруться з пам’яті кожного українця, а особливо тих, хто залишився у власній домівці попри все. Було нестерпно чути постійне завивання сирени, яка сповіщала про повітряну тривогу. В такі хвилини серце завмирало, а вуста промовляли молитви з проханнями до Бога: зупинити війну. Та, незважаючи на тривогу, хвилювання, потрібно було залишатися сильною, адже на мої плечі ліг подвійний тягар, оскільки чоловік став на захист рідного краю, в перший день війни пішовши до військкомату, а тому залишалася не тільки мамою й господинею, а ще повинна була стати опорою для власних дітей.
Всі ці шокуючі обставини багато в чому змінили нас. Через них в перші дні навіть слова не написала, весь вільний час перечитуючи новини, відповідаючи на листи своїх читачів, підтримуючи їх та втішаючи, але втрутився в ці обставини мій коханий, який наполіг, щоб продовжувала свою творчість, щоб і далі писала романи сповнені щирості й добра, які допомагали б людям повертатися в мирний час, романи, які б додавали віри в нашу перемогу, але не хотів, щоб писала про війну. І я здалася, знову взявши ручку та сівши за зошит, на сторінках якого почали жити мої герої.
На мій день народження зателефонував хороший знайомий, литовський кінорежисер, поет, сценарист Петро Олар, який, прочитавши виставлений мною в Фейсбук пост про біженців, запропонував записати діалог на цю тему. Я погодилася. Й ось під час розмови пан Петро зумів спокусити мене на написання листів. Не була певна, що щось вийде, але й втриматися від такої зваби було нереально. То ж хочу щиро подякувати панові Олару за цю ідею та підтримку, яка стала живильним джерелом моєї творчості, яка вилилася в цю маленьку збірочку емоцій, болю, впевненості, та віри в нашу перемогу. Слава Україні!
Р.С. «…пан Петро зумів спокусити мене на написання листів.» так написала у слові до читача Євдокія Макаренко. Спокуса на творчість то не гріх, то створення обставив в яких народилась ця незвична радіо книга. Вона вже давно живе на порталі радіо «Українська хвиля з Європи», але ця книга б не народилась, якби не війна, якби пані Євдокія не сприймала світ у вібраціях душі, якби вона не любила на повноту серця Україну, дітей, чоловіка і всіх людей. Якби ця скромна вчителька не була така сильна, що змогла сказати правду і написати листи ворогу, до ненароджених дітей, до Президента, до лелек… А головне пані Євдокія сказала правду своїй совісті, своєму українському Я…
Надіюсь, що подібні образи і думки живуть і у ваших душах та серцях дорогі читачі і слухачі. То ж разом ще раз послухаємо, як звук камертону цю біль та віру в нашу Перемогу… Україна була , Є і буде завжди поки є ті хто любить її, і захищає до останнього удару серця.
Петро Олар та Євдокія Макаренко
(вступне слово до книги Лелеки, Повертайтесь!)
( Світлина Василя Бабуха)
Паперові та звукові варіанти книги "Лелеки Повертайтесь" можете замовити у нас на порталі, чи зателефонувати, або в соціальних мережах через особисті контакти. Кошти зібрані на видання книги "Міжнародним Благодійним Фондом Українська Друза", та від продажу книги підуть на допомогу воїнам, що наближають перемогу, а на зібрані гроші плануємо в Європі придбати позашляховик і написати на дверях "ЛЕЛЕКА", мз зображенням птаха, якого ніде у світі не вбивають. Він поверне нам вкрадену Весну, принисе Перемогу, а комусь і дітей від коханих, які чекали в Європі чи Карпатах, і берегли любов та вірність.
Стати спонсором , чи замовити книгу яка прилетить навіть до Антарктили можна по вайберу, чи телеграму еул: +37063233112, або Email: Petro Olar
