ДО 150-ЛІТТЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ.
"ЛІСОВА ПІСНЯ" у постановці РИЗЬКОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ТЕАТРУ (2012р.)
Режисер, Заслужена вчителька України МАРІЯ СЕМЕНОВА
В ролях: Ольга Мороз, Микита Осипов, Георгій Крутий, Олена Грабар, Ліда Васильєва, Юліан Садловський, Катерина Тумко.
У 1900 році з 2 по 4 березня відома українська поетеса Леся Українка була у Ризі. Зупинилася вона у своєї тітки у будинку на вулиці Дзірнаву, 90. На жаль, зараз цього будинку вже немає… Але у Ризі добре знають і пам’ятають творчість славетної української поетеси. Зокрема її поему «Лісова пісня» у 60-х роках минулого століття поставив Ризький оперний театр, а театр «Dailes» «Камінного господаря». В Академічній бібліотеці ЛУ є збірка творів Лесі Українки у перекладі латиською мовою. Про це на вечорі, присвяченому 145-річчю з дня народження Лесі Українки розповіла директор Академічної бібліотеки Вента Коцере. Наразі дружина посла України в Латвії Ольга Перебийніс зробила невеличкий екскурс для присутніх у часи, коли жила і творила Леся Україна, повідала про її сповнене постійної боротьби з хворобою життя, творчість, кохання, любов до України. За словами Ольги Перебийніc, девіз життя Лесі Українки - "Contra spem spero! Без надії сподіваюсь!" можна назвати девізом сучасної України і українського народу, на долю якого випали страшні випробування. Несподіваним і приємним відкриттям для багатьох була продемонстрована піщана анімація за мотивами "Лісової пісні" Лесі Українки українкою з Полтавщини, яка нещодавно приїхала до Риги, Тетяною Гавриленко. Але епогеєм творчого вечора була вистава Ризького Українського народного театру «Лісова пісня» . Режисер, Заслужена вчителька України Марія Семенова Mariya Semyonova зробила майже неможливе – за місяць вона ввела до гри у виставі трьох нових акторів, які, на мою думку, справилися зі своїми ролями чудово. Ідея творчого вечора, присвяченого Лесі Українці належить пані Марії. Не перебільшуючи скажу, що усі присутні отримали від цього культурного дійства насолоду. Творчий вечір, присвячений 145-річчю з дня народження Лесі Українки став показником того, якими мають бути культурні заходи української громади у Латвії. Додам лише, що зал був переповнений, цікаво було не тільки дорослим, але й малечі, яка з захопленням, з притаманною тільки цьому віку безпосередністю слідкувала за дійством.