МАЛАНКА, або спроба дослідити Забутих Богів, які 33 роки тому я разом з групою кінематографістів та етнографів шукали істину в Карпатах. Литві, Латвії та іших краях де живе древня традиція Маланки і Ліго....

Згадалось, як З3 років тому, зняли на студії Останкіно документальний фільм із омріяного великого циклу "ЗЕМЛЯ І НЕБО", Але не судилося, щоб цей серіал дослідження нашого етнічного коріння був показаний в світі. З моїх архівів є одна з версій цього фільму, Його здавали довго, були претензії у православної церкви із Загорська. Та минули роки і я готовий віднайшов пробну робочу копію на плівуі Кодак і перевів її у відео: Зараз готуюсь до нового фільму як в Литві так і в Україні. Чекаю від науковців та етнографів, нових свідчень, матеріалів та фактів, що допоможуть у створенні сценарію" (З повагою Петро Олар Р.С.)

Фільм Петра Олара та Альгімінтаса Відугіліса про давні вірування і традиції наших предків, язичництво, обряди, звичаї. Містить інтерв'ю видатного вченого Бориса Олександровича Рибакова.

Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну від багатої, її можна заправляти скоромниною. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.

Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. За давньою традицією, новорічні обходи маланкарів, як і різдвяних колядників, відбуваються після заходу Сонця, тобто тоді, коли володарює усяка нечиста сила. Дівчата-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати.

На Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.

За давнім звичаєм перебрані, закінчивши ритуальний обхід, вранці йшли на роздоріжжя палити «Діда», або «Дідуха», — снопи, соломи, що стояли на покуті від Святого вечора до Нового року, потім стрибали через багаття. Це мало очистити від спілкування з нечистою силою.

А наступного дня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком:
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров'я та на Новий рік,
Щоб уродило краще, ніж торік, -
Жито, пшениця і всяка пашниця,
Коноплі під стелю на велику куделю.
Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Юрій Федькович описав дійство на Маланку:

«Котре найкраща й найчесніща дівчина перебирала ся за Маланку. Один парубок за Василя (Чильчика), другий за короля (Місяця), а третій за Діда-Змия з білов та довгов бородов. Маланка мала зірку (звізду) на чолі, була прибрана у самі цвіти і мала з собов три подружечки з рожевими деревцями, котрі подібно, як она сама, були прибрані. Василь (Чильчик) був перебраний за ратая (оратаря), с чепигами або з серпом у руках; а Король з новим місяцем на чолі, а яко мисливець з сагайдаком і луком. Решта ледінів була то за плугатарів, то за мисливців перебрана; плугатарі водили з собов вола або барана, мисливці оленя або сокола, а Змий-дід нарешті, убраний у буйволову шкіру і оперезаний гадюками, водив з собов тура або цапа, мав велику косу у руці і три гробарі з рускалями за поплічників».
Так ходила Маланка хата від хати. Дружина співала за музиков маланочної коляди, а сама маланка походжала по хаті, та поралась яко домаха, але робила кожду роботу встріть… Але не вело се ся так, як тепер ведет ся, що приберут якого небуть свистуна-збиточника на маланку і водят ся з нев пяні хата від хата, аби господареви збитки зробити…

Буковина вважається територією, де чи не найкраще в усій Україні збереглися давні традиції відзначення новорічних свят. Свої особливі Маланки, які тут ще називають «переберіями», відбуваються у місті Вашківці, селах Красноїльськ, Горбове, Великий Кучурів, Боян, Припруття, Бабин тощо. Зрештою це сприяло тому, що з 2011 року у столиці Буковини, Чернівцях, проводиться фольклорно-етнографічний фестиваль «Маланка-фест». Щороку 15 січня туди з’їжджаються десятки колективів, аби позмагатися, чия новорічна народна вистава краща. Найбільша і найвідоміша з усіх буковинських Маланок відбувається у селищі Красноїльськ, що на кордоні з Румунією. 13 і 14 січня тисячі людей у вигадливих костюмах виходять на вулиці селища із виставами, піснями і танцями, святкуючи прихід Нового року. Традиції маланкування тут зберегли попри заборони радянської влади і сьогодні до Красноїльська на Маланку з’їжджаються тисячі туристів не тільки з усієї України, а і з інших країн світу.

Юрій Федькович зауважує, що маланочна коляда є найкращою, що лишилася від праотців, зазначає, що «у вісім день по празднику Ко-Ладі святкували они і праздник Маланки, перебравши одну дівчину за Маланку, одного парубка за Чильчика, другого за Місяця, третього за Змия-діда „з зелізною бородою“, а решту дівчат і парубків за поїзд Маланки, Чильчика, Місяця і Змия, і ходили так хата від хати»[13]

Ти Місяцю, ти Королю,
Красна Маланка є с тобою ;
І с тобою і з собою —
Ясная зоря над головою.
Викрадення Маланки Змієм-Дідом

Ой та горе!
Наша Маланка зарученая,
Долів водою вінчик пускала,
На камінчику ножечки мила,
Біль-рантушечок тай замочила.
Гой повій вітре ти із Поділя,
Висуши рантух ти як біль білий !
Гой повій вітре та буйнесенький,
Висуши рантух та й тонесенький !
А у неділю, та дуже рано,
Море заруло, море заграло,
Бо на дні моря, на руслі моря,
Змий-царь поганий, Змий-царя двори.
А у тих дворах сімсот теремів,
А в тих тереміх Змий-царь студений,
А в него слуг три — три буйні вітри,
Три вітри бурі, три чорні тури.
Повійте вітри та кидки д' горі,
Звійте Маланку до мене в море !
Бо та Маланка зарученая,
Гой до сердечка мого пристала !
Розмова Короля-Місяця зі Змієм

Гой ви тури!
Гой а учера, та дуже рано,
В золоті труби славно заграно ;
Ой гоня тура с темного .дуга:
Велесилчика вірнії слуги.
Гой ти Місяцю, гой ти Королю,
Не гони тури та по діброві !
Бо в мене тури та дорогії,
Все по чотири та золотії.
Поганий царю з русла ти моря,
В неділю рано тебе поборю,
А в твоїх кривіх руки умию,
А свойов славов всю землю вкрию.
Гой а учера, та дуже рано,
Золоті труби славно заграли,
Славно заграли, в світ знати дали,
Славні два царі до міри стали.

Це народне дійство переживає віки, оспівано поетами в Кіно Сергієм Параджановим, Іваном Миколайчуком і зараз кіностудія Олександра Довженка створила ось цей фільм:

Це історія про долі людей з румунського села Красна,
на території України, які готуються до свята.
Свято Маланки є знаковою подією
кожного жителя села Красна,
особливо для молодих хлопців,
для них це головна ініціація в житті.
Маланка, карнавал де кожен бере участь
і має свою роль, в химерному язичницькому дійстві.

Режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук
Автор сценарію Дмитро Сухолиткий-Собчук
Композитор Антон Байбаков
Головний оператор Олексій Лєбєдєв

Оператори
Марина Ляпіна, Сергій Крутько, Ярослав Левицький, Іван Мітрік, Вадим Зарицький, Максим Зелінський, Дмитро Сухолиткий-Собчук

Художник анімації Ольга Юрасова
Режисер монтажу Олександр Сухов

Звук
Катерина Герасимчук, Петро Захаров, Артем Мостовий

В фільмі знімались Антон Плешка, Георгій Урсакі, Василій Бобул, Георгій Бружа, Георгій Герман, Георгій Істратій, Дмитро Грозаву, Марія Попеску-Мотреску, Микола Плешка, Ілля Іліуц, Іван Іліуц, Самуїл Мітрік, Степан Мотреску

Музика
Готфрід Штольцель, Марко Галаневич, DJ SHMELJA

Анімація
Олександр Воробйов, Микита Ратніков, Віктор Буркацький

Продюсер Ігор Ставчанський
Художній керівник Роман Балаян
Директор картини Марина Леонович, Ірина Шавірська
Фотографи Сергій Аніщенко, Сергій Ахременко
Виробництво Національна кіностудія ім.О.Довженка