Мудрість геніїв, що стала нородною: «Не вчи яблуню родити яблука – сама природа її навчила. Охорони її лишень від свиней, обріж вовчки, прибери гусінь.» (Григорій Сковорода )
Ще на початку свого існування людина спостерігала за природою, за змінами природних сезонів (зима, весна,літо, осінь).
Природа завжди була в основі матеріальної та духовної культури пращурів – українців, поставала в народних уявленнях живою істотою – Матір’ю всього існуючого. Відповідно і ставилися вони до природи по-синівськи шанобливо і дбайливо.
Український народ упродовж усього свого існування займався хліборобством. Протягом століть він виробив велику хліборобську культуру, яка знайшла своє відображення в народній психології, характері, світогляді. Живучи в гармонії з природою, українці створили свій народний календар. У ньому вони історично обумовили дати, події, спостереження за навколишньою дійсністю, народні свята, інші урочистості, які в певній послідовності відзначали протягом року.
В основі народного календаря українців лежить землеробський календар. У ньому місяць за місяцем, тиждень за тижнем, нерідко день за днем передбачалися всі сторони і види хліборобської праці, особливості життя, зміни в природі. Це своєрідна енциклопедія знань про життя людей праці, їх побут, спосіб життя, виховну мудрість.
Саме українські календарні традиції, звичаї, обряди у віках зберігали нашу національну ідентичність. Протягом багатьох століть український народ не мав власної держави. Перебуваючи під владою сусідніх держав, українцям вдалося зберегти національну своєрідність, а календарна обрядовість допомогла народу єднатись і зберегти його самобутній національний дух, вижити і розвиватись.
Задовго до прийняття християнства на всій території України була високо розвинена звичаєво-обрядова культура. З приходом на українські землі християнства відбувається своєрідне злиття християнських і дохристиянських вірувань. До сьогоднішніх днів збереглися колядки й щедрівки, вертепи, веснянки, гаївки, свято Купала та інші свята і звичаї, які органічно переплелися і становлять оригінальну, самобутню культурну спадщину українського народу.
Народний календар: Листопад
8 листопада - Святого Дмитра
10 листопада - День святої П'ятниці
14 листопада - Кузьми-Дем'яна
21 листопада — Свято Архистратига Михаїла
21 листопада – Собор Архистратига Михаїла
Днем святого Архистратига Михаїла відмічено в правосланому календарі 21 листопада.
Православна церква шанує Михайла як захисника віри християнської і поборника зла і темних сил. Свято святих ангелів на чолі з архангелом Михайлом, встановлено на початку ІV століття.
На михайла в Україну приходить справжня зима і добро перемагає темні сили.
За уявленнями давніх християн у цей день під керівницьвом архістратига збираються всі ангели і прославляють народження Христа, Його воскресіння й вознесіння.
Результат пошуку зображень за запитом "Свято Архистратига Михаїла"Київські князі обрали Михаїла своїм покровителем: архістратиг з мечем зображений на стародавньому гербі Києва. Його зображення також на головній хоругві козаків, на інших козацьких прапорах. «Грім гримить — це Михайло веде війну з чортами, — говорять. — Де б не заховався нечистий, його Михайло кругом знайде».
Архангел Михаїл, згідно з церковними канонами, є головним воїном в битві добра і зла – він переміг сатану. Якщо гримить грім, в народі кажуть, що це Архангел Михаїл веде війну з чортами – де б вони не сховалися, його стріла їх всюди знайде.
Його також називають захисником душ померлих, який переносить їх зі світу живих на небо, оскільки саме він переніс на небо душі Авраама і Богородиці. Озброєний мечем, він охороняє ворота раю. Саме святий Михаїл на Страшному суді закличе трубним гласом мертвих з могил, буде зважувати душі грішників, оцінювати їх добрі і злі вчинки і молитися Господу про їх прощення.
Михайла найбільше вшановували мисливці, вважаючи своїм безпосереднім покровителем.
21 листопада слов’яни справляли чоловіче військове свято, день Миха. Покровителя воїнів Михе Велес вручив меч і наказав захищати людей у зимові дні, коли на землі править ніч. Миха приїжджав до людей на білому коні, приводив справжню, «білу зиму». В цей день проводили вікові ініціації, коли хлопці виходили з дитячого віку і ставали повноцінними членами роду, громади. Значну роль у святі грали жінки. Матері готували синів до посвяти, налаштовували на нове життя – воїна, захисника і глави сім’ї. Господині вшановували чоловіків роду, щоб у них завжди вистачало сил і мужності протистояти будь-якому ворогові.
Крім того, в цей день прийнято просити будинкових і домашніх духів не залишити житла своїм захистом. У частування чарівним помічникам біля дверей навпроти печі ставили солодке питво і клали кращу їжу.Результат пошуку зображень за запитом "гадання хлопців"
Молоді чоловіки дивилися, як господині вшановують чоловіків, і вирішували, з якої родини брати дівчину в дружини, щоб була доброю господинею і в усьому підтримувала чоловіка.
