Поетичні таланти України. Клавдія Дмитрів - чарівниця пера.
1 Грудня, 2021
НА БІЛОМУ КОНІ
На білому коні приїхала красуня,
Із сивої хмарини посипав білий пух,
Від осені-чаклуні лишилося відлуння –
Про це співає вітер й досі ще не вщух.
Ось вийшла біла краля з саночок-карети,
А кучер біловусий руку їй подав,
І привезла з собою білії намети.
І пухом сріблим землю засипав
ПРИСПІВ
Пройшлася біла фея садом,
Махнула ніжно рукавом –
Летять сніжинки зорепадом,
Пришле морози з Йорданом.
Так ходить, зіроньками сипле,
Ті намистинки з рукавів,
Бо це заняття кралі звикле,
Як Морозенко заповів.
Всі білі намистини з вітерцем танцюють,
Краси такої навіть у казках нема.
Ще й срібні візерунки всюди розмалюють
Кучер біловусий й красунечка зима.
А коник білогривий поряд з нею ходить
І саночки-карету завжди подає,
Ще й з вітром-морозенком нам пісні заводить
Й білесенького снігу всюди додає.
Україна багатюща на таланти. Одним з таких талантів є Клавдія Дмитрів, яка народилась на Прикарпатті, в мальовничому селі Слобода-Болехівська Долинського району Івано-Франківської області. Це надзвичайно цікава і багатогранна постать, яка багато років народжує нові поезії та пісні. Вона – педагог та психолог за освітою. 27 років сіє в дитячі душі не тільки зерна знань, а й зерна добра і тепла, любові до слова і мови, які защораз проростають щедрим буйноцвітом. Але Господом їй ще дана місія творити прекрасне.
Ця красуня є лауреатом міжнародних та всеукраїнських літературно-музичних фестивалів-конкурсів. А також є володарем Гран-прі на міжнародних конкурсах.Творчий шлях Клавдії Миколаївни як поетеси, розпочався ще в юності, в студентські роки. І перший поетичний твір цієї талановитої поетеси, яку знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами, народився 30 років тому. А саме тоді, коли вона була студенткою ІІ курсу педагогічного училища. З того моменту час від часу народжувались нові творі. Та їх було не так багато. А серйозний поетичний шлях розпочався 19 років тому. Одна за одною, почали народжуватись поезії дуже легко, просто, на одному диханні. І немов птахи з гнізда, розпочинали політ до свого читача, слухача, глядача. На сьогоднішній день в її поетичному доробку є понад 3000 поезій, де більшість творів проситься на музику.
Рішенням Секретаріату творчої спілки «Асоціація діячів естрадного мистецтва України» їй присвоєно почесні звання:«ЗАСЛУЖЕНА АРТИСТКА ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ» та «ЗАСЛУЖЕНИЙ ДІЯЧ ЕСТРАДНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ» за значний особистий внесок у розвиток українського естрадного мистецтва та вагомі творчі здобутки. Не маючи музичної освіти, п.Клавдія пише прекрасні пісенні тексти, які виливаються з її співочої душі і часто лягають на власну музику, перероджуючись в милозвучні пісні, які хочеться слухати й слухати, співати… Починаючи з жовтня 2019 р. по сьогоднішній час, нею особисто та у співпраці з іншими композиторами народилось більше 120 неймовірно-красивих пісень.
Пісенні тексти ця талановита особистість почала писати 17 років тому після того, коли внаслідок оперативного втручання з приводу лякаючого діагнозу настав парез правої половини гортані. Вона втратила голос, але не втратила віру у себе, в Господа, в життя. Ця смілива, відважна, сильна духом жінка боролася за життя. Дякуючи отоларингологам та фоніатрам, голос відновлено, та права голосова зв’язка залишилась паралізованою, на превеликий жаль.Після цього Всевишній нагородив цю прекрасну талановиту людину даром писати пісенні тексти, народжувати чудову музику і створювати проникливі пісні. Наша поетеса-піснярка тісно співпрацює з такими композиторами як Іван Пустовий, Сергій Ярунський, Ярослав Гудима, Галина Соколишин, Галина Васіна, Наталія Стець та ін.
Це людина, яка свої твори пише душею на одному диханні. Вони дуже глибокі, сильні, змістовні. Поезії Клавдії Миколаївни торкаються струн душі кожного. За власні кошти поетеси вийшло у світ декілька збірок поезій, вихід у світ яких вона порівнювала з народженням дітей, від народження яких радість переповнює. Не дивлячись на те, що життя цієї чарівної жінки не завжди було солодким, в її поезіях нема образи та скигління на життя і нелегку долю. Натомість чітко й дзвінко звучить любов до життєвих цінностей та самого життя. Це чудово висвітлено в багатьох поезіях цього невичерпного таланту. Однією з таких є твір «ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ».
Життя прекрасне, дивовижне,
А ми- керманичі у нім,
Воно не є, як мур, нездвижне…
І те, що маєм, бережім.
Життя прекрасне, неповторне,
І різна кожна-кожна мить.
До себе дуже воно горне,
Струна його щораз дзвенить.
Життя прекрасне, неозоре,
Дає можливість розквітать.
Воно бурхливе, наче море,
На хвилях любить нас гойдать.
Життя прекрасне, блискавичне,
І пролітає, мов стріла.
Воно, як скарб, воно – величне,
Й дає усім по два крила.
Життя прекрасне, загадкове,
Розгадок часом не дає,
Не сіє золоті підкови,
Але надію все дає.
Життя прекрасне, мелодійне,
Звучить у ньому кожна мить.
Воно буває й чародійне.
Його не можна не любить!
Життя прекрасне, наче казка,
Воно веде у небуття.
Буває в чомусь і підказка.
На те воно і є життя.
25.03.2020 р.
Ця чарівниця пера в своїх поезіях торкається різних тем. І не просто торкається. Вона, напрочуд, красиво й глибоко їх висвітлює, розкриває. Важливе місце займає тема, яка близька й дорога кожному з нас. Це тема батьків і дітей. Адже це те, що близьке, рідне й дороге. На цю тему у поетеси написано багато поезій. На власну музику створено багато пісень, слухаючи які, мурашки пробігають по тілу, сльози наповнюють очі, тамує подих. Слова, на перший погляд, можуть видаватися простими. Але вони глибоко проникають в людські душі. Це пісні, які розтоплюють лід і в крижаному серці.
Надзвичайно красиво і трепетно ця дивовижна жінка оспівує в своїх поезіях невмирущі, красиві, ніжні почуття, під назвою кохання. Оспівує те, що не пройшло повз кожного з нас. Багато творів про кохання покладено на музику. Ці таємничі почуття оспівано лірично в її творах.
«ПЛЕКАЮ МРІЮ»
Потонути в твоїх очах,
Заблукати в твоєму волоссі.
Вічно жив би в твоїх лісах
І співав би у стоголоссі.
Пити воду з джерел твоїх
І гуляти твоїми садами.
Клав би квіти щодня до ніг,
Так було би, повір, роками.
Дивитись в безодню очей
І досліджувать їхні глибини.
Ще й торкатись твоїх плечей…
Доглядав би твої долини.
Піти ще й у гори твої,
Піднятись на найвищу вершину,
Де дзвенять поміж гір ручаї,
Закохатись в твою полонину.
Заплутатись в твоїх думках
І мелодію рік всіх співати…
Щоб було це не тільки в снах.
Ключ до серця твого шукати.
11.11.2019 р.ЗАМІСТЬ ТИСЯЧІ СЛІВ
Замість тисячі слів, я кохання тобі подарую,
Буду купати тебе у коханні щодень,
Коли бачу тебе, наче явір весняний, квітую,
І готовий співать про кохання тобі лиш пісень.
Замість тисячі слів, я втоплю тебе, мила, в коханні,
І нізащо тобі виринати із нього не дам,
Поступком відчуєш зізнання моє у коханні,
І кохання своє я навіки тобі лиш віддам.
Замість тисячі слів, я кохатиму вічно душею,
Даруватиму ніжність тобі і тепло,
І ніщо не постане між нашим коханням межею,
Бо квітку кохання тримає міцнеє стебло.
Замість тисячі слів неможливе я зроблю можливим,
Щоб щастям світилась, мов цілі плеяди зірок,
Втоплю у коханні й назавжди я стану щасливим.
В моєму житті - надзвичайно важливий це крок.
30.11.2019 р.
Не оминає в своїх поезіях майстриня пера і теми рідного краю, Карпат, України, рідної мови. В душі цієї багатогранної особистості живе патріот нашої України. Та найголовніше, що все оспівує з незбагненною любов’ю до слова і з розумінням того всього, про що пише.
ПОЛОНИНА В КАРПАТАХ
Дивлюсь на ялину й на ту полонину,
Де вівчар у кошари овець всіх загнав.
Як вийду, як гляну, як оком я кину…
І вівчар на трембіті з любов'ю заграв.
А та полонина у наших Карпатах,
Не відвести від неї нізащо очей.
Вона, мов колиска в смарагдових шатах,
Ховає в собі таємницю ночей.
Обабіч від неї ялини й смереки,
А внизу – там тече потічок.
Хоч вона так високо й далеко-далеко,
Та верхівки смерек, як верхівки свічок.
Полонина зелена, вівці, кошари,
Смереки, трембіта, живиця, вівчар…
А над ними горять все яскраві стожари,
І місяць виходить з-за хмар.
Грає вівчар на трембіті красиво,
І дзвінко співають пташки у лісах.
Такая краса! Всюди гарно, звабливо…
І слово КАРПАТИ у нас на вустах.
13.07.2019 р.
Ще однією, не менш цікавою, є збірка поезій «ДІАЛОГ СТОЛІТЬ». Тут поетеса взялась вести діалог з автором слів славня України – Павлом Чубинським. Вона глибоко дала відповідь на кожен з творів збірки автора «СОПІЛКА ПАВЛУСЯ», чітко витримавши стилістику написання. Майстриня пера як поетеса-сучасниця передала те, про що писав П.Чубинський в ХІХ, своїм власним поглядом на сьогодення. Описала своє бачення тих речей і моментів життя в ХХ-ХХІ століттях, про що писав батько нашого славня в ті далекі сиві часи. Ось, наприклад:
Павло Чубинський
Любо слухать, якъ на кобзі
Славний кобзаръ грайе,
Вінъ співайе нам поважно
И добру навчайе.
Співа про те, шчо діялось
И шчо не вернеця –
Всякъ хто слухав тую пісню
Сльозами заллйеця.
Співа людямъ про світъ Божій,
И про його дива, –
Сійе святе слово-правду –
Колись будуть жнива!
Про людськейе лихо й горе
Жалібно співайе,
А часами вінъ жартуйе,
Людей звеселяйе.
Умеръ кобзаръ, – мовчить кобза –
Жде поки найдетця
Той дотепный, шчо за йійі
Безъ жаху візметця.
Поки жъ кобзи и бандури
Затихли, не грають, –
Підъ сопілку, люде добри,
Я вамъ заспіваю.
Вибачайте, сопілочка
Не голосно грайе,
А співака аби якій –
Талану не майе,
Вінъ замовкне, якъ почуйе
Шчо крашче співають
И зрадійе, шчо другийі
Людей розважають. –
1861Клавдія Дмитрів(Відповідь на вірш 1 )
Любо-мило було слухать,
Як кобзарі грали,
А співали так поважно,
Мов добру навчали.
Співали про все, що було
І що не вернеться,
Всяк, хто слухав таку пісню,
Слізьми все заллється.
Співали про все на світі:
Про радість і лихо,
Та замовкли тії кобзи,
Не грають вже й тихо.
Тепер кобзу рідко чути
Й кобзарів не видно…
Те, що діється в країні,
До болю обридло.
Ніхто так вже нам не грає,
Й ті співи не линуть,
Добро й культура пропадає…
Боюсь, що загинуть.
27.11.2019 р
Клавдія Миколаївна ніколи не зупиняється на досягнутому. Вона творить. Творить прекрасне, творить духовне. Життя вирує. Воно вирує і в поезіях та піснях поетеси-піснярки. Ця людина робить величезний внесок в літературну та музичну індустрію України. За це їй неодноразово виносились подяки від різних літературних та музичних асоціацій. Знавці прекрасного називають цю чарівну жінку королевою поезії.
Щоразу ця творча особистість проводить літературні зустрічі. Вона є улюбленицею багатотисячної читацької, слухацької та аудиторії. Шанувальники з радісною усмішкою на обличчях завжди зустрічають пані Клавдію. З великим задоволенням слухають її поезію та спілкуються про творчість і життя. Про те, що поетеса є улюбленицею великої аудиторії, свідчить і те, що в різних куточках нашої країни та за її межами шанувальники влаштовують поетичні вечорниці та літературні читання, де читають твори поетеси, аналізують їх, слухать її прекрасні пісні. А ще з поезією та піснями Клавдії Миколаївни виступають на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, як діти, так і дорослі, де виборюють високі нагороди.
Поезії цієї чарівниці пера цікаві тим, що вона все описане проживає, пропускає крізь себе, не залишаючись осторонь. Поспілкувавшись з цією неймовірною жінкою, матір’ю двох красенів синів, багатогранною творчою особистістю, прекрасною поетесою-пісняркою, і насамперед – з людиною з великою літери, почитавши її поезії та послухавши написані нею пісні, самому хочеться ще більше любити життя, ще глибше пірнати в кохання і в усьому знаходити прекрасне. Радію з того, що наша країна багата такими талантами як Клавдія Дмитрів. І як пише поетеса в одному з творів:
«Нам доля писана усім на небесах,
Гаптована шовковими нитками.
Мережкою прокладено нам шлях,
Й устелена життєвими стежками…».
