Нобелівський комітет присудив премію миру головному редактору російського видання "Новая газета" Дмитру Муратову та філіппінській журналістці Марії Рессі за їхню боротьбу за свободу слова.
"Муратов протягом десятиліть захищав свободу слова в Росії в умовах, які дедалі більше погіршувалися. У 1993 році він був одним із засновників незалежної газети "Новая газета", - йдеться у повідомленні комітету.
З 1995 року він є редактором цього видання.
У Нобелівському комітеті відзначають, що, попри погрози та вбивства журналістів у Росії, 59-річний Муратов продовжує захищати права журналістів, а "Новая газета" зберігає незалежну редакційну політику.
"Журналістика та професійні стандарти "Нової газети" зробили її важливим джерелом інформації про цензурні аспекти російського суспільства, про які рідко згадують інші ЗМІ. З часу створення газети вбили шістьох її журналістів", - йдеться у заяві комітету.
Що відомо про Дмитра Муратова і "Нову газету"
За час існування "Нової газети" трагічно загинули багато співробітників цього медіа.
У 2003 році помер редактор відділу розслідувань видання Юрій Щекочихін. Слідчий комітет не побачив у його смерті злочину. Однак, колеги журналіста вважають, що його отруїли - незадовго до смерті він отримував погрози.
У 2006 році вбили журналістку видання Анну Політковську, яка також писала про Чечню. Її застрелили 7 жовтня 2006 року у під'їзді будинку. Замовників вбивства так і не встановили.
У 2009 році в Чечні викрали і вбили правозахисницю Наталію Естемірову - вона співпрацювала з "Новою газетою". У січні 2009 року в Москві застрелили журналістку "Нової газети" Анастасію Бабурову й адвоката Станіслава Маркелова, який вів деякі справи видання.
Голова Нобелівського комітету зазначила, що Дмитру Муратову доводиться працювати в умовах шаленого тиску на ЗМІ у його країні.
"Ігор Домніков, Юрій Щекочихін, Ганна Політковська, Стас Маркелов, Анастасія Бабурова, Наташа Естемірова - ось ці люди отримали сьогодні Нобелівську премію", - сказав Муратов у коментарі ВВС.
Він є одним із засновників "Нової газети". Займав пост головного редактора видання з 1995 по 2017 рік, а потім знову зайняв цю посаду у 2019 році.
"Я сміюся. Взагалі не очікував. У мене тут безумство. Я бачив дзвінок з Норвегії, але я подумав, що це небажаний дзвінок. Я ось що можу сказати: ми будемо віддуватися цією премією за російську журналістику, яку зараз намагаються репресувати. Ось і все. Будемо намагатися допомагати людям, які зараз визнані агентами, яких зараз гноблять, висилають з країни", - сказав Муратов виданню "Підйом".
Нагородження Муратова привітали у Кремлі.
"Ми можемо привітати Дмитра Муратова. Він послідовно працює за своїми ідеалам, він прихильний своїм ідеалам. Він талановитий і сміливий", - прокоментував нагородження прессекретар Кремля Дмитро Пєсков.
Муратов пообіцяв віддати частину нагороди у фонд допомоги хворим дітям "Круг добра". Цей фонд створив на початку 2021 року Володимир Путін. Туди спрямовуються кошти від підвищеного податку росіян, які заробляють понад 5 млн рублів на рік.
Муратов також з 2011 року перебуває у громадській раді при МВС Росії. Під час виборів до Державної думи він написав колонку, захищаючи електронне голосування і критикуючи КПРФ, за яку радили голосувати прихильники Навального.
У березні 2014 року Муратов підписав лист "проти війни", у якому низка діячів російської інтелігенції засудила дії Володимира Путіна щодо України. У 2020 році журналіст підтримав протести у Білорусі.
Одне з останніх гучних розслідувань "Нової газети" - серія матеріалів про порушення прав людини у Чечні. У 2017 році газета повідомила про масштабні переслідування геїв у Чечні й про існування в республіці "таємних в'язниць" для геїв, де до них застосовують тортури.
У березні 2021 року "Нова газета" випустила статтю про позасудові страти у Чечні. У той же день видання повідомило про хімічну атаку на редакцію. За даними газети, невідомий розпорошив хімічну речовину біля входу у будівлю. Камери відеоспостереження показали, що речовину розпорошила людина в одязі кур'єра, який під'їхав до будівлі на велосипеді.
У квітні 2017 року редакцію "Нової газети" надійшов лист, в якому був білий порошок. На конверті була намальована паска і фарбовані яйця з написом "З Великоднем!", А також стояла позначка "Грозний". Як адресат був зазначений генеральний директор "Нової газети".
Захисниця свободи. Марія Ресса
Марія Ресса відіграла важливу роль в інформуванні світу про політику президента Дутерте
У Нобелівському комітеті відзначають, що журналістка Марія Ресса показала себе захисницею свободи поглядів і сприяла інформуванню світу про кровопролитну кампанію боротьби з наркотиками, яку проводить президент Філіппін Родріго Дутерте.
"Ресса використовує свободу вираження поглядів, щоб викрити зловживання владою, застосування насильства та зростаючий авторитаризм у своїй рідній країні, на Філіппінах. У 2012 році вона стала співзасновником Rappler, компанії онлайн-медіа, яка проводить журналістські розслідування", - йдеться у повідомленні.
Хто отримає Нобелівську премію миру 2021. Головні претенденти
Нобелівську премію з літератури отримав африканський письменник
Фаворитами у нагородженні премією миру цього року вважали Всесвітню організацію охорони здоров'я, організацію "Репортери без кордонів", російського опозиціонера Олексія Навального, білоруську опозиціонерку Світлану Тихановську та Грету Тунберг.
Всього на премію миру претендували 329 кандидатів (234 людини; 95 організацій). Це третій за чисельністю показник за всю історію Нобелівської премії миру.
Нобелівська премія миру - єдина премія, яка вручається не шведським, а норвезьким Нобелівським комітетом.
Суперечлива премія
Згідно із заповітом Альфреда Нобеля, премія присуджується особі або організації, "яка більше та краще за всіх попрацювала для зміцнення братерства між народами, для того, щоб розпустити або скоротити чинні армії, або тому, хто сприяв проведенню мирних переговорів".
Сама премія та деякі її лауреати, однак, не раз викликали суперечливу реакцію. З недавніх прикладів на думку спадає Аун Сан Су Чжі, багаторічна лідерка бірманської опозиції та лауреатка премії миру 1991 року, репутація якої після приходу до влади безнадійно постраждала в очах західної громадськості через жорстоке поводження з представниками мусульманської народності рохінджа.
У 2019 році Аун Сан Су Чжі довелося виступати в Міжнародному суді ООН в Гаазі і відповідати на звинувачення в геноциді рохінджа. Тоді ж з'явилися заклики позбавити її статусу лауреата - однак Нобелівську премію не можна відкликати. Присуджена одного разу, вона так і залишається назавжди пов'язаною з ім'ям конкретної людини.
М’янма: як Захід розчарувався в Аун Сан Су Чжі, яку вважав іконою демократії
У М'янмі стався військовий переворот. Затримали лідерку країни Аун Сан Су Чжі
У 2021 році у М'янмі відбувся військовий переворот, і Аун Сан Су Чжі, яка у 2016-2021 роках була міністеркою закордонних справ та фактично очолювала уряд країни, знову опинилася під арештом.
Аун Сан Су Чжі лишається популярною серед опозиції на батьківщині, але через ситуацію з рохінджа її авторитет у світі впав
Інший приклад - прем'єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед Алі. Його нагородили премією в 2018 році за врегулювання конфлікту з сусідньою Еритреєю, а через два роки в Ефіопії почався кровопролитний конфлікт в Тиграї.
Попри заклики до Абія Ахмеда Алі врегулювати протистояння з бунтівними лідерами Тиграю мирним шляхом, військові дії у цьому регіоні та навколо нього тривають.
У 1994 році лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат розділив премію з прем'єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Рабіном та міністром закордонних справ Ізраїлю Шимоном Пересом. Один з членів норвезького Нобелівського комітету Каре Крістіансен подав у відставку на знак протесту проти нагородження Арафата.
У 2009 році, на подив спостерігачів, лауреатом премії миру став Барак Обама, який лише незадовго до цього очолив Сполучені Штати. Обаму нагородили авансом, визнавши його "зусилля по досягненню світової гармонії", а не конкретні досягнення.
Однією з найбільш суперечливих стала премія миру 1973 року, яку отримали держсекретар США Генрі Кіссінджер та північнов'єтнамський політик Ле Дих Тхо за досягнення Паризької угоди по завершенню війни у В'єтнамі.
Війна закінчилася тільки через два роки, а Ле Дих Тхо від премії відмовився.
За матеріалами ЗМІ
