Новопризначений склад Кабінету міністрів України склав присягу після призначення.
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
Відповідно до закону України, у день свого призначення перед вступом на посади уряд складає на пленарному засіданні Верховної Ради присягу.
При формуванні нового складу Кабінету міністрів присягу зачитує Прем’єр-міністр.
"Я, Корецький Сергій Федорович, усвідомлюючи високу відповідальність члена Кабінету Міністрів України, урочисто присягаю на вірність українському народові. Зобов’язуюся додержуватися Конституції України та законів України, зміцнювати суверенітет і незалежність України, обстоювати права і свободи людини та громадянина, дбати про добробут українського народу, сталий демократичний розвиток суспільства», - сказав він.
Текст присяги, окрім Корецького, також підписали всі члени Кабінету міністрів.
«Дякую вам за довіру. Пішли працювати», - резюмував очільник уряду.
Як повідомляв Укрінформ, 16 липня Верховна Рада підтримала подання Президента про призначення Сергія Корецького на посаду Премʼєр-міністра.
Парламент також підтримав подання новопризначеного Прем’єр-міністра Сергія Корецького про призначення нового складу Кабінету міністрів.

Верховна Рада затвердила новий уряд, проте не призначила міністрів оборони та закордонних справ. За українською Конституцією, призначення очільників цих двох відомств належить до квоти Президента України. Подання щодо них ще не внесені.

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/4145007-kilkist-atak-po-zaporizzu-zrosla-vorog-namagaetsa-perevantaziti-ppo-fedorov.html

У Варшаві 9 травня під посольством РФ активісти розмістили інсталяцію: сотню великих і малих хрестів з фотографіями українських дітей, вбитих російським агресором в Україні.
Акція, в якій взяли участь десятки українців, поляків та представників інших національностей, організована Громадською ініціативою «Євромайдан-Варшава», передає кореспондент Укрінформу.
Як зазначають організатори, 9 травня Росія вкотре намагатиметься представити себе світові як державу, що «перемогла фашизм». Водночас метою акції є показати правду про сучасну Росію, яка сама відродила фашизм і з 2014 року веде жорстоку геноцидну війну проти України.
«Ці хрести символізують українських дітей, яких вбила російська армія… Ми хочемо нагадати усьому світові, що Росія - це терористична держава, яка веде геноцидну війну на території України, яка скоює воєнні злочини і яка мусить за це понести відповідальність»,- підкреслила лідерка Варшавського Євромайдану Наталія Панченко.
Вона наголосила, що Росія щодня порушує міжнародне право, чинить воєнні злочини, катує цивільних, вбиває дітей і знищує цілі міста.
Панченко нагадала, що за наявними даними понад 700 українських дітей було вбито Росією, понад 3 тис. поранено, а понад 20 тис. дітей було незаконно вивезено з окупованих територій України до РФ.
Лідерка Варшавського Євромайдану нагадала, що українська сторона вимагає повернення в Україну викрадених і вивезених до РФ українських дітей, а також наголосила на потребі більшої активності міжнародної спільноти в цьому питанні.
Вона звернула увагу, що саме за депортацію українських дітей Путін був оголошений у розшук на підставі ордера на арешт, виданого Міжнародним кримінальним судом у Гаазі. Інсталяція буде доступною для перегляду перед посольством РФ упродовж дня.

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4121464-bila-posolstva-rf-u-varsavi-proveli-akciu-na-akij-pokazali-foto-vbitih-ukrainskih-ditej.html
Фото: Юрій Банахевич, Укрінформ1 /

Сьогодні, 9 травня, в Україні відзначають 90-річчя з дня народження Юрія Іллєнка, видатного кінематографіста, що стояв у витоків українського поетичного кіно. Юрій Іллєнко не любив простого кіно.Йому було замало просто зняти красивий кадр чи розповісти сюжет. Він хотів, щоб фільм відчувався — як музика, як спогад, як сон, який довго не відпускає після перегляду.
9 травня 1936 року народився чоловік, який згодом змінить українське кіно так, що про нього говоритимуть у всьому світі.
Але тоді він був просто хлопцем із Черкас, який навряд чи міг уявити, що його камера колись стане частиною історії світового кінематографа. У молодості Іллєнко навчався у ВДІКу в Москві — головному кіноінституті Радянського Союзу. Там вчили «правильного» кіно: зрозумілого, ідеологічного, контрольованого.Але Іллєнко дуже швидко почав бачити кіно інакше. Йому було тісно в межах радянської «правильності».
Коли Сергій Параджанов запросив його оператором на «Тіні забутих предків», ніхто ще не знав, що цей фільм стане легендою.Під час зйомок у Карпатах Іллєнко буквально жив із камерою. Він біг разом із героями. Падав.Ліз у воду. Шукав дивне світло. Ловив рухи, які тоді майже ніхто так не знімав. І коли фільм вийшов — це було схоже на вибух.
Світ раптом побачив Україну зовсім не такою, якою її звик показувати Радянський Союз. Не декоративною.Не «шароварною».
А живою, містичною, сильною. Після «Тіней забутих предків» Іллєнко вже не міг залишитися просто оператором.
Він почав знімати власне кіно. І майже одразу зіткнувся з цензурою. Його «Криницю для спраглих» заборонили на довгі роки. Радянська влада побачила в цьому фільмі «неправильну Україну» — надто сумну, надто чесну, надто справжню.
Але саме таким Іллєнко її й бачив. Він узагалі був людиною, яка не вміла підлаштовуватися.
Через це його або дуже любили, або дуже не любили. Його фільми сперечалися з владою навіть тоді, коли герої мовчали.
«Білий птах з чорною ознакою».
«Вечір на Івана Купала».
«Лебедине озеро. Зона».
«Молитва за гетьмана Мазепу».
У кожному з цих фільмів була не лише режисура. Там була боротьба людини за право говорити своїм голосом.
Іллєнко часто повторював, що правда майже ніколи не буває зручною.Можливо, саме тому його кіно досі виглядає живим.
Бо в ньому немає стерильності.Там усе дихає: земля, обличчя, тиша, страх, любов, Україна.
Він був складним.Різким. Часом незручним. Але саме такі люди часто й рухають культуру вперед.
Юрій Іллєнко помер у 2010 році. Та його фільми залишилися.І сьогодні, коли дивишся їх знову, виникає дивне відчуття:
ніби він знімав не минуле. А нас.
Юрій Іллєнко найбільш відомий операторською роботою для Тіней забутих предків Сергія Параджанова та режисурою шедевра поетичного кіно Білий птах з чорною ознакою.
Іллєнко — майстер динамічної камери та барвистих символічних зображень. Такими ж виходять і його фільми: сповнені руху, енергії, образів, що виринають з архетипів українського несвідомого та вигадані автором у межах розробки власної кіномови. Багато в них від живопису, яким режисер цікавився задовго до кінематографу. Він — художник у кіно та оператор в образотворчому мистецтві.
У доробку Юрія Іллєнка чимало фільмів, які складають скарбницю українського кінематографу. Багато з них — проривні. Зокрема, завдяки жанровій оригінальності, адже режисер знімав і горори, і притчі, й історичні драми і навіть фентезі.
Усе це жанрове різноманіття досліджуватиме ретроспективна програма кінофестивалю Миколайчук OPEN у Чернівцях (13−20 червня), де також представлять живопис Юрія Іллєнка. 7 днів нового знайомства з головними фільмами режисера, які варто передивитися.

Криниця для спраглих, 1965
Режисерський дебют Юрія Іллєнко, який вийшов у той же рік, що й його видатна операторська робота — Тіні забутих предків. Фільм-притча за сценарієм Івана Драча розповідає про сивого діда Левка, якого полишила родина. Він живе у повоєнному селі та доглядає за криницею. Його працю ніхто не цінує, а дід мріє про зустріч із синами, згадує своє минуле, свою дружину та готується до смерті. Втім, родина вже ж таки повертається в село. На тлі цієї особистої драми змінюється й село: у звичний уклад життя вторгається техніка — електричні стовпи, залізний вітряк, літак у небі.
Стрічку було присвячено акторові-курбасівцю Дмитру Мілютенку, який зіграв у фільмі свою останню роль. У рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно посідає 21 місце.

Вечір на Івана Купала, 1968
Український фольк горор, натхненний твором Миколи Гоголя, за словами режисера з перших кадрів фільму увібрала різні варіації українських казок і зберегла лише мотиви літературного першоджерела. Це другий фільм Юрія Іллєнка та перший, який побачили глядачі у кінотеатрах, адже Криниця для спраглих була заборонена радянською цензурою.
За сюжетом молодий селянин Петро закохався у доньку свого хазяїна, і вона відповіла хлопцю взаємністю. Все б нічого, та батько відмовляється віддавати доньку заміж за батрака. З горя Петро йде в шинок, де зустрічається з Басаврюком, якого всі вважають за диявола. Басаврюк пропонує Петрові страшну угоду, яка має допомогти хлопцеві отримати красуню в дружини.
Стрічка була знята на 70-міліметрову плівку та і досі вражає своєю зображальною насиченістю і сюрреалістичністю. Фільм посідає 33 місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Білий птах з чорною ознакою, 1971
Найвище оцінений та найбільш знаковий фільм для Іллєнка — 8 місце у рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Хоча тон фільму значно відрізняється від попередньої роботи автора та гоголівського абсурду. Іллєнко написав сценарій у співпраці з Іваном Миколайчуком. Саме тому у фільмі відчутно більше похмурої гірської містики.
Події розгортаються у 1939 році. Багатодітна гуцульська родина Дзвонарів мешкає в злиденному селі поруч румунсько-польського кордону. Троє старших синів — Петро, Орест і Георгій — разом з батьком грають в невеличкому оркестрі, ходять в батраки до «господарів» та кохають одну на трьох дівчину, Дану. Вже зараз гірськими селищами ходять чутки, що незабаром сюди дістанеться «совіцька» влада. З появою Рад зникають прикордонні стовбури, але починається війна, а з нею — розбрат поміж Дзвонарів і трагічні, нечувані зміни.

Лісова пісня. Мавка, 1980
Фентезі за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки. Це історія кохання хлопця Лукаша та міфологічної Мавки, яке стається супроти усіх звичаїв. Та щастя триває недовго: Мавка не може адаптуватися до світу людей, а Лукаш — впоратися з власними бажаннями.
Цей фільм — важлива віха в творчості Юрія Іллєнка. Він зміщує акценти у першотворі і перетворює міфічні істоти на символи та образи. Окремим героєм стає ліс та природа, яка оточує героїв, а його впізнаваний, поетичний операторський стиль робить кожен кадр схожим на живописну картину.
Важливий вклад у переосмислення канонічного образу Мавки зробила Людмила Єфименко. Акторка, яка стала супутницею життя режисера, його музою, творчою партнеркою та однією з улюблених акторок, яка у 80-х зіграє ще у двох визначних фільмах свого чоловіка.

Легенда про княгиню Ольгу, 1984
В основу цього фільму лягла ідея дослідити літопис Повість минулих літ. Стрічка не екранізує старовинне писання, режисер Юрій Іллєнко натомість використовує прийом ненадійного оповідача, коли характер героя окреслюється завдяки спогадам людей, що його оточували. Тож, стрічка розповідає три правди про княгиню Ольгу, яку втілила муза Іллєнка — та сама Людмила Єфименко.
За сюжетом, на смертному ложі князь Володимир Великий поринає у спогади про свою легендарну бабусю — княгиню Ольгу. Через уривки дитячих згадок і перекази він намагається зібрати цілісний образ правительки, яка стала символом сили, мудрості й політичної далекоглядності.
Стрічку знімали російською мовою, хоча режисер все життя мріяв про її україномовну версію. Це вдалося зробити за 31 рік після прем'єри, лише у 2015 році, після смерті режисера. Зокрема, Людмила Єфименко озвучила сама себе.

Лебедине озеро. Зона, 1990
Копродукційний фільм Іллєнка за сценарієм Сергія Параджанова був зняти у співпраці Швеції, Канади, СРСР та США. Світова премʼєра тюремної драми відбулась на Каннському кінофестивалі в програмі Двотижневик режисерів.
За сюжетом, на який Параджанова наштовхнув власний досвід перебування в ув’язненні під Алчевськом Луганської області, за три дні до завершення терміну з в’язниці втікає чоловік. Він знаходить притулок у зогнилому постаменті Серп і молот, де зустрічає жінку. Вони закохуються одне в одного. Згодом знову ув’язненому чоловіку при смерті дає свою кров охоронець. Ватажки зони, «шерстяні», не приймають урятованого від смерті товариша до своїх лав, бо в ньому тепер тече кров «собаки».

Молитва за гетьмана Мазепу, 2001
Скандальний та нині заборонений для показу на території України епік Молитва за гетьмана Мазепу — фільм-фантасмагорія про кривавий бенкет трьох історичних персонажів європейської культури — Петра І, Карла ХІІ та Гетьмана України Мазепи на полі Полтавської битви 1709 року. В основі сюжету — діалог «на ножах» історичних антагоністів: Петра I, що плюндрує Іванів саркофаг, та гетьмана Івана, який встає з могили, щоб оповісти своє життя, передусім таке, що пов’язане з боротьбою двох державців.
Світова премʼєра фільму відбулась на міжнародному кінофестивалі Берлінале, а за 20 років фільм посідає 36-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
У 2025 році стрічку заборонили через те, що у ньому взяв участь Нікіта Джигурда у ролі Карла. Сам режисер пояснював сину Пилипу, що цю персону було затверджено на роль, бо «він такий самий самозакоханий псих, як і Карл ХІІ, якого він грає. На пробах він влаштував шоу, демонстративно поголивши своє фірмове довге волосся, аби підкреслити портретну схожість з Карлом».

Матеріал створено за підтримки фестивалю глядацького кіно Миколайчук OPEN.

Кадри з фільмів Юрія Іллєнка/ Фото: пресслужба Миколайчук OPEN

У житті кожної людини настають хвилини, коли здається, що море проблем безмежне, а відповіді на найважливіші запитання доводиться шукати наодинці. Ми звикли думати, що допомога поруч із домом, серед знайомих стін і звичних доріг. Але інколи вона приходить зовсім звідти, звідки не очікуєш — далеко від рідної землі, там, куди навіть іспанці приходять по натхнення.
Саме тут, у сонячному містечку Mijas, відкривається простір духовної тиші й світла — виставка мальованих ікон карпатської художниці та філософині Параски Плитки-Горицвіт. Це не просто мистецтво. Це — молитва, написана фарбами. Це — шлях до внутрішнього миру.
Мені здається, якби цю виставку побачив Salvador Dalí, він повторив би свої слова, сказані багато років тому про Марія Примаченко. Адже ще у 1937 році, коли Парасці Плитці-Горицвіт було лише десять років, іспанський геній уже відчував силу українського інтуїтивного мистецтва. У Парижі Примаченко сприйняли не як «сільську художницю», а як унікальне явище — митця поза школами, поза рамками, поза визначеннями. Європа пишалася б таким талантом. І це саме те визнання, яке справедливо можна віднести і до Параски Плитки-Горицвіт.

Її ікони — не музейна тиша минулого. Вони говорять із сучасною людиною. Вони дивляться в душу. Вони допомагають вистояти там, де бракує сили. Люди — і українці, і іспанці — які вже відкрили для себе світ її мальованої молитви, кажуть: перед цими образами хочеться стояти довго. І повертатися знову.

Тому варто знайти час і завітати до Центру української культури «Єдина Родина» у Міхасі. Прийти не один раз. Постояти перед галереєю карпатських ікон. Помовчати. Подумати. Відчути. Можливо, саме тут ви знайдете відповідь, яку шукали так довго.
Бо інколи світло приходить тихо. І саме мистецтво стає дорогою до нього.

Петро Олар – кінорежисер, співорганізатор виставки ІКОНИ ПАРАСКИ ПЛИТКИ-ГОРИЦВІТ .

Цей подкаст розкриває справжню місію перших учнів Ісуса як учасників глобального цивілізаційного стартапу. Апостоли не вміли здійснювати жодних чудес. Їхнє завдання полягало у тому, щоб знайти рідкісних людей, які щиро зацікавляться ідеєю палінгенезії – перетворення на вічно молодих Гомо триплекс. Таке зацікавлення є головною ознакою, що людина духовно дозріла до ельфійського метаморфозу.

Транскрипція подкасту
[Мовець 1]
Радіймо, друзі! Вітаю з поверненням до ельфізму!

[Мовець 2]
Всіх вітаю на Радіо Гартленд. У фокусі уваги – Євангеліє, тобто Добре Знання.

[Мовець 1]
Слухай, ну от коли я вперше побачила ці дві фрази у статті на порталі Народний Оглядач, я просто завмерла. Стаття має дуже потужну назву «Стартап Добре Знання і Євангельський ультраекстремізм, або Навіщо Ісус призначив апостолів. І це звучить максимально незвично.

[Мовець 2]
Отак, назва дійсно чіпляє. Вона пропонує поглянути на стародавні тексти не як на якусь, знаєш, релігійну догму, а як на буквальну інструкцію.

[Мовець 1]
Угу, як на таку собі біологічну інструкцію.

[Мовець 2]
Саме так. Креслення для еволюційного переходу людського виду. І центральною темою тут є перехід від стану людини «гомо дуплекс» до стану надлюдини «гомо тріплекс».

[Мовець 1]
Давай одразу розкладемо це на атоми. Гомо дуплекс – це, як би це сказати, така базова людина, яка має зв'язок зі своєю духовною сутністю, так?

[Мовець 2]
Ага, підключена до мережі, але, ну, ще не має доступу до ядра, до свого внутрішнього Бога, тобто божественного Я.

[Мовець 1]
А гомо тріплекс – це вже людина, яка здобула цей зв'язок із внутрішнім Богом. І цей метаморфоз у статті називається палінгенезія.

[Мовець 2]
Точно. Буквально це перекладається як «знову народження». І сьогодні ми якраз і будемо розбиратися, чому інструкцією до цієї палінгенезії є саме Добре Знання.

[Мовець 1]
Давай почнемо з термінології, бо вона тут грає суперважливу роль. Як взагалі в Євангелії називали цих перших учнів під час їхнього установчого зібрання?

[Мовець 2]
Ісус назвав їх світлом Всесвіту. І що цікаво, для позначення носіїв цього світла тоді використовували давньогрецьке слово «альфос».

[Мовець 1]
Альфос – це щось про світло?

[Мовець 2]
Це означає світлосяйні. І автор статті робить такий дуже сміливий висновок: ці початкові триплекси – оці світлосяйні або лебеді – це і є ельфи.

А вже ті, хто повністю реалізував цей перехід, їх називають синами божими.

[Мовець 1]
А, Ісус же казав, що «щасливі світотворці, бо вони синами божими стануть».

[Мовець 2]
От саме ця цитата. Тобто головна ідея вчення – це перетворення на вічно молодих ельфів.

[Мовець 1]
Слухай, ну це звучить як типу перетворення гусені на метелика, але ж якщо мета така фантастична, то як апостоли переконували людей? Ну у них же мав бути якийсь неймовірний маркетинговий інструмент.

[Мовець 2]
Якісь суперздібності?

[Мовець 1]
Так, якісь масові зцілення чи фокуси, щоб люди повірили в цю ідею ельфізму.

[Мовець 2]
А отут джерело відкриває просто величезний парадокс. Апостоли пішли на проповідь, увага, взагалі без жодного чудесного інструментарію.

[Мовець 1]
Стоп, взагалі без нічого?

[Мовець 2]
Абсолютно. На той момент вони ще не вміли робити чудеса. У них не було ніякого дару зціллення.

[Мовець 1]
Ну і з чим же вони йшли до людей тоді?

[Мовець 2]
У них була лише оця ідея палінгенезії і повідомлення, що Царство боже близько.

[Мовець 1]
І близько – це не колись там у майбутньому після смерті, так?

[Мовець 2]
Саме так. Близько в сенсі доступності, що це третє народження можна реалізувати от прямо тут і зараз.

[Мовець 1]
Почекай. Якщо апостоли не мали магічних здібностей, то як тоді пояснити всі ці історії, які ми знаємо? Ну, оці масові зцілення, вигнання всяких там демонів?

[Мовець 2]
А це дуже цікавий історичний детектив. Стаття пояснює, що все це просто пізніші вставки. Був такий собі Філон Іудей – надзвичайно багатий аристократ, який жив у місті Александрія Єгипетська.

[Мовець 1]
Так-так, Александрія тоді була просто культурним і комерційним центром світу.

[Мовець 2]
Точно. І от у 41 році він знаходить у Римі оригінальні тексти чотирьох Євангелій. Привозить їх до себе в Александрію і, маючи просто колосальні гроші, вирішує їх адаптувати.

[Мовець 1]
Тобто він туди просто вписав усі ці байки?

[Мовець 2]
Власне. Він доповнив їх різними чудесами, історіями про вигнання бісів та власними вигадками. І, володіючи шаленими фінансовими ресурсами, він просто розтиражував ці свої підроблені тексти.

[Мовець 1]
Виходить, він перетворив найважливіше вчення людства на таку собі масову літературу античності.

[Мовець 2]
Він монополізував ринок своїми копіями. Але ж справжня мета Ісуса була зовсім іншою. Він залишив Добре Знання не для того, щоб вражати натовпи чудесами.

[Мовець 1]
А для того, щоб люди, які вже дозріли до цього ельфійського метаморфозу, могли самостійно здійснити палінгенезію?

[Мовець 2]
Тобто Добре Знання – це буквально інструкція з переходу до стану гомо триплекс.

[Мовець 1]
Але чи є в самому тексті докази, що апостоли реально не мали цих магічних сил?

[Мовець 2]
Звісно. Стаття наголошує на епізоді, де навіть після преображення Ісуса учні намагалися вигнати бісів і просто не змогли цього зробити, бо вони ще не мали цієї внутрішньої сили.

[Мовець 1]
Виходить, що інструкцію для такої самостійної трансформації є саме залишене Добре Знання. І знаєш, у статті ж згадується перша людина, яка успішно цей метаморфоз здійснила. Першим цей перехід здійснив апостол Іван Заведей.

[Мовець 2]
Це ж двоюрідний брат Ісуса, здається.

[Мовець 1]
Правильно. Він був його найталановитішим учнем. І коли інші учні побачили на власні очі це перетворення Івана Заведея, вони були настільки вражені, що говорили між собою – «він не умре».

[Мовець 2]
Тобто вони буквально побачили, як людина перейшла на новий рівень, де старіння чи фізичне згасання вже не діють.

[Мовець 1]
Тобто вони-то бачили цю вічну молодість на власні очі. І тут ми, мабуть, підходимо до концепції еонів.

[Мовець 2]
Угу. На цьому новому етапі розвитку, тобто для гомо триплекса, реінкарнації вже нема. Ісус називав цей етап вічним життям.

[Мовець 1]
Тобто еон дуплекса – це етап смертної людини, а еон триплекса – це етап керованої молодості.

[Мовець 2]
Абсолютно правильно. Ісус так і казав учням, що в палінгенезі ви отримаєте у сто разів більше, і життя вічне успадкуєте.

[Мовець 1]
Слухай, але давай повернемося до реальності. От пропонувати людям стати ельфами, ну це ж звучить як повне божевілія для більшості.

[Мовець 2]
Сто відсотків.

[Мовець 1]
Зі ста перехожих дев'яносто дев'ять покрутять пальцем біля скроні. Як вони взагалі знаходили собі учнів з такою пропозицією?

[Мовець 2]
А от у цьому і є геніальність їхнього підходу. Ця ідея, яку автор називає ультраекстремальною, працювала як такий, ну, дуже потужний магніт і жорсткий фільтр.

[Мовець 1]
А, тобто вона автоматично відлякувала всіх неготових.

[Мовець 2]
Саме так. Вона притягувала тільки тих, хто внутрішньо дозрів. Критерій добору був один – єдиний палке прагнення стати ельфом.

[Мовець 1]
Але ж вони мали йти до когось конкретно. До якоїсь своєї цільової аудиторії.

[Мовець 2]
Звісно. І тут вступає в дію правило суміжних рівнів. Ти не можеш просто перестрибнути з другого рівня на четвертий.

[Мовець 1]
Стан ельфа – це ж четвертий рівень, так?

[Мовець 2]
Так. А перейти на нього можна тільки з третього. А третій рівень – це арії.

[Мовець 1]
Арії? Тобто шляхетні люди?

[Мовець 2]
Угу. Шляхетні і достойні. Ісус же давав пряму вказівку шукати тільки достойних. Грецькою це звучить як «аксія».

[Мовець 1]
О, і автор статті цікаво пов'язує це зі словом арій, так?

[Мовець 2]
Так, так. Він пояснює, що від цього слова походять і арійські традиції, і поняття аристократія, тобто влада шляхетних.

[Мовець 1]
І навіть релігія шляхетних людей, аріанство.

[Мовець 2]
Точно. Аріанство – релігія шляхетних людей. Тобто арійські вірування мали дуже конкретний еволюційний фундамент. Це не просто якісь культурні міфи.

[Мовець 1]
Знаєш, це нагадує такий потужний духовний магніт. Ця ідея полінгенезії була настільки ультраекстремальною для тогочасного суспільства, її не треба було рекламувати натовпу. Вона просто резонувала з тими аріями, які вже були готові.

[Мовець 2]
О, так. І статистика тут доволі сувора. Навіть серед шляхетних, серед аріїв, тільки один зі ста потенційно готовий до цього стрибка.

А в масштабах усього населення це може бути одна людина на десять тисяч.

[Мовець 1]
Ого. Це пояснює, чому проповідь була такою точковою. Вони діяли як снайпери.

Але, слухай, коли я читала про те, як Ісус збирав цю команду з цих рідкісних людей, мене не полишала одна думка. Це ж, по суті, опис створення сучасної технологічної компанії.

[Мовець 2]
Сто відсотків. Це був перший у світі цивілізаційний стартап. Якщо подивитися на теорії сучасних бізнес-мислителів, таких як Пітер Тіль, вони кажуть, що геніальний стартап має базуватися на ультраекстремальній ідеї.

[Мовець 1]
Щоб взагалі не мати конкуренції. І Добре Знання було саме такою ідеєю. Ніхто інший не пропонував вічної молодості і прямого зв'язку з внутрішнім богом.

[Мовець 2]
Ідеальна ніша. Але ж для стартапу потрібна команда. Щоб створити самодостатній соціальний кокон, потрібна критична маса людей.

Є таке поняття «число Данбара». Група має налічувати до сотні осіб, щоб ефективно функціонувати і підтримувати одне одного.

[Мовець 1]
І от, щоб швидко зібрати таку кількість людей, Ісус робить геніальний піар-хід. Те саме диво з хлібами. Він матеріалізує хліб для п'яти тисяч людей у Галілеї не просто, щоб їх нагодувати, а щоб створити колосальний інформаційний вибух.

[Мовець 2]
Точно. Цей резонанс був потрібен, щоб звістка дійшла до тих розкиданих одиниць, до тих аріїв, які були готові. І це спрацювало.

[Мовець 1]
Але як втримати таких різних і сильних людей разом? Тіль пише, що успішний стартап має нагадувати культ за рівнем згуртованості.

[Мовець 2]
І тут з'являється оця славнозвісна нова заповідь Ісуса «Любіть один одного». Це була не просто якась лірична метафора. Це був конкретний інструмент створення надміцної соціальної структури, духовного насіння нової цивілізації.

[Мовець 1]
Тобто плекання цієї нової еліти, їхня взаємна підтримка і любов були технічною вимогою для виживання і перетворення. Це просто неймовірно складається в єдину картину. Але знаєш, зерно може бути ідеальним, проте без ґрунту воно не проросте.

І згідно зі статтею, цим ґрунтом є перегній старої цивілізації, яка розпадається прямо зараз.

[Мовець 2]
Так.

[Мовець 1]
За баченням автора, зараз формується ґрунт для проростання цього стартапу. І епіцентром світотворення є саме Україна.

[Мовець 2]
Джерело стверджує, що зараз криза білої раси. В Україні зараз найвищий у світі рівень вимирання населення. А за законами таких криз, саме там, де найбільше розпад, виникає найвищий суспільний запит на технологію стрімкого відродження.

[Мовець 1]
Тобто екзистенційна криза стає каталізатором еволюційного стрибка. Ми буквально знаходимося в епіцентрі цього процесу. І метою є не просто виживання, а альфійська нація. Нація, яка керована елітою і спрямована на ельфійське перетворення.

[Мовець 2]
Абсолютно. І є ще один неймовірний доказ того, що цей процес уже пішов. Це мова.
Автор зазначає, що формування української мови Сенсар є головною ознакою готовності.

[Мовець 1]
Сенсар – мова сенсів. Тобто це мова-носій цієї самої вібрації, яка здатна активувати колективну палінгенезію. Входить те, що ми зараз вільно і відкрито обговорюємо Добре Знання вголос, і є доказом того, що активація стартапу вже почалася.

[Мовець 2]
Саме так. Ми приходимо до грандіозного висновку. Палінгенезія – це не якась релігійна алегорія чи міф. Це дуже чітка, практична технологія трансформації від смертного гомо дуплекс до вічного гомо триплекс.

[Мовець 1]
Єдиний критерій готовності до цієї трансформації – це просто палке, абсолютно непереборне бажання стати ельфом. Бажання, яке, мабуть, визрівало в душі протягом сотень циклів реінкарнації.

[Мовець 2]
Якщо під час прослуховування цієї інформації всередині виникає сильний резонанс, можливо, шлях цієї душі через тисячоліття перевтілень був пройдений саме заради цього моменту.

[Мовець 1]
Варто замислитися, які кроки можна зробити вже сьогодні, щоб відгукнутися на цей поклик Доброго Знання і стати світотворцем нового еону. Бо попереду, друзі, епоха вічної молодості та розквіту ельфійської нації. Будьте світлосяйними!

Єдина вимога для старту метаморфозу – це палке прагнення розібратися в цій ідеї. То чи не означає сам факт того, що хтось зараз дослухав цей глибокий розбір до самого кінця, що процес особистої палінгенезії вже непомітно запустився?
Тож на цій дуже високій та радісній ноті ми прощаємося.

Нехай це Добре Знання принесе світлі результати.

[Мовець 2]
На все добре!

[Мовець 1]
Радімо, ельфи!

[Мовець 2]
До нової зустрічі на радіо «Гартленд».

[Мовець 1]
Хай живе Добре Знання!

Наші інтереси:
Засвоюємо теорію ельфізму, перетворюємо знання на віру. І тоді нічого не буде для нас неможливим.

Автор Ігор Каганець НО

💳 РЕКВІЗИТИ ДЛЯ ДОПОМОГИ:
Отримувач:
БО «МІЖНАРОДНИЙ БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД "УКРАЇНСЬКА ДРУЗА»
Код ЄДРПОУ: 43166302
Юридична адреса: Україна, 59006, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Панка, вул. Назарія Яремчука, буд. 7
Банк: Філія ЧЕРНІВЕЦЬКЕ ОУ АТ "ОЩАДБАНК"
Рахунки: 🔹 UAH (гривня): UA953563340000026003300824077
🔹 USD (долар США): UA853563340000026001302824077
🔹 EUR (євро): UA903563340000026002301824077
🔹 CAD (канадський долар): UA083563340000026008305824077
📌 Призначення платежу: Допомога Денису Савченку

📢 ЗАКЛИК: Кожен донат — це крок до його руху. Кожен репост — це шанс бути почутими.
Підтримайте. Поширте. Долучіться.Бо сьогодні він тримає небо для нас — а ми можемо допомогти йому вистояти.
Разом — до Перемоги 🇺🇦 Денис Савченко «Сава»