Церемонія вручення відзнак цьогорічної Distinguished Leadership Award, якою Атлантична Рада (Atlantic Council) нагородила безстрашний і незламний народ України. Виступ нашого Президента Володимир Зеленський як завжди зустріли оплесками і великою повагою.
У церемонії взяли участь Спікер Палати Представників Ненсі Пелосі, Президент Атлантичної Ради Фредерік Кемпе та Верховний головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі (2003—2006) генерал Джемс Логан Джонс, Міністерка фінансів Джанет Єллєн та Прем’єр Міністр Італії Маріо Драгі. Нагороду українському народові отримала Посол України в США Оксана Маркарова.

Вся церемонія і виступи - тут https://youtu.be/AQjh4btH7E4

Рада директорів Атлантичної ради та Міжнародна консультативна рада зібрались у Вашингтоні щоб відзначити лауреатів цьогорічного нагородження «За видатне лідерство»,

Вперше в історії Ради ми збираємося вручити почесну нагороду всьому народу — українському народу за його хоробрість і стійкість. (Оплески.) Президент Зеленський надіслав нам спеціальне відеозвернення, і Її Високоповажність Посол України Оксана Маркарова особисто присутня, щоб прийняти нагороду.

Нагороду «Видатний художній лідер» вручаємо українській співачці, акторці та активістці Джамалі за її ліричну працю, яка спрямована на збереження та захист української, а також кримськотатарської культури та ідентичності від російського вторгнення в її країну. (Оплески.) На додаток до цього вітання Джамалі, яку називають голосом українського народу за межами її Батьківщини, ми маємо привілей вшанувати мужність і стійкість українського народу та засвідчити йому свою велику шану.

АДРІЄН АРШТ: Прізвище мого батька — Аршт. Прізвище моєї матері — Кеннон, або це було Когін до того, як імміграційні служби змінили його. Мої дідусь і бабуся, всі вони з Києва. Я - українка. (Привітання, оплески.)
Я всюди ношу з собою копію Конституції. Це була традиція, яку передала мені мама разом із словами Едмунда Берка : «Все, що необхідно для тріумфу зла, це те, щоб добрі чоловіки та жінки нічого не робили». Жінка, яка багато робить, сьогодні з нами, це Джамала. (Оплески.)
Шість років тому Джамала виконала свою пісню «1944» на сцені в Стокгольмі на Євробаченні 2016. Пісня оживила похмуру реальність анексії Криму Росією у 2014 році. Пізніше того вечора Джамала була коронована на Univision (sic; Євробачення) і розпочала подорож, яка сьогодні привела нас до залу The Anthem приблизно за 4800 миль від землі, яку вона називає домом. А через вісім років після 2014 року, широкомасштабне вторгнення Володимира Путіна в Україну призвело до загибелі тисяч українців, мільйони людей були вигнані з їхніх домівок, вони покинули тих, хто залишився на Батьківщині, яку неможливо впізнати, через триваючу різанину страшної війни Путіна.
Соціальна активність Джамали не закінчилась тієї ночі в Стокгольмі шість років тому. Вона спрямувала свої зусилля на збір коштів для українських біженців та Збройних Сил України, підвищуючи обізнаність про українських митців, які присвятили своє життя збереженню та захисту української культури та ідентичності під час російського вторгнення.
Коли вона приєднується до нас цього вечора, щоб прийняти нагороду Атлантичної Ради за 2022 року від імені українських митців, я згадала одне слово, яке не здивує багатьох з тих, хто мене знає, а саме «стійкість». Опубліковано незліченну кількість відео та фотографій, на яких українські артисти виступають на розі вулиць, у метро, на вокзалах та в притулках. Ці спонтанні виступи принесли народу України надію, натхнення та відчуття спокою у цей надзвичайно важкий час.
Президент Кеннеді якось сказав, що після того, як пил століть пройде над нашими містами, нас також будуть пам’ятати не за перемоги чи поразки у битвах чи в політиці, а за наш внесок у людський дух. Я дуже зворушена духом Джамали, яка є неймовірним прикладом для всіх нас. Мистецтво визначає і об’єднує нас. Музика Джамали та музика всіх українських артистів надзвичайно надихає.
І саме завдяки цьому я маю велику честь вручити Джамалі нагороду за видатне художнє лідерство 2022 року. (оплески.)

ДЖАМАЛА: Доброго вечора всім. По-перше, для мене велика честь отримати нагороду з Ваших рук. (Оплески.) У нас кримськотатарська традиція така. (Оплески.) Для мене велика честь бути з вами сьогодні, бути в Сполучених Штатах Америки, у країні, яка допомагає нам боротися за свободу, за право жити вдома, де є місце для радості і посмішок, щастя і любові. Це звучить банально й нудно, доки у вас не заберуть домівку, доки ви не почуєте сирени повітряного нальоту, вибухи, крики про допомогу та новини про незліченну кількість смертей. Звуки війни лякають.
Я все своє життя присвятила дослідженню магії звуків. Проте, починаючи з 24 лютого 2022 року, у моєму житті не було місця для музики. Того дня я була змушена покинути свій дім під звуки повітряних сирен з двома синами на руках, як і моя прабабуся багато років тому. Це було в Криму в 1944 році, коли совєти силою вивезли її та її п’ятьох маленьких дітей до Середньої Азії в поїзді для худоби без води та їжі. І трагічно, що для однієї з дочок подорож виявилася фатальною. Це було безжально, не по-людські жорстоко. Історія моєї родини, це лише крапля в морі життів, зруйнованих кривавим режимом тиранії.
І найсумніший момент для мене – це розуміння того, що скільки б разів не було сказано «ніколи більше», історія повторюється з жахливою точністю. Через сімдесят сім років ми втрачаємо свої домівки, евакуюємо дітей через ракетні обстріли. Це відбувається зараз, саме в цей момент, прямо в центрі Європи. Війна без жодних правил, війна, повна страждань і руйнувань, війна, просочена кров’ю, але повна надії. Я сподіваюся, що ми зможемо покінчити з цим разом, раз і назавжди, і що більше нікому не доведеться це переживати знову. Заради Бога, ніколи більше.
Війна давно стала геноцидом українського народу. Ви бачите цю картину з Бучі—(нерозбірливо). Без жодної милості. Ми вже назавжди втратили 220 дітей і десятки тисяч мирних жителів. Підрахунок смертей не припиняється ні на секунду. Це війна, коли розстрілюють молодих добровольців і журналістів, ґвалтують дівчат в окупованих містах, нещадно вбивають літніх людей, а наші чоловіки гинуть у боях, які вони не розпочинали.
Сьогодні ця війна у мене вдома, але де вона буде завтра, якщо її не припинити? Нею керує людина, яка не має межі, немає кордонів його зла. Його зло величезне. Він покалічив свою власну країну, а також незліченну кількість інших.
Від імені мого народу я хотіла б попросити вас про щось. У кожного з вас сильний голос. Тут, у Сполучених Штатах, ваш голос — ваш голос може посилити наш крик правди про безжальну російську тиранію. Будь ласка, не залишайте нас у цій боротьбі наодинці. Будь ласка, допоможіть врятувати людей, які зараз перебувають під блокадою в Маріуполі, на Азовсталі, тих, хто перебуває в заручниках. Не мовчіть. Говоріть з урядом. Виходьте на вулиці. Будь ласка, підтримайте Україну.
Я щиро вдячна Атлантичній раді за цю нагороду, народу Сполучених Штатів Америки, за підтримку моєї країни. Приймаючи цю відзнаку, я хочу присвятити її кожному українцю, кожному, хто не знає слова «зрада», людям на фронті та тим, хто волонтерить, і кожному українському артисту, який сьогодні допомагає поширювати правду, кожній матері, яка ховає своїх дітей у бомбосховищі. Разом ми непереможні. (Оплески.)
(Співає.) Коли приходять чужі
Вони приходять до вас додому
Вони вбивають вас усіх
І скажи
Ми не винні
Не винен
Де твій розум?
Людство плаче
Ви думаєте, що ви боги
Але всі вмирають
Не ковтай мою душу
Наші душі
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Ми могли б побудувати майбутнє
Де люди вільні
Жити і любити
Найщасливіший час
Де твоє серце?
Піднесення людства
Ви думаєте, що ви боги
Але всі вмирають
Не ковтай мою душу
Наші душі
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım
Yaşlığıma toyalmadım
Men bu yerde yaşalmadım

джерело: AtlanticCouncil https://youtu.be/AQjh4btH7E4

Ми звакли, що музеї збирають документи, експонати та інші артифакти. БФ МУЗЕЙ «ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ в часи війни роздає допомогу, щоб зібрати переможців (віртуальна екскурсія для жертводавців) в англійській мові, щоб наші люди в Європі показали друзям жертводавцям, що ми разом творимо історію Європи.

 Розповідаємо про  Історія у нашій традиційній рубриці - про організацію Nova Ukraine.
Заснована у 2014 році, Nova Ukraine є однією з найбільших неприбукових організацій, що займаються допомогою українському народові, на гуманітарні потреби загалом зібрано понад 10 мільйонів долларів.
Nova Ukraine проводить закупівлю продуктів харчування, засобів гігієни та дитячих товарів на місцях в Україні та організовує подальшу роботу з волонтерами для їх розповсюдження.
29 березня силами організації у партнерстві з Українською студентською асоціацією Стенфордського університету та Ukrainian Association of Washington State було відправлено 32 тонни вантажу з екстренною медичною допомогою на суму 3,5 мільйона доларів. https://cutt.ly/1Gh4hiT

Організація надає грошові гранти для фінансування невеликих підприємств України, критичних для забезпечення продуктами харчування населення у громадах. Така діяльність є економічно ефективною і виконує важливу соціальну роль, оскільки із забезпеченням харчуванням українців, працевлаштованням місцевих мешканців та підтримкою місцевої економіки зараз, створюється підгрунтя для повоєнного відновлення країни.
Наразі Nova Ukraine підтримує 20 підприємств, розташованих у 9 областях України, зокрема в регіонах райони, які переюбувають у зоні бойових дій, як Чернігівщина, Херсонщина та Миколаївщина. За підтримки Nova Ukraine ці підприємства зараз виробляють понад 420 тонн продуктів харчування, у тому числі 72 тис. готових страв і 85 тис. буханців хліба, а також свіже молоко, масло, борошно, крупи і навіть ласощі для свята Великодня. Так, організація надала грант підприємству «Аміна» у Миколаєві (https://amina-ua.com/export), щоб допомогти покрити витрати на їх гуманітарні ініціативи. https://cutt.ly/6Gh6hR0
Через розгалужену мережу волонтерів на місцях Nova Ukraine фінансово підтримує заклади громадського харчування у Волинській області. https://cutt.ly/NGh6Ldt
Спільно з Prometheus Nova Ukraine фінансує розробку безкоштовного загальнодоступного курсу «Перша медична допомога у воєнний час». https://cutt.ly/8Gh6VNf
Організація співпрацює з Amazon EU, Amazon Germany, and Amazon Poland. Разом із партнером Пласт Львів розпочато адресну допомогу українським містам. Тепер кожен, хто хоче допомогти постраждалим від війни українцям, може придбати товари безпосередньо з Amazon Europe, які будуть доставлені до центрів гуманітарної допомоги в містах України. https://cutt.ly/CGjqaZp

Російська імперська військова машина, яка накотилася на Україну жорстоким смерчем, несучи смерті й розруху, наразилася на жорсткий опір героїчного українського народу й захлинулася своєю кров‘ю. Україна, яку підтримує увесь світ у цій справедливій війні, перемагає. До остаточної перемоги ще далеко. Щоб ця перемога стала реальною, саме зараз важливо зробити кроки, від яких залежатиме і перемога України, і мир у Європі та в усьому світі.

У залученому Зверненні до Президента, Верховної Ради й Уряду України, до президентів, законодавчих орґанів та урядів країн, а також до ООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, ВОЗ, ВТО та інших міжнародних організацій висунуто вимоги, виконання яких забезпечить перемогу України і встановлення миру, безпеки і співробітництва в Європі і в усьому світі.

ЧАСТИНА ДРУГА ЗВЕРНЕННЯ

Ми, представники світового українства й народів, які підтримують Україну й українців у справедливій війні проти російського аґресора, ВИМАГАЄМО:

Від президентів, законодавчих орґанів та урядів країн, які усвідомлюють терористичну суть кремлівського режиму й підтримують Україну та українців у їхньому спротиві російській аґресії:

— офіційно визнати РФ державою-терористом і вжити всіх можливих заходів для повної ізоляції Росії від світу;

— ініціювати виключення РФ з ООН як державу-терориста, що не додержує Статуту ООН;

— негайно надати пряму й ефективну допомогу Україні й українцям відповідно до прохань президента та уряду озброєннями й коштами без будь-яких зволікань: Україна й українці своїм спротивом російській аґресії відстоюють і вашу свободу;

— вважати політиків і урядовців своїх країн, які обмежуються висловлюванням занепокоєння, зволікають або й саботують надання Україні й українцям допомоги, яку вони просять, такими, що свідомо чи несвідомо стають на бік держави-терориста, і вживати щодо них відповідних заходів впливу;

— не переоцінювати потугу російських збройних сил, які терплять поразку від менших і слабших мілітарно, але сильніших духом і мотивацією Збройних Сил України;

— перестати боятися погроз і шантажу з боку Кремля, який поважає лише силу й принциповість;

— підтримувати й стимулювати національно-визвольні рухи народів, які поневолила Російська імперія.

Повний текст, тут можеш додати свій голос підтримки: http://ukrainianuniversity.club/2022/03/12/849/

Українці в Чехії. Хто ми і що тут робимо

Процес становлення української діаспори в Чеській Республіці умовно можна поділити на чотири періоди.

1. До подій 1917 року більшість емігрантів становили представники інтелігенції та студентство, які залишали Батьківщину з політичних мотивів та з метою підвищення освітнього рівня. Українські студенти вступали до Гірничого інституту в Пршібрамі та до Карлового університету Праги. У 1902-1903 роках український професор Іван Горбачевський став навіть ректором Карлового університету.

2. Нова, велика «хвиля» української еміграції (інтелігенція, військові біженці) припадає на початок 20-х років минулого століття. Вона пов’язана з поразкою у боротьбі за незалежну Україну. У міжвоєнний період завдяки, в першу чергу, Президенту Т.Масарику Чехословаччина стала найбільшим у Європі політичним, науковим, культурним та духовним центром закордонного українства. З Відня до Праги був переведений Український вільний університет. В Чехословаччині виходили українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади, музеї, товариства. В Празі жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич, художник В.Касіян, багато інших визначних представників української культури.

Однак, після Другої світової війни, значна частина української інтелігенції під загрозою репресій з боку місцевої комуністичної влади та СРСР була змушена від’їхати далі на Захід. Чимало представників української еміграції 20-30 рр. залишили Чехословаччину також після введення військ країн Варшавського договору в серпні 1968 року.

3. Після завершення Другої світової війни до Чехії прибували військовослужбовці сформованого в СРСР 1-го Чехословацького армійського корпусу, в якому переважали жителі міжвоєнної Підкарпатської Русі (Закарпатської України), а також волинські чехи.

4. До четвертої, сучасної «хвилі» українських мігрантів в ЧР належать наші співвітчизники, які почали прибувати в пошуках роботи до цієї країни з початку 90-х років минулого століття. Станом на кінець 2016 року на території Чехії зареєстровано близько 150 тисяч українських трудових мігрантів, частина з яких одержала дозвіл на проживання в ЧР на 10 і більше років.

Українські дипломатичні установи щорічно реєструють в Чеській Республіці близько 1000 новонароджених громадян України. Із зрозумілих демографічних причин нинішня українська діаспора в ЧР, що складається, головним чином, з громадян Чеської Республіки - нащадків згаданих українських емігрантів, постійно скорочується. Значну роль тут також відіграють процеси поступової асиміляції українців до чеського суспільства. Згідно з останнім переписом населення у 2011 році до української національності зголосилося понад 54 тисячі чеських громадян, або 0,5 відсотка від населення країни (під час попереднього перепису населення у 2001 році таких було близько 22 тисяч). Переважна частина «чеських» українців - це представники інтелігенції: науковці, викладачі, підприємці тощо. Проживають вони, головним чином, у містах: Прага, Карлові Вари, Дєчін, Брно, Пршеров, Острава і Хомутов.

З метою реалізації своїх прав, які сформульовано у схваленому в 2001 році Законі «Про права національних меншин», українською діаспорою створено низку громадських організацій. В Празі, зокрема, діють:

«Українська ініціатива в Чеській Республіці» (керівник – Василь Райчинець);
«Об’єднання українців та прихильників України в Чеській Республіці» (керівник – Ольга Мандова);
"Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" (керівник - Галина Андрейців) ;
«Об’єднання українок в Чеській Республіці» (керівник – Марія Прокоп’юк);
«Форум культур» (керівник – Ростислав Прокоп’юк);
«Асоціація українців в Чеській Республіці» (керівник – Павло Бубряк);
«Українські профспілки в Чеській Республіці» (керівник – Тарас Костюк);
«Міжнародна асоціація українців «Євромайдан» (керівник – Михайло Топоров);
«Український народний дім в ЧР» (керівник – В.Губчук);
«Празький Майдан»;
«Рута» (керівник – Богдан Копчак);
«Український національно-культурний центр» (керівник – Г.Базаєв);
«Український бізнес-клуб в ЧР»;
«Міжнародне об’єднання «Українська свобода» (керівник – Богдан Костів);
Крім того, діють самостійні громадські організації, які по своїй суті є творчими колективами:
«Товариство трудової міграції українців в ЧР «Берегиня» (керівник – Марія Скиба);
Танцювальний колектив «Джерело» (керівник – Дарія Любачівська);
Творчий колектив «Родина» (керівник – Йосип Климкович).
Українські організації діють також у м. Градець Кралове – «Регіональне українське товариство Східної Чехії» (керівник – Н.Доценко), у м. Брно – «Українська ініціатива Південної Моравії» (керівник – Ільнара Дудаш), у м. Хомутов – «Дзвони надії» (керівник – В.Кулацький), у м. Карлови Вари – «Союз українців Богемії» (керівник – В.Роговий), у м. Ліберець – «Ліберецька греко-католицька харіта» (керівник – отець Іван Семотюк), м. Тепліце – «Українська світлиця» (керівник – Калісія Федорук), у м. Пардубіце – керівник Г.Величко.

Українські діти, батьки яких тимчасово перебувають у ЧР, мають можливість відвідувати українську суботню школу «Ерудит». Цей навчальний заклад працює за угодою з Міжнародною українською школою.

У 2017 році розпочав роботу "Культурно-освітній центр «Крок»", метою діяльності якого є навчання дітей, які проживають разом з батьками у Чехії українській мові, літературі, культурі, географії України.

Також у лютому 2017 року, відкрився інформаційний портал українців Чехії UAPORTAL.CZ - вся корисна інформація для українців, які живуть, навчаються, працюють та відпочивають в Чехії. Сайт буде цікавий і тим, хто тільки збирається відвідати цю країну.

У містах Прага, Ліберець та Брно діють греко-католицькі церкви, в яких служба ведеться в т.ч. українською мовою.

При чеському Уряді діє постійна Комісія з питань національних меншин, в якій українську громаду у Чехії представляє сьогодні Голова організації «Українська ініціатива в Чеській Республіці» Б.Райчинець.

Уряд ЧР фінансово підтримує діяльність українських громадських об’єднань, а також видання україномовного журналу «Пороги» (заснований у 1993 році), та «Українського журналу» (заснований у 2005 році).

Оновлено 22.05.2017 р

За матеріалами МЗС України