Згідно з Ентоні, нащадки перших європейських фермерів (культура Криш, Кукутені-Трипілля) поширювали культурні межі від Дунаю у Степ. Розвиток праіндоєвропейських культур розпочався із впровадженням скотарства в причорноморські степи, які до 5200-5000 р. до н. е. були населені мисливцями-збирачами. Ентоні припускає, що до 4000–3500 років до н.е. праіндоєвропейська мова лише формувалася, а виникла вона після бл. 3500 року до нашої ери.
Отже, 5200–5000 р. до н. е. носії дніпро-донецької культури біля Дніпрових порогів перейшли від збиральництва й полювання до відтворювальних форм виробництва.
Район Дніпрових порогів був він заселений мисливцями-збирачами з кінця льодовикового періоду.
Один з найдавніших компонентів в етногенезі слов'ян людність дніпро-донецької культури (Сегеда, с.323, Телегін, с.238).
Носії дніпро-донецької культури – масивні протоєвропеоїди, з дуже сильним розвитком м'язового рельєфу, переважно великим розміром черепа, що мав здебільшого витягнуту (доліхомезокранну) форму, дуже широким обличчям та чітко окресленим носом. Високі 172-174 см.. Вони були гармонійної тіло будови й мали неабияку фізичну силу. Померлих щедро присипали вохрою, що стане звичним у під курганних похованнях індоєвропейців (Сегеда, с.321).
Дніпро-донецькі племена за рівнем розвитку духовної культури дуже відставали від населення землеробсько-скотарських культур, зокрема сусідніх трипільських племен (Телегін, с.215).
З часом племена дніпро-донецької культури рухаються далі на північ. На півночі України і в Білорусі ця культура зникає в середині-кінці ІІІ тис. до н.е. (Телегін, с.62, 199).
За Ентоні, слов’янські та балтійські мови розвинулися в Середньому Подніпров’ї (Anthony 2007, p.368, 380) і звідти поширилися на північ (Anthony 2007, p.101). Близько 2800 року до н.е. починається прабалтослов’янський період (Anthony 2007, p.56-58, 100).
На місці пізньої донецько-дніпровської культури бачимо Середньодніпровський осередок шнурової кераміки.
Сер.дн. культура (3200– 2300) є головним центром міграцій шнуровиків до лісів Європи (Anthony 2007, p.375-389).
Культура шнурового посуду могла принести балтійські та слов’янські мови в Північну Європу (Anthony 2007, p.367).
Продовженням Середньодніпровської культури (3200– 2300 р. до н. е.) на схід у ліси була фатьяновська і баланівська (3200–2300 рр. до н. е.) та абашевська (2500–1900 рр. до н. е.) (Anthony 2007, p.375-389). Експансія культури шнурової кераміки на схід на північ від степу, призвела до з'яви культури Синташта, на схід від Уралу, яка вважається батьківщиною індоіранців (Anthony 2007, p.375).
Телегін дійшов висновку про безперервність етногенетичних процесів у Пд-Сх. Польщі, на Волині, на Поліссі та Поділлі від неоліту до І тисячоліття н.е., коли в окресленому ареалі сформувалися слов'янські культури склавинів та антів Прага-Корчак-Пеньківка (Сегеда, с.323).
Спочатку серед людності Трипілля переважали риси давньосередземноморського антропологічного типу, носії якого з'явилися на півдні України ще за мезолітичної доби. Пізніше в антропологічному складі трипільських племен з'явився певний протоєвропеоїдний компонент. Його поява була зумовлена впливом східних і південних сусідів людності Трипілля (носіїв києво-черкаської культури дніпровсько-донецької історичної спільноти, середньостогівської та ямної культур), у котрих домінував масивний протоєвропеоїдний тип (Сегеда, с.329). Певний вплив на формування праслов'ян зробила і культура кулястих амфор (Телегін, с.234)
Отже, автор Курганної гіпотези Д.Ентоні та інші вказують на коріння українців з Неоліту Подніпров'я. Наші предкибрали участь у формуванні праіндоєвропейської мови та культури від Карпат до Дону. Потім предки українців виокремилися як носії культури шнурової кераміки, що зазнавали значного культурного впливу ямної культури та активно взаємодіяли з пізніми трипільцями на Дніпрі-Прип'яті. Із Середньодніпровського осередку шнурової кераміки, де мешкали прабалтослов'яни, виокремилася гілка аріїв або протоіндоіранців. Коли всі розійшлися на схід, північ і захід, то біля Середнього Дніпра й Прип'яті залишилися слов'яни, а ми українці – їхні нащадки.
00:00 Велетні Подніпров'я та їхні вчителі. Праіндоєвропейці.
02:03 Рух на північ і трипільці. Прабалтослов'яни.
03:56 R1a та R1b-гаплогрупи. Шнуровики та ямники. Сатем- та кентум-мови. Санскрит, литовська й українська.
05:00 Арії.
06:50 Українці живуть в Укарїні з часів неоліту.
Джерела:
1. Anthony, D.W. (2007), The Horse, the Wheel, and Language: How Bronze-Age Riders from the Eurasian Steppes Shaped the Modern World , Princeton University Press,
2. Сегеда С.П. Антропологія: підр. для студентів гум. спец. ВНЗ. – К.: Либідь, 2009. – 424с.
3. Телегін Д. Я. Дніпро-донецька культура. До історії населення епохи неоліту - раннього металу півдня східної Європи / відп. ред.: М. Бондар; АН УРСР, Ін-т археології. – К.: Наукова думка, 1968. – 258 с.
