Українська хвиля з Європи > Українство > Українська еміграція до Італії > Евгения Шалата: Єдине, що спасає, - душею податися батьківськими стежками...

Евгения Шалата: Єдине, що спасає, - душею податися батьківськими стежками...

8 Лютого, 2022

Любила кіньми виїзджати з батьком в поле, за "ровища", де долини.
Він любив мені показувати кущі ліщини, з яких виривав жменями лісові горіхи, кущі терену, які пробувала на смак, а в травах віднаходив перепелинні гнізда...
Тоді видавалось мені все казкою....
А тепер пам'ять навертає у спогад ....
(Записано на одному подиху, тому не судіть строго).

ЦВІТИ КОНЮШИНО!
Слова і мелодія Євгенії ШАЛАТИ.
Де стіжки снопами сховались в покоси
Де стерня колюча і рання роса
Цвіте конюшина в скошеному полі,
Де торкнулась серпом мамина рука.
Пахне конюшина ще рожевим квітом,
Стеляться стежками роки молоді
Я порину серцем в батькові покоси,
Заплету я пам'ять в стебла золоті.
Де сховалось в травах гніздо перепілки
Де терен колючий й ягоди терпкі,
Згубило дитинство там сліди малечі,
Лишивши, як спогад сірі спориші.
Цвіти конюшино, ти рожевим квітом,
Стеліться стежками роки молоді,
Я порину серцем в батькові покоси,
Де пасуться коні в золотім вівсі.
04.02.2022
Терні, Італія