Що ви знаєте про Велике князівство Литовське? Знаєте, що Україна була його частиною? А що воно охоплювало мільйон квадратних кілометрів: Литву, Білорусь, більшість України, трохи Польщі, Молдови, Латвії і крайній захід росії. Знали, що ця держава проіснувала 500 років? І що мова наша – руська (тільки не плутайте її з російською чи церковно-слов’янською, йдеться про давню українську) - була офіційною, нею писались усі державні документи. Та й взагалі руська вважалась елітарною і такою, що несе культуру і науку.
А чи знали ви, що найвідомішою людиною цієї великої держави був князь Костянтин Острозький. Його обожнювала Європа, ним захоплювались сучасники і нащадки. Його шанували королі, боялись вороги, за нього молились святі отці.
У грудні 1514 року Вільнюс, столиця Великого Князівства Литовського, був свідком величного дійства: гатили з усіх гармат, били в усі дзвони, люди вигукували хвалу, коли до міста в’їжджав їхній герой - гетьман Костянтин Острозький. За ним на списах несло свою перемогу звитяжне військо, а позаду тяглось кілька тисяч переможених і полонених м@сковитів, серед яких були воєводи, князьки і бояри. Таким був фінал битви під Оршею. Такою була одна з понад 60 перемог великого гетьмана Костянтина Острозького.
Орша – місто в Білорусії на березі Дніпра. Там 500 років тому Литовське князівство дало чортів м@сковитам, які з властивими їм нахабством і жорстокістю, посунули асвабаждать сусідів від нормального життя, а по суті окуповувати територію Русі. Важливо: м@сковити НЕ БУЛИ Руссю. Вони були уламком Орди, напівдикими угрофінськими племенами, які дуже хотіли стати частиною цивілізованого світу. Але єдиний спосіб це зробити, який міг народитись у їхніх головах – окуповувати, красти, відбирати силою. Власне, з того часу нічого нового у їхніх макитрах не народилось.
Тим часом цивілізований світ обожнював великого воїна. Острозького з захватом порівнюють з найвидатнішими полководцями античності. Про нього складають пісні німецькі та французькі менестрелі, йому присвячують свої панегірики тогочасні поети, його порівнюють з римським полководцем Сципіоном (це той, що таки зруйнував Карфаген), з мріями про нього зітхають європейські панночки.
Костянтин Острозький. Найближча людина польсько-литовського короля Сигізмунда Старого,
Великий гетьман Князівства Литовського (це як Залужний сьогодні), один з найзаможніших людей свого часу, друга людина у найбільшій європейській державі Середньовіччя. Тільки йому король, попри заборону будувати православні храми у Великому князівстві Литовському, дозволив зводити церкви і собори. Тільки йому король дозволив
скріплювати укази червоним королівським
воском.
Він народився на Волині в середині 15 століття у родині князів Острозьких. Костянтин проживе довге, як на свій час, життя – йому буде 70, коли він піде у кращі світи. За свій довгий вік він встигне багато.
• Повести за собою військо у понад 60 битв, програвши лише дві з них.
• У більшості своїх походів він битиме м@скалів, які вже тоді не даватимуть спокою цивілізованому світові.
• 7 років він проведе у полоні у москві, де присягне-таки цареві, але виключно для того, щоб утекти і знову бити м@сковитів.
• У битві під Оршею він так потрощить орків, що вони на понад сто років дадуть всім спокій і не вистромлюватимсуть писків зі своїх лісів.
• Під Ольшаницею на Київщині у бою проти татар звільнив 40 тисяч українського люду.
• Був одним з найзаможніших людей Великого князівства Литовського( у власності мав 1300 сіл, 100 міст і 40 замків).
• Будував церкви, школи для дітей, притулки для безхатьків, забезпечував своє військо найкращим озброєнням.
Але! Не Костянтин, а син його Василь-Костянтин заснував Острозьку Академію.
Великий гетьман Литовського князівства Костянтин Острозький був першим українським націоналістом. Він принципово говорив українською всюди і з усіма, він молився своєю мовою у своїй церкві своєму Богові. Він міг би жити у Вільнюсі, але понад усе любив свій Острог. Він розумів, що діти його землі повинні вчитись своєю мовою і знати своїх героїв, тому будував школи, де здобували освіту юні русичі. І головне - він люто і відчайдушно воював з усіма, хто простягав руки до його рідної землі. Саме тому м@сковити викреслили його з нашої пам’яті на майже півтисячі років. Саме тому ми майже нічого не знаємо про ту добу і про велич нашої нації, історія державності якої тісно пов’язана з Європою, а не з дикими племенами, які кричать про “адіннарод”.
