Вірші поета в авторському виконані то найцінніше, що можемо дарувати Вам на хвилях нашого радіо. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяча мистецтв України Петро Перебийніс з нами в своїй ширості, любові і неймовірно тонкому поетичному таланті. Ми зацитуємо слова відомих діячів літератури про його творчість. А у віршах він скаже нам більше, бо і в його поезії і слові я биття серця велікого поета , нашого сучасника Петра Перебийніса.
Дмитро Павличко:
«Погляд з вічності властивий не кожному поетові. Але Перебийніс саме таким поглядом обдарований від природи. Думаю, він це відчув ще на початку своєї творчої дороги, освоївся з небесною здатністю свого ока і це зробило його поетом. Поет відчув себе частиною свого роду, в якому він «праправнук і прапрадід водночас».
Володимир Базилевський:
«Петро Перебийніс ‑із пізніх шістдесятників. Про шістдесятників написано ‑і пишуть ‑багато. Як слушного, так і безглуздого. Та при цьому майже завжди зациклюються на кількох іменах.Звуження кола персоналій ‑звузило й кут зору на явище. Перешкодило побачити його стереоскопічно як у плані світоглядному, так і морально-етичному.
Це покоління невиправних ідеалістів. Зворушливо наївних, відчинених настіж, а то й сентиментальних.
Навіть за їхніми грізними інвективами, лобовими сентенціями, трибунною позою ‑вчувається биття серця, здатного перейматися чужим болем».
МихайлоСлабошпицький:
«Вивчаючи літературну біографію поета сьогодні, бачиш, що він ‑ «пізній овоч». Його творче дозрівання потребувало часу. Перебийносів рух у поезії ‑ по висхідній. Він од природи чоловік серйозний, але без жодного натяку на якусь ортодоксальність; ця серйозність ‑ серйозність селянина, який знає, що ніщо йому задарма не дається, що до всього треба докласти труду й за все треба заплатити. Він не боїться різко заперечити авторитетність того, кого інші вважають авторитетом. Але він жодною мірою – не нігіліст, не богемник у літпобуті, не сухар-параграфіст, а сердечний приязний і доброзичливий чоловік, з яким цікаво мати справу».
