Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

Та черешня не відцвіте ніколи, пам’яті Анатолія Горчинського

14 Квітня, 2021

<iframe width="560" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/7oHHo68D3JI" title="YouTube video player" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen></iframe>

Нам не вистачило одного життя щоб набутись, наговоритись, а ще разом щось створити. Я тоді студент ВДІКУ приїхав з Москви в Чернівці буквально на три дні вихідні і понеділок. Випадково від сусіда якому театр винайняв квартиру напроти моїх дверей в неділю отримав запрошення відвідати театр , де на гастролях був і він мій новий тимчасовий сусід. Анатолій першим подав руку, а я Петро у відповідь сказав…. Тут мене вже інформували, майбутній режисер, а я вже зараз режисер в Тернопільському театрі. Будемо знайомі, нам є про що поговорити… Так і розстались актор пішов до театру завчасно, а я швидко зібрався і догнав його вже в театрі, встиг на другий дзвінок. Там і промайнула та блискавка таланту Великої душі і Любові, яку з перших акордів подарував Анатолій Горчинський. В пам’яті той вечір , та ніч, ранок, вокзал я їхав до Москви, Анатолій до свого рідного Тернополя, В планах лишалась ненароджена музика, незнятий фільм і недоспівана пісня Анатолія якого я більш не побачив, залишились недоспівані пісні, мій незнятий фільм і закарбована пам'ять: що звучить на фоні його пісні…. Бо Він то є… Ціла творча епоха. Народний артист України. Режисер, що поставив майже 110 вистав у театрах кількох міст. Як композитор написав понад 350 пісень. Виконував їх сам, ці твори прикрасили також репертуар багатьох співаків. «Червона троянда», «Троянди на пероні», «Росте черешня в мами на городі» визнані хітами ХХ століття. На жаль Анатолія Аркадійовича немає поміж нас. Доля подарувала мені добу знайомства з ним. І роки коли слухаю маестро пригадую, коли здавалось все сказано він брав у руки гітару і співав. Ті пісні згодом звучали в ефірі. Це й не дивно. Адже всі його пісні — проникливі, тремтливо-лагідні, щирі. Одна з них, гадаю, стала своєрідним сенсом життя, сутністю Анатолія Горчинського. Йдеться про твір «Люблю — і все!» Його душа завжди була в полум’ї великої любові до пісні, музики, театру, до людей. Тож коли дружина Олена Горчинська задумала видати спогади — і власні, й тих, хто мав щастя з ним працювати, то розуміла, що ця книжка інакше, крім «Люблю — і все!»,
Його пісні стали народними. Як славетний «гімн Горчинського» — «Росте черешня в мами на городі». «Живе в піснях маестро благородний, допоки Україна буде з нами», — рядок з рефрену пісні Олександра Бурміцького на вірш Богдана Мельничука. Її прем’єра відбулася під час представлення книжки спогадів про Анатолія Аркадійовича.
Приємно, що на Алеї зірок у Тернополі запалало й ім’я Анатолія Горчинського. Можливо, вже наступного року місто над Серетом прийматиме учасників фестивалю авторської пісні та романсу «Червона троянда» ім. А. Горчинського. Водночас дуже прикро, що й досі в обласному центрі не назвали вулиці іменем людини-любові, славетного композитора й барда.

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Copyright 2021 - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram