Дорогі друзі й подруги.
Я написав офіційного листа до Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.
Як і обіцяв. Трохи затримався, бо вивчав деталі.
Він, той лист, (як завжди у мене) вийшов доста великим.
Тому публікую його повністю і без змін ДЛЯ ВАС нижче.
Але...
Тут з самого початку закликаю кожного і кожну НЕ бути байдужими до питання -- ЯКОМУ саме фільмові присудять отримати цю найвищу державну нагороду і визнання в цьому сезоні, 9 березня 2024.
Найбільш достойну кінострічку "Тарас. Поверення" ці судді засудили ще на першому етапі 27 листопада. І на мою думку і на думку дуже багатьох українців "за вуха" до Премії тягнуть депресивно-антиукраїнського "Памфіра". Чому? Не знаю. Тому й писав їм листа. Не хочеться вірити, що вороги України аж так скрізь.
Отже прошу кожного НЕбайдужого:
1. Прочитати цю публікацію і мого листа до Комітету.
2. Потратити пів години і написати СВОГО листа також до Комітету, але набагато-набагато коротшого, в якому задати членам Комітету 2-3 простих запитання: а) чому виштовхали фільм "Тарас. Повернення", чим він їм НЕ підійшов; б) по яких критеріях фільм "Памфір" відповідає вимогам Премії, зазначених в пункті 1.2; в) чи може Комітет надати інформацію про відкрите голосування членів Комітету в категорії "Кіномистецтво" в першому турі 27 листопада 2023.
3. Надіслати свого листа на офіційну імейл-адресу Комітету taras_kom@ukr.net , обов"язково вказавши своє прізвище, ім"я та по батькові, адресу проживання, електронну адресу відправника, номер мобільного телефону.
4. Написати під цією публікацією коментар, що Ви надіслали свого листа до Комітету, щоб ми всі бачили і відчували, що ми не поодинокі в своїй борні, що нас багато.
5. Отримати офіційну відповідь від Комітету і за бажанням оприлюднити її тут у ФБ, наприклад.
Згідно Закону України "Про звернення громадян" до державних органів Комітет зобов"язаний КОЖНОМУ відповісти в термін від 15 днів до 1 місяця.
Давайте закидаємо листами Комітет Премії, щоб вони знали, що ми ПРОТИ того, щоб просувалися, визнавалися і винагороджувалися фільми, які показують нас слабкими безправними рабами, як робить це номінований на Премію "Памфір". І щоб вони бачили, що НАС БАГАТО.
Хай краще вже виграє документальний фільм "ЮКІ", який прославляє українців-хокеїстів, але не ця депресивна кінострічка, яка шкодить Україні та українцям.
В нас є ще час боротися. Другий етап відбору лише 25 січня. І там вже буде таємне голосування.
Давайте ТАК шуміти, щоб члени й членкині задумались, передивилися нарешті уважно того "Памфіра" і зрозуміли, що після такого фільму хочеться кричати криком від розпачу і напитися від безсилля. Щоб вони переконалися, що ми НЕ байдужі до того, що винагороджувати варто конструктивне і ПРОукраїнське, а не навпаки.
І хай в кожного з них не повернеться рука таємно проголосувати ПРОТИ України 25 січня.
Мені вдається донести до вас цю думку?
Я хочу 9 березня подумки звернутися до Тараса Шевченка і сказати йому: "Я намагався. Я зробив НЕ все, але багато. І робитиму й надалі задля України".
Тож давайте згуртовано ще попрацюємо. Тим більше, що це дійсно -- НАЙМЕНШЕ, що ми можемо зробити задля справжнього українського кіномистецтва і проти діяльності 5-ї мocкoвитcької колони в цій надважливій галузі.
Отже... Написати власного листа до Комітету і поширити цю публікацію. Або ХОЧА Б -- перепостити це для інших.
Ось мій лист до Комітету.
Комітет з Національної премії
України імені Тараса Шевченка
Володимир Голота
Адреса: Вінниця, вул.Монастирська, номер.
Номер моб. телефону: +380 (вказав)
Електронна адреса: volodymyr_golota (вказав)
Шановні члени Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, шановний Голово Комітету пане Євгене Нищуку.
До вас цим листом звертається громадянин України, приватний підприємець і з 2003 року регулярний платник державних податків до бюджету країни Володимир Михайлович Голота.
Я досить уважно стежу за перебігом цьогорічного конкурсу видатних українських творів на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка, особливо за категорією “Кіномистецтво”.
З превеликим сумом, здивуванням і навіть обуренням я сприйняв інформацію, що вже в першому турі відбору в цій категорії залишилось лише два з чотирьох фільмів. Це фільми “Памфір” і “ЮКІ”. Не приховуватиму, що особисто я вболівав і вболіваю за повнометражний фільм “Тарас.Повернення” і вважаю саме цей кінотвір найбільш достойним на здобуття Премії Шевченка в категорії кіномистецтва, оскільки він найбільше відповідає вимогам, за які й присуджується така висока державна нагорода й визнання.
Давайте разом ще раз перечитаємо саме визначення і призначення Державної премії імені Тараса Шевченка.
Пункт 1.2. на вашій офіційній сторінці:
1.2. Національна премія присуджується за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.
В зв'язку з цим в мене виникло кілька запитань, які, сподіваюсь, я маю право ВАМ, шановні члени Комітету, задати. Я дійсно хочу зрозуміти, які правила конкурсу, як відбувається вибір, голосування, які критерії відбору тощо.
Скажіть, чи правильно я розумію, що ви берете кожен з, наприклад, 4-х фільмів в категорії “Кіномистецтво”, і звіряєте цей витвір з пунктом 1.2. ваших положень на сторінці Комітету, а саме: наскільки ця кінострічка є дійсно духовним надбанням, чи має вона високі гуманістичні ідеали та чи збагачує історичну пам”ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.
Я правильно розумію?
Чи я розумію НЕ достатньо правильно?
Чи, наприклад, під час відбору ви дотримуєтесь рекомендацій Президента України з його указу №454/2023 від 28 липня 2023 року в пункті третьому цього указу. Ось точний текст цього пункту 3 для зручності:
(Президент України наказує)
“3. Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка провести конкурс на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2024 року для відзначення видатних творів літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, присвячених героїчній боротьбі Українського народу під час збройної агресії Російської Федерації проти України.”
Указ Президента України – це аргумент чи НЕ аргумент для відбору творів?
Чи я щось неправильно розумію?
І тому в мене виник ряд запитань…
Запитання перше.
Чи могли б ви пояснити, як так сталося, що зі списку номінантів на Премію фільм “Тарас. Повернення” вилучено вже після першого туру? Ця кінострічка дійсно є вершинним надбанням українського народу, утверджує високі гуманістичні ідеали, збагачує історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність… Це ж так!
І фільм цей, як ніякий інший, у всьому своєму сюжеті показує нескореність та героїчну боротьбу українського бранця і геніального поета Тараса Шевченка проти Російської імперії, адже, навіть будучи безправним солдатом в далеких казахських степах, він був страшний цареві, його військовим офіцерам і таємним агентам його охранки.
І це НЕ лише моя власна суб'єктивна думка. Я писав кілька дописів на цю тему в соціальних медіа, і тисячі неупереджених українців в Україні та за її межами поділяють таку позицію.
Хіба хтось з вас має сумнів в тому, що такий високохудожній фільм про нашого генія і пророка Тараса Шевченка збагачуватиме історичну пам”ять українців і все інше (читайте визначення)?
Чому ви його “забракували” вже в першому турі та ще й перед святкуванням в 2024 Україною 210-річчя з Дня народження національного Генія? Чому?!
Вам, вельмишановні судді Комітету, прямо в руки на блискучій тарілочці перед Кобзаревим ювілеєм автори та продюсери кінокартини подали на номінацію прекрасний високохудожній фільм про нескореного Тараса Шевченка з геніальною режисурою, музикою безсмертного Мирослава Скорика та незабутньою вражаючою акторською грою. Фільм, який, варто сказати, полюбили і визнали сотні тисяч українців тут і за кордоном, фільм, який майже-майже запихнули на запилюжену полицю ковідом, війною і діяльністю п'ятої московитської колони, яка робила й робить ВСЕ, щоб цю кінострічку заховали подалі в архіви й забули. І ви, шановні члени Комітету, одним розчерком пера чи підняттям власної руки під час голосування викреслюєте “Тарас. Повернення” і просуваєте “Памфіра”. Як? Чому? За якими критеріями?
Ви ж українці! А не 5-та колона!
?
Запитання друге.
ЯК, взагалі, кінофільм “Памфір” вписується в УСІ частини вашого визначення в пункті 1.2? Як він відповідає рекомендаціям з указу Президента?
В чому і ДЕ високе надбання українського народу в “Памфірі”? В тому, щоб бути в Україні контрабандистом більшим чи меншим?
Які високі гуманістичні ідеали утверджують герої “Памфіра”? Перетворити свій біль на паливо дружині дрібного контрабандиста, коли вона переховувала від українських поліціянтів склад чоловікової контрабанди? В цьому гуманістичні ідеали?
В чому збагачення історичної пам'яті народу? В тому, щоб згадати Льоні Памфірові свою практику, як бігати незаконно через кордон з цигарками, так, як він це робив 15 років тому? Чи в тому, як до злочинної контрабандної діяльності йому задіювати НЕПОВНОЛІТНІХ, годуючи їх стероїдами? Чи в тому, як перервати молодесенькій дівчині вагітність, піднявши щось важке? Чи в тому, як побитий іншими контрабандистами Памфір тихенько і покірно сидів у “бобіку”, коли за 15 метрів від нього ЙОГО неповнолітніх похресників, синів полеглого АТОвця, продажний коп годував лайном? Ще раз, ПОВІЛЬНО… У “Памфірі” поліцейський заставляє одного з синів АТОвця підняти з землі і їсти лайно, шантажуючи і б'ючи з розмаху його брата. То це У ЦЬОМУ ви, шановні пані й панове з Комітету, угледіли героїчну боротьбу українського народу під час збройної агресії Російської Федерації проти України, на яку орієнтуватися ВАМ рекомендував сам Президент? У лайні, що в руках синів полеглого захисника країни від рашистської чуми?
Чи я щось суб'єктивно видумую?
Чи ЯК відправити 15-річного свого сина з наркотиками через кордон в Румунію, запхавши його в саморобний вузький підземний хід (нору) довжиною в кілька кілометрів? Чи збагатили ми всі, переглядаючи “Памфіра”, свою національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства, в той час, як у цьому фільмі червоною ниткою прослідковується висновок і рекомендація головного героя Леоніда, яку він вкладає в голову своєму синові – тікати подалі з України, з такої України, яка показана у цьому “витворі” кіномистецтва?
Тарас Шевченко писав: “В Україну ідіть, діти, в нашу Україну…”
А Памфір радить покинути синові свою Батьківщину і якщо й повернутися, то лише для того, щоб (цитата) “ви**бати цю мерзоту” (тобто інших контрабандистів). Син слухається батька і через підземну нору покидає свою країну, своє село, своїх рідних, свою божеволіючу від невідомости матір. Покидає не зрозуміло чому. Він неповнолітній. Йому ніяке кримінальне покарання не загрожувало. Тепер, завдяки своєму нещасному татові, він, ще малий досить хлопець, потрапляє в іншу країну без документів, без грошей, без знання мови, без матері і рідних. Сам. Самісінький.
В ім'я чого? Щоби що? Щоб “не цуратися важкої роботи”, як заповідав йому рідний батько?
І останніми кадрами фільму (які глядачам закарбовуються назавжди) ми споглядаємо, як цей молодий юнак (що безперечно уособлює собою майбутнє нашого народу) здається з піднятими руками в полон іноземцям. І все. І темрява. Титри…
Здавайся, Україно! Фсьо! Досить!
Ось такі акценти розставляє “Памфір”. Отакі він вмонтовує в нашу свідомість і підсвідомість наративи і заповіти.
Нема там і близько: “...Вставайте! Кайдани порвіте! І вражою злою кров'ю волю окропіте!”
А є в останніх кадрах: “Орест Іванович – наш ґазда!” – кричить, заливаючись паленкою, навіжений і ошалілий раб-прихвостень Морди (головного місцевого мафіозі) на згидженому цим кіном святі Маланки.
То це такий у нас (у ВАС) номінант на Шевченківську премію у розмірі 429 тисяч народних гривень? Ось такий у вас реальний претендент у переможці?
Такою ВИ хочете показувати нашу Україну світові, шановні?
“От бачите, які у нас
Сидять на небі! Ви ще темні,
Святим хрестом не просвіщенні,
У нас навчіться!.. В нас дери,
Дери та дай,
І просто в Рай,
Хоч і рідню всю забери!...”
… – писав Тарас якось…
Згадалось чомусь…
Щоб відзняти “Памфіра”, потратили 40 мільйонів гривень, потім розрекламований скрізь прокат його витягнув з кишень українців ще майже 12 мільйонів. А тепер ще й ви, пані й панове з Комітету, хочете віддати цій шкідливій в багатьох сенсах для України кінострічці ще майже пів мільйона гривень платників податків?
“За вкраїнське жито Україну й бито!!!???”
Але не тільки гроші беруться до уваги, А Й ВИЗНАННЯ фільму!
І ЦЕ найважливіше і найСТРАШНІШЕ – поселити в головах мільйонів українців сум’яття та викривлену збочену думку, що “Памфір” – це найкращий і найдостойніший кіношедевр, що чорне це тепер – біле, що контрабандисти – герої, що промисли їхні – це нормальна тема, що в Україні у молодих людей немає майбутнього і треба “валити звідсіля за кордон”... Тощо.
Щоб бути послідовними, шановні члени Комітету, то в наступному році протягніть до Державної нагороди фільм “Матч” 2012 року про київських футболістів, тільки рашистськими очима.
Отоді ми вже засвяткуємо разом з вами і зацитуємо Тараса:
“... доборолась Україна до самого краю…”
Третє моє запитання.
На основі положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" та на правах небайдужого громадянина України і поціновувача художнього фільму Шевченкіани режисера Олександра Денисенка "Тарас. Повернення", прошу надати задокументовану інформацію про причини відхилення твору на першому етапі конкурсу і про результати відкритого голосування 27 січня в категорії "Кіномистецтво".
Знаю, що голосування в першому турі конкурсу не було таємним. Адже ж так?
Підіймаючи руку “за” чи “проти”, той чи інший митець чи мисткиня з Комітету керувався ж якимись власними вагомими аргументами, переконаннями, враженнями. Дуже хотілося б дізнатися, якими саме.
Я переконаний, що кожен член і членкиня Комітету уважно переглянули ВСІ чотири фільми, які були подані в номінацію… Так?
І “Тарас. Повернення”.
І “Памфір”.
Бо мені все ще здається, що сталася якась ПРИКРА ПОМИЛКА, що цих два фільми шановна комісія Комітету просто переплутала. І в другий тур високого Конкурсу мали би честь потрапити два найбільш достойні ПРОукраїнські фільми “ЮКІ” і “Тарас. Повернення”.
І може ще є шанс виправити цю прикру помилку?
Звертаюсь до ВАС, шановні члени Комітету Шевченківської премії.
Прошу, НЕ просувайте далі фільм “Памфір”, бо якщо ця кінострічка стане переможцем замість “Тарас. Повернення”, то це стане плямою ганьби на всій Україні, яка показана в “Памфірі”, як відстала депресивна країна всеохопної корупції і безпросвітньої пітьми, як країна, яка безславно програла. Це стане плювком в обличчя самому Шевченкові, красивий і високохудожній фільм про якого ви чомусь незаслужено поквапились виштовхати межи плечі за рамки конкурсу, а натомість вибрали АНТИукраїнського безталанного контрабандиста і прихильника заробітків десь там, за кордоном.
Це далеко не лише моя думка. Це чітка позиція тисяч і тисяч українців тут і за межами країни. Я маю право це стверджувати, бо одну з моїх публікацій про обурення від непроходження кінострічки “Тарас Повернення” в другий етап Конкурсу переопублікувало майже 2 тисячі небайдужих незалежних поціновувачів цього фільму. Сотні коментарів, тисячі справжніх реакцій…
І ми не зупинимось.
Нам не подобається “Памфір” в переможцях.
Такий фільм має право бути.
Але НЕ має нагороджуватися ВАМИ найвищою Державною Премією імені Тараса Шевченка.
Ми підійматимемо всіх.
Бо нам НЕ все одно.
З нетерпінням чекатиму на ВАШУ відповідь.
Чекатиму я і моїх майже 5 тисяч друзів, і майже 10 тисяч читачів.
Честь маю.
З повагою – Володимир Голота, громадянин України.
13 грудня 2023.
