Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

ЖИВЕ СЛОВО ЄВГЕНА БАРАНА

17 Червня, 2021

Книг не буває багато, але коли друкують новий наклад,  коли мій побратим з Івано-Франківська Євген Баран повідомляє в феесбуці таку новину то є надія що на радіо Українська хвиля з Європи ми вже скоро почуємо живий голос автора надиюсь крім діалогу він зачитає нам фрагменти книги, а натуральну, живу книгу точно можна придбати в книгарнях міста і впродовж тижня бусами доставити в Італію , Потртугалію чи навіть в Литву. Хіба така новина для вас не стане святом, мене вона радує, ось як порадував мене  і Вас Євген Баран:

Нарешті, з'явився основний наклад моєї книжечки, виданий за сприяння Міста (міському голові дякую). Це друга моя авторська книжка, підтримана комісією. Перша - видання до 50-ти річчя ("Дев'яності навиворіт"), і ось ця, знову ювілейна. Передмову написав чернігівський журналіст і письменник Василь Чепурний.
Перший варіянт, виданий мною у мізерній кількості, але розійшовся швидко, аж самому дивно.
Книжка вийшла у видавництві "Місто НВ" (особлива подяка п.Івану Дячишину).

«Про Чоловіка не треба говорити багато.

Треба розуміти, наскільки світ повний з ним,

і наскільки порожній без нього»

Наше Слово визначає межі (чи безмежність) нашої екзистенції –хто здатен втримати Слово в той час,  коли більшість поминають слова  коливом мовчання, назавжди втримає себе у світі Живих. Світ стерпить помилку, але не стерпить байдужості до нього. Про це та багато іншого читаємо у новій книзі щоденникових медитацій та афоризмів  Євгена Барана «З Книги Живих». Уже четвертій збірці такого формату передували «Недописана книга» (2016), «Недописана книга…Частина инча» (2017) , «Говорить Євген Баран» (2019). Разом з останньою вони справляють враження читання єдиної онтологічної книги, що немає часопросторових та причинно-наслідкових меж – книги життя.

Автор знайшов і обрав для себе афористичну форму викладу, що, з одного боку, вимагає певної лаконічності вислову, не обмежуючи при цьому його ідейної та стилістичної виповненості, а з іншого – дає неохопний простір для спроби хаотичного врівноваження й фіксації неперервного потоку думок. І тут, радше, йдеться не так про конкретний намір сказаного, як про внутрішню інтенцію промовляння й повторення якогось моменту: «Чому афоризм, як жанр, нескінченний? Бо справжній афоризм не придумується, він відтворює живу ситуацію. А живих ситуацій, як зірок в небі – до безкінечности».

 «Література втрачає сенс, коли в ній мало людського…». Роздуми Євгена Барана про літературу мають велику перевагу – вони позбавлені нальоту пафосу академічності, натомість автор об’єднує всуціль два найближчі йому світи – світ людей і світ літератури, навіть більше  – взаємозумовлює їх. Бо за кожним текстом прихована своя історія, що витворює обличчя автора: іноді спаплюжене гримом, проте в певні моменти свого існування теж здатне відчути «цвіт яблуні», іноді – відшліфоване вірусом досконалості до втрати самодостатності, іноді – понівечене шрамами правди на шляху до її утвердження й популяризації. У нотатках про літературу автор концентрує увагу на окремих і важливих, часом переломних,  моментах з життя і творчості неперебутніх постатей класичної, сучасної, маловідомої, несправедливо забутої чи своєчасно неприйнятої літератури – Сковорода, Екзюпері, Стефаник, Ібсен, Брюгген,  Винниченко, Сорока, Бойко, Пагутяк, Задорожний, Лишега, Козаченко – перелік цих імен та авторських коментарів до них нескінченний. Особлива прихильність прочитується до якісних поетичних тексів. Вони здатні урівноважувати й бути джерелом сили в енергетично вичерпному світі («Треба вміти шукати і чути поетів, суголосних твоєму неспокою»; « Коли борешся з бажанням замовкнути, рятує читання віршів. Поки що рятує»; «Поезія завжди мудріша, чесніша і чистіша за людські примхи і людську правду»).

«Мені байдужа політика, мені дивним чином болять наші люди». На сторінках щоденникових нотаток немає відшукування правди чи засудження брехні – є безперервний акт споглядання й пошуків істини, долання меж переживання світу власного в множині світів інших. Екзистенційна виповненість і наснаженість письма знаходить своє виявлення в контекстах родинному, мистецькому, культурному, епіцентром яких завжди залишається людина з її болями та втіхами, перемогами й поразками, вмінням любити й вмінням ненавидіти. Автор не прагне дидактизму чи проповідництва, він, шляхом вдало поставлених запитань, залучає вдумливого й готового до діалогу читача до дискусії, про що свідчать неодноразові публікації подібних нотаток в соціальних мережах.

Є література, що обмежує й назавжди блокує шлях до розуміння себе, а є така, що крізь невидимі гроти пропускає до Вічності, і, одного разу до неї доторкнувшись – не можеш  і не хочеш повертатись. На цьому моменті важливо «не грати в хованки з Літературою, а жити нею», щодня виходити поза межі власного світоглядного вакууму, здійснювати переживання революції в межах власної душі, повнокровно витворюючи міф існування літератури, що щиро, чесно і відверто втілюють афоризми й нотатки Євгена Барана.

І ось, насамкінець,  декілька з них:

«Для мене немає світу мертвих і живих. Є світ Людей і Нелюдий»;

 «Людину формує, провадить і вбиває пам’ять»;

 «Кожному бракує власного божевілля, аби чутися собою»;

«Читання – єдине, що не викликає у мене відрази до себе»;

«Можна грати, не проживаючи, але не можна жити, вічно граючи»;

«Читач – як детектор брехні для писателя. Чим якісніший детектор – тим помітнішим є письменницьке фальшування»;

«Скільки би не позував для картини Мунка, все одно німий»;

«Будь-який афоризм є твоєю правдою. Аби стати людською, – має наповнити Чашу Грааля індивідуальною кров’ю»,

«Завдання філології, як науки, – відкидати мертві слова»;

«Питання не в тому, який простір ми завоюємо. Питання в тому, в якому просторі ми зможемо зберегти себе». 

Р.С. Франківський письменник Євген Баран – серед нагороджених міжнародною медаллю Олександра Довженка

Міжнародна літературно-мистецька Академія України, яка об’єднує знаних письменників, перекладачів, науковців, журналістів та громадських діячів із 60 держав, визначила нагороджених міжнародною медаллю Олександра Довженка за 2021 рік.

Це:

1. Письменник Євген Баран (м. Івано-Франківськ) – за значний внесок в українську літературу;

2. Науковець, підприємець та інвестор Володимир Хоменко (м. Київ) – за визначну, подвижницьку благодійну, громадську, міжнародну діяльність, успішне втілення української програми видання найкращих книг;

3. Співак Ростислав Музика (м. Львів) – за популяризацію української пісні.

Про це інформує сайт “Чернігівщина”.

Довідково. Серед нагороджених у попередні роки – відомі українські письменники: Юрій Мушкетик, Василь Голобородько, Василь Барка, Ігор Костецький, Рауль Чілачава, Василь Слапчук, Леонід Горлач, Ігор Качуровський, Ігор Павлюк, Богдан Бойчук, Володимир Шовкошитний; видатні літературознавці: Михайлина Коцюбинська, Микола Жулинський, Юрій Шерех (Шевельов); знані зарубіжні письменники та перекладачі: Бенедикт Дирліх, Гурам Одішарія, Єтон Келменді, Роллан Сейсенбаєв, Галимкаір Мутанов, Анатолій Аврутін, Абдельваххаб Аззаві, Ашис Санйал, Віра Річ та інші достойні люди з України, США, Великобританії, Німеччини, Канади, Бельгії, Греції, Грузії, Білорусі, Казахстану, Таджикистану, Молдови, Індії, Бангладеш, Сирії, Іраку, Індонезії, В’єтнаму.

Франківський письменник Євген Баран – серед нагороджених міжнародною медаллю Олександра Довженка

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Copyright 2021 - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram