У Львівська Спілка Журналістів презентували книгу журналіста Богдана Токарського "Не біймося бути собою". Цінність цього видання передусім в актуальності тем під сучасну пору, які автор розкриває римованим словом і своїми віршами, байками і жартами. Він відверто і сміливо пише про пережите і переболене під час тривожного періоду пандемії, спостерігаючи за реаліями незвичайного життя. Автор щирий і безпосередній в оцінках і прогнозах. Він вірить, що все зле і вороже кане таки в Лету. Заради цього варто жити і так талановито творити, сподіватись і вірити у наше щасливе українське майбутнє.
Колеги і Друзі бажали Богдану Йосиповичу здоров'я, щастя, натхнення і творчого довголіття.
Далі буде...
Багатогранність Твоїх талантів, Богдане, вражає, захоплює та викликає повагу! Так ось чому Ти рівно рік тому попрощався з друзями у фейсбук! Для того, щоб не просто повернутися, а зробити нам чудовий подарунок! Увінчати свій ювілей Любов'ю до тих, хто був і є з Тобою поряд! З ювілеєм Тебе! Дивуй нас та захоплюй ще багато-багато років!
1
Мені лисиця нещодавно розповіла,
Що випадково у кошарі підгледіла,
Як вовк в овечій шкурі перед баранами
Вішав локшину їм на вуха й між рогами.
2
Так завивав,що вівці аж сльозу пускали,
А барани щораз «бе-бе»гучно кричали…
А екс-вожак все більше й більше розпинався,
У вірній дружбі травоїдним ревно клявся.
3
Казав,що знає де пасовища найкращі…
А те,що сам завів їх в непролазні хащі-
Про це мовчав,не визнавав провину,
Брехав й залякував бідну скотину.
4
І зараз вовк у здертій з когось кожушині
Доказував,що він не винен…самі винні!
Просив,щоб знову до корита допустили,
Повірили в талант його й магічні сили.
5
Й отара від захоплення аж тупотіла,
Забула те,що ще недавно з переляку мліла,
Як сіромаха цей під масками чужими-
Данину брав із них ягнятами живими…
6
Від хвилювання аж у ріст лисиця стала-
Зізналась,що ганьби такої не чекала…
Навкруг огледілась й закінчила розмову-
Вовчій брехні повірила отара знову!!!
******
Мораль цієї баєчки проста в натурі-
Остерігайтеся вовків в овечій шкурі!
Богдан Моряк
*Жаб‘ячі незгоди*(баєчка)
——————————-
1.Весна…З теплих країв лелеки прилетіли,
Й одразу у ставку всі мешканці завмерли,
Лише ропухи дві сварливо гомоніли,
Свої горлянки зранку і надвечір дерли.
2.Неприязнь їхню тут давно усі вже знали,
Тому на свари їх уваги не звертали,
Але про дзьобів небезпеку пам’ятали-
І де могли,і як могли-себе ховали.
3.А жаби,мов дурман-ряскою отруїлись,
Перед лелеками все більше хизувались,
Безпечно,біля берега,на сонці грілись,
Ловили комарів й на лепехах гойдались.
4.Браваду цю лелеки швидко розгледіли,
І тут,як тут їх довгі лапки поруч стали,
Й у мить ропух двох птахи апетитно з’їли-
На подарунок цей вони давно чекали.
5.Подібне щось,на жаль,й поміж людей буває,
Коли немає миру й злагоди між ними…
Якщо в своїх неприязнь розум забирає-
Тоді тріумф прийде з обіймами чужими!
Богдан Моряк
*Уроки пандемії*
————————————
Як різко,друзі,світ захоплень наш змінився…
У спілкуванні одна тема домінує:
-Чи не хворів ковідом і чи прищепився?
А ще…-яка вакцина найкраще лікує?
2
Та ще недавно ми про інше розмовляли:
Про телешоу вели мову,про втіхи богеми,
Знайомих й друзів до білизни роздягали…
Минулося…,страх-режисер змінив нам теми.
3
Звичайно,що часи не кращі проживаєм,
Та добре те,що стали менше пліткувати,
Що одні одному здоров‘я й сил бажаєм,
Й про свою смертність стали пам’ятати.
4
Природу пандемії з часом розпізнають…
Лиш би на цьому карі Неба зупинитись!
Бо віруси війни жорстокіше карають,
Й від них нема вакцин,щоб людям захиститись.
Богдан Моряк
* Страх на землі*
——————————————
Небо,давно я хочу в Тебе запитати-
Чи довго ще землі в страху перебувати?…
Якої тільки світ не видумав вже зброї
Для нищення цивілізації людської ?!!!
2
У храмах молимось,клянемося в любові,
Та домінує фальш у кожнім другім слові…
Навіщо атомна й воднева зброя,люди,
Якщо між нами мир і злагода є всюди???…
3
Але нема любові й злагоди немає-
Тому й диявол на землі перемагає…
Нам не потрібні бомби,що життя руйнують-
Вітаймо винаходи,що добру слугують!
4
Бомби братерства тут найбільш би знадобились,
Щоб ми любов’ю,як ураном заразились…
Тоді відступить від людей лиха година-
Всі будуть жити дружно,як одна родина!
Богдан Моряк
Р.С. Презентація книги під такою назвою відомого львівського журналіста та управлінця Богдана Йосиповича Токарського відбулася днями в офісі Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України. Послухати неординарну поезію неординарної особистості зібралися його друзі, колеги, колишні співробітники та знайомі.
За більш ніж 40 років трудового стажу носив Богдан Йосипович на своїх плечах погони чотирьох відомств правоохоронних і фіскальних органів, причому рівня не нижче полковничого. Посади, які він обіймав, вимагали неабияких організаторських здібностей, вміння згуртовувати і мобілізовувати підлеглих йому працівників на досягнення успішних результатів службової діяльності. І якими б складними не були політичні реалії усіх цих непростих часів пізнього СРСР та становлення незалежної України, Богдан Токарський завжди пам’ятав, що він Українець, Людина та Християнин. І за цю його твердість духу та відданість ідеалам правди, принциповість та шляхетність Токарського поважають та шанують у Львові та Україні.
Як зазначив голова ЛОО НСЖУ Ярослав Климович, оскільки першою вищою освітою Богдана Токарського була журналістика, то він ніколи не поривав своїх стосунків зі своїм творчим даруванням, знаходив час і можливості для його втілення у прозі, поезії та байках. У різні періоди життя Богдана Йосиповича побачили світ три його книги. Збірка поезій «Не біймося бути собою» написана у складний карантинний період, що охопив весь світ. У кожному вірші і байці цієї книги відчутна особлива відповідальність автора до своїх думок і роздумів, тут кожне слово в рядку стоїть на своєму місці, вивірене, вистраждане, зважене, сповнене неймовірно яскравих емоційних художніх засобів.
«Москалі і росіяни», «Одвічна ворожнеча», «Метастази дружби», «Бацили брехні», «Маріонеткам», «Невдячні пришельці», «Зрада», «Хруні», «Невже ми досі не прозріли?» – це лише кілька назв із близько 150 неймовірних поезій нової книги Богдана Токарського. Вони, мов постріл, мов вирок, мов атентат для ворогів і недругів України, для зрадників і перекінчиків, для аферистів і політиканів. У героях багатьох віршів можна пізнати сьогоднішніх депутатів, політиків, чиновників, для яких Україна це лише територія бізнесу, а не батьківщина.
Присутні на презентації книги подякували Богдану Токарському за громадянську позицію та побажали не зупинятися на досягнутому й писати свою ювілейну, п’яту книгу. Голова обласної організації Національної спілки журналістів України Ярослав Климович побажав Богдану Йосиповичу творчої наснаги на нові успіхи та вручив від імені НСЖУ Подяку за багаторічну журналістську та творчу діяльність.
Закінчити розповідь про презентацію книги Богдана Токарського хотілося б його віршем «Чого маємо боятися»:
Біймось раю в царстві холуїв,
Біймося масних хвалебних слів…
Біймося удава обіймань,
Біймося невігласа повчань…
Біймося згубити честь свою,
Біймося попасти в кабалу…
Біймося привласнити чуже,
Біймось мати слово не тверде…
Біймося образити батьків,
Біймося тримати в собі гнів…
Біймось ворога боятися,
Біймось над гріхом сміятися…
Біймось рідну мову зневажати,
Біймося свій рід не знати…
Біймося чужинцеві служити,
Біймося Вкраїну не любити!!!
Книга Богдана Токарського «Не біймося бути собою» побачила світ завдяки допомозі львівського бізнесмена та мецената, давнього друга Богдана Йосиповича Мирослава Табачина.
