65-річчя відзнаки і 13 номінацій: Євген Нищук про рекордний рік для Шевченківської премії
10 Березня, 2026
Церемонія нагородження лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка цього року відбулася в умовах війни, що надає відзнаці особливого символічного значення, зауважує голова комітету премії Євген Нищук. На 65-річчя премії додано рекордну кількість номінацій, зокрема, "Фотомистецтво", "Дизайн" і "Творче кураторство культурно-мистецьких проєктів". Лауреати – від Олени Гром, яка працювала під час окупації Київщини, до Юрія Щербака та військового, прозаїка Павла Білянського – відображають героїку, стійкість та суспільний резонанс сучасної України. Грошові винагороди лауреати часто спрямовують на підтримку ЗСУ або відродження мистецьких шкіл, як у випадку з Ігорем Мацієвським. Євген Нищук підкреслює, що премія 2026 року особлива духом спротиву та віри, а престиж і довіра до премії зростають з року в рік.
Відбулася церемонія нагородження лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка – державної нагороди України, заснованої у 1961 році, яка вручається за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Прокоментуйте насамперед цьогорічну премію. Хочу почати ніби із загального, але водночас – цілком конкретного запитання. Національна премія Шевченка під час війни – про що вона? Про славу, про стійкість, про престиж, про силу, про кошти?
Про все, що ви перелічили у своєму запитанні. Але, окрім цього, очевидно, що це суголосся з тим, що ми зараз проходимо. Це справді процес проходження української культури крізь вогонь випробувань, який нині формує нове сприйняття світу і, зрештою, формує нашу ідентичність. Тому ця премія, в якій цьогоріч додалося ще чимало номінацій, є дуже актуальною. Чому кажу про безпрецедентний перелік нових номінацій? Тому що цьогоріч премія припала ще й на 65-річчя Шевченківської премії. Якщо звернутися до витоків, то від двох премій 1961 року нинішня кампанія має найбільше – 13 номінацій. Це дуже важливо, адже нові напрями, що з’явилися поруч із усталеними в канонічному сприйнятті, відповідають суспільному запиту та рефлексують на події нашої боротьби.
Наприклад, категорія "Фотомистецтво", яка фіксує найдраматичніші епізоди нашої історії, що твориться просто зараз. Переможницею цьогоріч стала Олена Гром, яка фотографувала практично в окупації на Київщині. Вона робила ці світлини з великим ризиком для власного життя, через особисті емоції та переживання. Це про "тут і зараз", і це дуже важливий процес. Також з’явилася категорія "Дизайн", яка дасть можливість Україні звучати у світі креативних індустрій – тих, що сьогодні є надзвичайно актуальними. І дизайн, зрештою, є частиною великого фаху Тараса Григоровича Шевченка. Зараз неймовірні черги вибудовуються в галереї Zenyk, де представлені оригінальні роботи Шевченка. І ми бачимо, що люди по-новому відкривають для себе Тараса Григоровича.
Додалася також категорія "Творче кураторство культурно-мистецьких проєктів". Йдеться про кураторські проєкти, які сьогодні збирають багатотисячні аудиторії як в Україні, так і за її межами. І це теж розмова про видатні особистості. Цього року в цій номінації маємо двох переможців – два проєкти. Перший – виставковий проєкт "Алла Горська. Боривітер", який став справжньою подією і привернув увагу дуже великої кількості відвідувачів. Він, зрештою, говорить про ті імена, які знищували, яким не дали повною мірою творити. Тобто постає своєрідний місток між пам’яттю, сьогоденням і майбутнім. Премію отримали куратори виставки Тетяна Гаук, Олена Грозовська, Михайло Кулівник, Катерина Лісова, а також дизайнерка експозиції Дар’я Подольцева. Ще одним лауреатом у цій категорії став Валерій Сахарук за культурно-мистецький проєкт "30×30. Сучасне українське мистецтво".
Очевидно, що завжди особливо важливою залишається література. Цього року в прозі поєдналися, так би мовити, різні генерації наших колег – тих, хто вже пройшов великий творчий шлях, але й далі перебуває у добрій формі думки й письма. І Юрій Щербак, удостоєний Шевченківської премії за книгу підсумків і пророцтв "Мертва пам’ять. Голоси і крики", гадаю, не викликає жодних сумнівів ні в кого. І блискучий прозаїк Павло Білянський. Це чинний військовослужбовець, який написав сильний роман "Битися не можна відступити". У цьому творі відображено і героїку, і ту стійкість, про яку ви, власне, запитували. Водночас у ньому є і іронія, і гумор, і прості життєві речі.
Євген Нищук. Фото: kmu.gov.ua
Тобто все, що визначали експерти і за що голосували, справді є суголосним часові. І, безумовно, Шевченківська премія цього року резонує з тим, що переживає українське суспільство. Якщо можна, якими рішеннями Шевченківського комітету ви пишаєтесь? Що б ви відзначили?
Ви знаєте, це дуже делікатна річ. Я не можу когось виокремлювати, бо в кожній номінації є ті, хто переміг, і є ті, кому з певних причин не вистачило одного, двох чи трьох голосів. І тут ми не претендуємо на якусь абсолютну істину. Це той момент, який одразу хотілося б попросити не сприймати як визначення того, хто кращий, а хто гірший. Є чудові, блискучі номінанти, і так сталося, що, можливо, цього року комусь просто не вистачило голосів. Можливо, це відбудеться в майбутньому – в інших їхніх творах. Ви знаєте, було чимало випадків, коли хтось ішов до цієї відзнаки тривалий час. Комусь, скажімо так, об’єктивно чи суб’єктивно пощастило більше – так склалася ситуація під час обговорення.
Ми не вправі, і я особисто не вправі розкривати деталі цих обговорень, тому що всі ми живемо в доволі тісному колі мистецького середовища. Усі знають один одного. І щоб у жодному разі не виникало якихось моментів образ чи переходу на особистості. Ми справді з великою повагою ставимося до всіх. Не було жодного негативного вислову чи слова на адресу будь-кого з номінантів. Усі є достойними. Усі, хто був допущений уже з першого туру, це дуже сильні кандидати в усіх номінаціях. Ті ж, кого ми маємо серед переможців, і з повним переліком яких кожен може ознайомитися, справді є тими, ким можна пишатися. І ким може пишатися не лише комітет, а й уся Україна.
Чи вдалося вам досягти того, чого ви прагнули від самого початку: абсолютної довіри суспільства до членів Шевченківського комітету і до їхніх рішень?
Завжди є момент дискусії. І дехто, хто більш емоційний, вразливий або має якісь власні, інколи й надумані уявлення, може певною мірою реагувати з обуренням. Це нормально, це природньо, адже, як я вже говорив, це дуже чутлива сфера. Водночас я хочу відзначити, що за останні роки справді зросла довіра культурної спільноти. Свідченням цього є кількість поданих творів від самого початку конкурсного процесу. Вона зростає, і зростає рекордно. Це, власне, і є показником того, що підвищується престиж і повертається авторитет цієї справді найвизначнішої премії в галузі культури.
Чи є сьогодні гроші в Україні на Шевченківську премію?
Я почав з того, що сказав: мені вдалося переконати, і Президент України підтримав збільшення переліку номінацій. Очевидно, це супроводжується і збільшенням фінансування. Нагадаю ще раз: переможець в одній із номінацій, або переможці, якщо їх двоє в одній номінації, отримують по 400 тисяч гривень. Це не такі вже й малі кошти. Я не кажу, що це щось захмарне, але водночас це цілком достойна сума. І в усіх номінаціях, які були додані, передбачене додаткове фінансування. Тому це теж дуже важливо. Це свідчить про розуміння того, що така підтримка необхідна, адже вона дає можливість залучити якомога більше культурних гравців на культурному полі.
Чи відомо, як використовують преміальні кошти лауреати? Якісь приклади? І, можливо, хтось вже говорить про майбутнє?
По-різному. Ми знаємо, що неодноразово лауреати перераховували кошти на ту чи іншу бригаду – яку вони або знають, або яким довіряють, а також на підтримку сил оборони. Це найпоширеніша практика серед наших лауреатів. Іноді трапляються й інші випадки. Наприклад, цьогорічний переможець, майстер художнього скла Ігор Мацієвський здобув нагороду в номінації "Декоративно-прикладне мистецтво" за серію робіт зі скла "Народжені у вогні". Ця школа свого часу практично була знищена, і він спрямовує свої кошти на розвиток та відродження школи гутництва й скловиробництва.
Чи ви якось будете реагувати на критичні зауваження, які з’являлися після оголошення результатів першого та другого турів, коли серед критики звучало, що в деяких номінаціях представлені лише чоловіки? Чи, на вашу думку, потрібно вводити квоти?
У нас вони, власне, і так збережені, слава Богу, вже протягом трьох років. І цьогоріч гендерний баланс повністю витриманий. Серед кураторських проєктів практично всі лауреати – жінки. Є фотохудожниця, яка представляє жіноцтво, Олена Гром, є Юлія Ткач – диригентка та художня керівниця Академічного хору імені П. Майбороди Українського радіо, яка здобула перемогу в концертно-виконавській номінації. Також у нас режисерка театру Оксана Дмітрієва з Харкова, яка створила цілу низку блискучих робіт і має велике визнання серед театральної культурної спільноти. Тобто в цьому напрямі ми справді враховуємо гендерний аспект, але він, по факту, визначається фахом, творчістю та суспільним резонансом тих робіт, над якими працює той чи інший лауреат.
І загальне резюме: чим особлива премія 2026 року?
Вона особлива тим, що ми продовжуємо цей поступ, цей наратив спротиву та віри в те, що наш дух, попри все, що відбувається навколо, попри всіх, хто проти нас, продовжує торувати шлях до нашої Перемоги. І цей дух пронизує все: він є в усіх лауреатах, які здобули нагороди, у тих, хто подав свої роботи, і в самій роботі, яку проводить Шевченківський комітет.
КОНТЕКСТ
Лауреати Національної премії Шевченка-2026:
Проза
Белянський Павло – роман "Битись не можна відступити";
Щербак Юрій – книга підсумків і пророцтв "Мертва пам'ять. Голоси і крики".
Літературознавство і мистецтво
Тримбач Сергій – книга "Іван Миколайчук. Містерії долі".
Авраменко Олеся - низка мистецтвознавчих науково-популярних творів з авторської серії "Accent" - три книги "Білокур", "Приходько", "Тістол".
Публіцистика і журналістика
Криштопа Олег – документальний роман "Радіо "Афродіта".
Концертно-виконавське мистецтво
Ткач Юлія (диригентка, художня керівниця Академічного хору ім. П. Майбороди Українського радіо) – медіапроєкт "За крок до Перемоги", мистецькі цикли "Постаті", "Зустріч епох", концертні програми та фондові записи 2020-2025 років.
Театральне мистецтво
Дмітрієва Оксана (режисерка) – вистави "Вертеп", "Жираф Монс" Харківського державного академічного театру ляльок ім. В.А. Афанасьєва, "Буря" Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, "Медея" Івано-Франківського національного академічного театру імені Івана Франка.
Кіномистецтво
Остріков Павло (автор сценарію, режисер) – фільм "Ти – Космос".
Візуальні мистецтва
Білик Назар – "Меморіал українським розвідникам"" серії скульптур "Збурений простір", "Сплав".
Фотомистецтво
Гром Олена – фотопроєкт "Вкрадена весна".
Декоративно-прикладне мистецтво
Мацієвський Ігор (майстер художнього скла) –мистецький проєкт "Народжені у вогні" (серія художніх робіт українського скла).
Творче кураторство культурно-мистецьких проєктів
Сахарук Валерій (куратор) – культурно-мистецький проєкт "30х30. Сучасне українське мистецтво".
