Художній фільм "СОН" кінорежисера і автора сценарію Володимира Денисенка з Іваном Миколайчуком

Займає 95-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
До вашої уваги яскравий зразок кіношевченкіани та українського кіно «періоду відлиги», що розкриває одну з основних постатей нашої літератури – Тараса Григоровича Шевченка. У день народження архітектора та пророка українського мистецтва – Кобзаря – на офіційному каналі Одеської кіностудії прем'єра українського біографічного кольорового художнього кінофільму 1964 року, знятого режисером В. Денисенком на кіностудії ім. Олександра Довженка. Прем'єра пройшла у Києві 3 листопада 1964 року. Займає 95 позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно. Молодого Тараса Шевченка, автора крамольних поезій, викликають на допит. Натомість пояснень поет пише нові вірші, які присвячує безрадісній долі України. За «підбурюючі» думки Шевченка віддають у солдати із забороною писати та малювати. Стрічка зображує внутрішній стан художника в ті дні, його спогади про роки, прожиті у кріпосному праві, роздуми про батьківщину, народ і свободу. У фільмі відтворено один із періодів життя Т. Г. Шевченка – від дитячих років до заслання. Засобами кіномистецтва автори фільму викривають «святих отців» — поборників темряви та темряви. Шевченко у фільмі — це людина, яка приходить до висновку про обман релігії. Насправді завдяки виразним кінематографічним метафорам Шевченко постає перед глядачем не стільки як одноплощинний атеїст, скільки як справжній бунтар і гуманіст. Фільм, на думку французького дослідника, історика українського кінематографа Любомира Госейка, побудований на зіставленнях та непрямій хронології, сучасне переплітається з минулим, сон — з дійсністю: «Наприкінці цього новаторського фільму, який коригує попередні версії у бік національної свідомості, Шевченко про один за одним з'являються персонажі його поеми. Можна бачити, як зі свого портрета виходить цар, який починає невимушену розмову з поетом, чия особиста трагедія полягає в тому, що він бачить себе – і звільненого – серед кріпаків. …Володимира Денисенка більше хвилює моральна сторона героїв, їхня доля та їхні країни у боротьбі за справедливість та добро. Він одним із перших у післядолженківському поколінні, хто накреслює нові шляхи, робить нові проломи у національній свідомості, випереджаючи Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осику, Івана Миколайчука». Знімальна група: Сценаристи: Дмитро Павличко, Володимир Денисенко; Режисер-постановник: Володимир Денисенко; Головний оператор: Михайло Чорний; Художник-постановник: Микола Резнік; Композитор: Олександр Білаш. У ролях:Іван Миколайчук - Тарас Шевченко; Юрій Леонтьєв – маленький Тарас; Дмитро Мілютенко - дядько Іван; Наталія Наум - Ядвіга Гусиковська; Костянтин Степанков - Іван Сошенко; Михайло Державін - Карл Брюлов; Василь Дашенко - Венеціанов; Дмитро Франько - Василь Жуковський; В'ячеслав Воронін - Мокрицький; Іван Кононенко - Григорович; Володимир Гончаров - Енгельгардт; Юхим Копелян - Прехтель; Владислав Стржельчик – цар Микола І; Анатолій Іванов – цар Олександр I; Володимир Білокуров - Дубельт; Раїса Недашковська - Причинна; Микола Рушковський - Вільєгорський; Микола Гринько – дяк; Лев Перфілов - кріпосний. Головну роль Тараса Шевченка спочатку мав виконувати актор Микола Губенко, однак він посварився з режисером. Так, на знімальному майданчику з'явився 23-річний Іван Миколайчук, тоді ще студент Інституту імені Карпенка-Карого, який паралельно з цим знімався в головній ролі в «Тінях забутих предків» (1964). Картину нещадно цензурували. Але багато сцен не вирізали, бо вони були хрестоматійними. І взагалі, тоді це була певною мірою декларативна картина, бо хоч режисер показував Тараса Григоровича таким, яким він був, але картина була складена з відомих фрагментів біографії. На той час це допомогло вийти у прокат. А не пускали картину спочатку у прокат тому, що вона була збудована на метафорах, зрозумілих усім українцям. І на початку 1964 року ювілейного шевченківського року було засідання політбюро ЦК, де вирішували, що з картиною робити та її вихід призупинили. А режисеру вдалося правдами-неправдами вийти на Шелеста. Той подивився фільм, нічого не сказав, але підійшов Денисенко та поклав йому руку на плече. І всі партійні клерки одразу відреагували позитивно. Після цього картина вийшла у прокат. Але йшла вона лише в одному-двох кінотеатрах у великих містах і лише російською мовою. Бажаємо приємного перегляду. Допомога УкраїніА режисеру вдалося правдами-неправдами вийти на Шелеста. Той подивився фільм, нічого не сказав, але підійшов Денисенко та поклав йому руку на плече. І всі партійні клерки одразу відреагували позитивно. Після цього картина вийшла у прокат. Але йшла вона лише в одному-двох кінотеатрах у великих містах і лише російською мовою. Бажаємо приємного перегляду.