У фільмі «Атлантида» війна закінчилася у 2025 році нашою перемогою
29 Грудня, 2024
Філльм «Атлантида» є не першою спробою осмислити єдину дійсну війну на території Європи, що вже десятий рік триває на сході України. Українсько-російську війну вже показували в іншому номінанті на «Оскар» від України, «Донбасі» Сергія Лозниці, що працював на межі трагедії й сатири. (Власне, враховуючи те, що смерть воїна АТО наскрізно визначає й «Додому» Нарімана Алієва, усі три останні українські номінанти на нагороду Американської кіноакадемії пов’язані з темою війни.) Свої спроби розповіді історій про війну в ОРДЛО пропонували в успішному глядацькому форматі в «Кіборгах», менш успішному «Позивний «Бандерас» і навіть комедії «Наші котики». Вдалу фестивальну історію з Венеції також почав фільм «Погані дороги» Наталії Ворожбит, що вийде в український прокат 2021 року.
«Атлантида» відрізняється від цих фільмів тим, що про тему Донбасу вона говорить у майбутньому часі. Події фільму відбуваються у 2025 році, коли Україна здобула перемогу у війні з Росією, але повернула Донбас уже як місце воєнної, економічної та екологічної катастрофи. Запитуємо, чи відчуває Васянович, що перенесення дії на п’ять років уперед дало йому перевагу – подивитися на історію під іншим кутом? «Думаю, однозначно дало, – відповідає режисер. – Коли прийшла ця ідея, я відчув себе вільним».
Автор «Атлантиди» розповідає, що ідея прийшла до нього також не відразу, хоч і до початку зйомок. Каже – вона дозволила йому дистанціюватися від контексту принаймні на емоційному рівні.
– Я писав сценарій у 2017 році й конструював його з речей, які відбувалися тоді, – пояснює Васянович. – І в цій конструкції мене багато чого дратувало: кіно виходило досить жанровим. Я страшенно дратувався, але не міг нічого зробити, бо там мусив бути герой і ворог. Але врешті прийшла ідея перестрибнути в майбутнє. Політичний бекграунд цього конфлікту відразу відвалився, я почав будувати власний світ. Як би він виглядав, коли б ми перемогли у війні?
– Як на мене, це геніальний хід – перенести дію в майбутнє, – додає продюсер Володимир Яценко. – Нам не треба сперечатися, як ми прийшли до цієї мети. Прийшли. Тепер можемо запитати себе – це те, чого ми хочемо? Чи в нас якась інша мета? І головне – що ми готові сплатити за її досягнення? Це головні запитання. Я б їх ставив замість п’яти запитань Зеленського. Не про економічну зону на Донбасі, а про те, чим ми готові пожертвувати заради повернення Донбасу під український контроль.
«Атлантида» вийшла в український прокат за три роки після закінчення сценарію фільму та за майже півтора після прем’єри у Венеції. Стрічка за цей час не змінилася, але чи встигло змінитися ставлення її автора до висловлювання? «Так, змінилося, – відповідає Васянович. – Я був оптимістом до президентських і парламентських виборів [2019 року]. Тому й написав, що в «Атлантиді» війна закінчилася у 2025 році нашою перемогою. Зараз би написав, мабуть, що це буде не раніше 2040 року».
У певний момент героїня-іноземка запрошує головного героя «Атлантиди» залишити землю, яка ще сотні років буде відходити від мін і забруднення підземних вод. Та він обирає докладати руку до очищення регіону, допомагаючи закінчити війну через перепоховання військових. «Військові часто кажуть, що війни не закінчуються, поки не знайдено й не поховане тіло останнього солдата. На жаль, усі війни закінчуються так – ексгумаціями», – каже Васянович.
