Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Трисила- Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло).
З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.
Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.
Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Відповідно, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі нашого прапору, а не навпаки.
З сакральної точки зору зображення на національному прапорі синього над жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння над Творцем.
Такий світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є запереченням його Творця, відповідно, такий світогляд є брехливим і руйнівним, це світогляд "какая разніца".
Синьо-жовтий прапор відбиває нині існуючий у державі стан перевертання природного порядку та домінування в країні хаосу і брехні, об’єктивними проявами якого є вимирання українського народу. .
"Перевернутість" нашого прапора СПОТВОРЮЄ езотеричну суть символу, відриває українців від джерела нашої сили і процвітання.
УкРАїна — земля Бога Сонця,
УкРАїнці — внуки ДажБога
ДажБОГ — сонячний Бог всіх слов’янських родів (московити до цих родів не мають ніякого генетичного відношення!). Бог Сонця, Світла, Добра, син Сварога, син Неба (буквально "дай Бог", тобто податель добра, багатства, Бог-подавець, дарівник, отже Бог достатку).
"Правда така, що ми Дажбові внуки – тримай, русе, в умі це, яко ум великий Божий є єдиний з нами, а тому творімо та говорімо з богами воєдино. Ми ДажБожі внуки і не сміємо нехтувати вічною славою нашою. (Велесова книга д.6в).
Перевертання божественних символів на прапорі - це не розуміння суті, хто ми є українці на своїй землі, що несе свої печальні наслідки Україні. Пограбування країни, роззброєння армії, розквіт олігархії і корупції, зубожіння людей і різке зменшення народжуваності дітей. Потім воєнна агресія московії, анексія Криму, окупація і "приєднання" до московії Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей. Загибель сотень тисяч українців, мільйони стали біженцями.
Україна опинилася в руїні, на межі втрати суверенітету і незалежності…
Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Мовляв, українці є хліборобською нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.
По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.
По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.
"Кувати будемо мечі наші на ствердження сили і силою божеською вразимо ворогів наших. д. 22 Немає сили такої, яка могла б протистояти витязям руським. ( "Велесова книга" д. 23)
Сонячно-блакитний прапор – це символ нашої Перемоги в епоху сходження Українського Сонця.
Отож, хай у нашому прапорі Вода не капає на Сонце, то не шипітимуть диявольською парою на нас вороги, не гарчатимуть московські гради. Поставимо національний прапор на ноги, головою до Сонця…
Народ, символіка якого не двоголовий хижак, а Творець (Сонце) і створений ним світ (Вода, земля, матерія), герб – Трисил- Трійця світобудови, є сам тим незнищенним фундаментом світової історії. Треба тільки по-Божому розгорнути символіку його невмирущої сили.
Ірина Омельченко ОМІРА
