Слово „сакральне” вжито не випадково. Цей термін означає „священний”,
„божественний”, що випливає з даного поняття. Адже „коріння життя”, „доля”,
„програма” людини і народу даються „згори”. Народ і людина – абсолютні цінності для земного і вселенського життя. До того ж народ – цінність набагато більша, якщо він є соборною особливістю, а не просто „населенням”, збіговиськом людей без роду-племені. Такий народ, якого веде Бог, і є історичним. Його історія сягає глибини віків, – зазначив у своїй книзі „Шлях аріїв” Юрій Канигін.
Слово Україна в перекладі із санскриту означає Божа Країна:
Ук – плем’я, Ай – володар,
Ор – світлий, Ану – бог неба.
Етнолінгвіст Василь Багринець доводить, що означення складника-етноніма
“Ук, укими “- це РА(з)умний, тобто вчений народ, провідник. РА(з)умними,
мудрими були РА(х)мани, брахмани. РА – назва божественного Сонця, опісля
– дій Творця.
УкРАїна — земля Бога Сонця,
УкРАїнці — внуки ДажБога
ДажБОГ — Бог Сонця, Світла, Добра, син Сварога, син Неба (буквально "дай Бог", тобто податель добра, багатства, Бог-подавець, дарівник, отже Бог достатку).
Слід пам’ятати, що пращури українців
були Богами: “Бо ж се ми походимо від Дажбога, стали славними від славлення
богів наших”, – говорить українська Біблія – “Велесова Книга”.
“Ми Дажбожі внуки і не сміємо нехтувати славу нашу за віки. Се бо антами були по Руськолані, а раніше були русинами і лишились ними”.
(ВК, 24 б).
“А раніше були...” Це ще один доказ того, що Русь – назва народу і країни –
сягає у глибінь віків.
Варто навести ще декілька віршів із “Велесової Книги”:
“Правда така, що ми Дажбожі внуки (тобто руси) в умі.
А ум великий Божий є єдиний з нами,
і тому творимо і говоримо з Богами воєдино “.
(ВК, 1).
“Дажбожі внуки ви, улюбленці божеські,
і боги мало не десниці тримають на ралах ваших”.
(ВК, 3а ).
Взявши за основу вірші “Велесової Книги”,
Лад Нечипоренко, дослідник з Хмельницького, відкриває людству аксіому слів: УкРи – УкРА, укий, ра(з) умний, творчий народ Бога Ра- Ук-Ра-їнець. Це і буде, вважає він, розгадкою назви перворідного слов’янського богонароду – велетня,
що дав людству духовний потенціал, перше письмо, розумовий глобальний
розвиток білої людини.
Ще “Велесова Книга” нагадує:
Се мовив Ору Сварог наш:
“Як мої творіння створив вас од перст моїх,
І хай буде сказано, що ви сини Творця,
І поводьтеся як сини Творця.
І будете дітьми Моїми ”
(ВК, 25).
“Се ми слов’яни, бо славимо богів,
і се ми внуки богів наших
Сварога і Дажбога”.
(ВК, 36 б)
Дещо іншу, але також цікаву інтерпретацію походження слова Україна подає дослідник з Кіровоградщини Сергій Піддубний. Його висновки також заслуговують на увагу.
Як відомо, наші предки Бога Сонця називали Ра. А Рай – дім Сонця або Бога
(небо). РАйдуга – дорога до раю, до Сонця, тобто до Бога.
В нас безліч сіл і міст мають назви, де корінь РА: КРАсногірка на Голованівщині,
КРАснопілка на Вінничині Гайсинського району, КРАсилів, Радомишль, Ратне на Волині та інші.
Отож, кРАй – найближча сторона від раю, тобто Земля. І, нарешті, – стверджує Сергій Піддубний, – це УкРАїна – земля-ненька (на, ня – неня), де народився РАМА- вождь і пророк аріїв. Наші пращури вели літочислення з року народження Рами. Зар
аз в Україні 7533 рік по арійському календарю.
Тобто, Україна – це Бога Земля. А ОРАтта
– найдревніша назва України – це країна тата ОРА, то РУсини (РАсини) – буквально
божі сини, сини Сонця.
Про Україну у своїх “Центуріях” відомий астролог і астроном Нострадамус
(1503-1566) також згадував: “Де мова тішить слух, там Борисфенів край, початок
здвигам покладе, злама рутину”.
“Це земля, де розгадуються всі загадки. Тут зв’язок між цим Всесвітом і наступним”,– сказав про нас Френк Герберт.
“А наша Рідна Земля була раєм,
Де зродилась Арійська Сім’я,
Нині правди цієї не знаєм –
Ми свого відцуралися “Я”, –
написав у віршованій формі відомий філософ і письменник Л. Силенко.
Ще одне цікаве тлумачення про наше божественне походження наводить відомий вчений, психолог, яскравий публіцист, автор багатьох статей і кількох
монографій (“Психологія і кібернетика”, “Нащадки Святої Трійці”) Олексій
Братко-Кутинський.
На базі глибоких знань, маючи чітку картину світобудови і розвитку людства, він поставив вельми важливе питання для теперішніх і наступних поколінь: Хто ми, українці, звідки і якого кореня?
Так ось, у своїй останній монографії ”Феномен України” вчений пов’язує ім’я роси (русини) із походженням від прадавнього середземноморського культу Бога Сонця РА, а фаРАон – намісник Бога, син Ра.
Первісно наймовірніше, – говорить вчений, – це означало Сини Сонця (Расини).Від того ж культу, очевидно, походить і назва земель –“Україна”. Утворення цього слова, мабуть, відбувалося так: “ра-й “- небесне царство; ви-ра-й – царство задля померлих, “К-ра-й” (Країна, Вкраїна) – земне царство Ра.
А спроби тлумачити назву “Україна”, як похідну від російського слова “окраина”
(укр. “околиця”), не витримують критики.
Наївно думати, що є на світі народ,
який назвав би свою країну “околицею”, до того ж країну, яка саме тоді була
центром етногенезу і культурного розвитку, а перед тим – осередком індоєвропейської спільноти.
До того ж, термін “Україна” виник на тисячі років раніше, ніж з'явилось слова москва, москалі і російська мова…
Великий український пророк Тарас Шевченко у своїх творах не раз називав
Україну „Божою землею” і нагадував, що її мова є Божою і святою. Наприклад:
„Наша дума, наша пісня...
без золота, без каменю,
без хитрої мови,
як господа слово.
Ми творимо у нашім Раї
на праведній твоїй землі
Святиє божії міста...”
"Ми – Богом позначений народ, і не тільки предки наші, а й ми, Україна-Русь.
Ми – нащадки далеких аріїв. І треба бути головою, а не хвостом серед народів!" –
закликає у своїх працях Юрій Канигін.
… Ось чого бояться ті, хто не хотів би бачити українську націю на авансцені
світу! Потрібно, зрештою, подолати історичну парадигму!
«І проголосити велику славу отцям нашим і дідам, які суть у небі…» ("Велесова книга")
Підготувала Ірина Омельченко ОМІРА
