Нам потрібен діалог і художнє осмислення сучасних криз - Петро ОЛАР – автор -режисер

Петро Олар 72 ГОДИНИ ТИШІ... Petro Olar 72 Hours of Silence
Я не хотів знімати фільм про війну. Я хотів зняти фільм про момент, коли війна ще не почалася — але вже все вирішила. Мене цікавить не вибух, а пауза перед ним.
Не постріл, а тиша, в якій людина вперше залишається без пояснення того, що відбувається. «72 години тиші» — це історія про зникнення звичних сенсів.
Про те, як держава може розчинитися не в руїнах, а в мовчанні. Про те, як інституції існують доти, доки ми віримо, що вони говорять від нашого імені. У цьому проєкті немає ворога в класичному розумінні. Є лише час, який раптом перестає бути союзником. І є люди, що опиняються між наказом і совістю, між страхом і відповідальністю. Мені важливо показати, що найбільша катастрофа сучасного світу — це не поразка, а відкладений вибір. Момент, коли ми мовчимо не тому, що не знаємо, а тому, що боїмося почути власний голос. Це не політична притча і не реконструкція реальних подій. Це неофантастичний простір, у якому реальність трохи зсунута, щоб стало видно головне: людина залишається людиною навіть тоді,
коли система, яка мала її захищати, більше не існує. Я вірю, що тиша — найчесніша форма оповіді. Вона не переконує. Вона не виправдовує. Вона лише залишає глядача наодинці з питанням: що ти зробиш, коли більше ніхто не скаже, як правильно?
Petro Olar — 72 Hours of Silence
«72 години тиші» — це не історія про війну, а про мить перед нею, коли рішення вже прийняті, але ще не озвучені. Мене цікавить тиша як простір відповідальності: коли держава ще існує формально, але перестає говорити від імені людей. У цьому неофантастичному світі немає класичного ворога — є час, що зникає, і люди, які залишаються сам на сам зі своїм вибором. Це фільм про те, як системи руйнуються без пострілу, і як людина вимірюється не наказом, а совістю. Найбільша катастрофа тут — не поразка, а мовчання, за яке доводиться жити далі.

72 Hours of Silence — це висококонцептуальний політичний трилер для глобальної аудиторії. Серіал читається миттєво: зрозумілий таймфрейм (72 години), сильний гачок і binge-структура. Війна показана без екшену — через напругу, темп і моральні дилеми. Проєкт резонує з сучасним страхом втрати контролю, інформаційного вакууму й крихкості демократій. Це історія, що працює універсально — незалежно від країни глядача.
Це європейська антивоєнна притча, побудована на відсутності. Без бою, без героїзації, без однозначних відповідей. Тиша тут — етична категорія. Серіал досліджує відповідальність еліт, колективну сліпоту та момент, коли суспільство залишається без мови для опису реальності. Неофантастичний світ дозволяє дистанціюватися від конкретної політики й побачити універсальну драму людини перед історією.
Проєкт поєднує європейську традицію авторського кіно з серіальним форматом. 72 Hours of Silence — це копродукційна історія про спільну відповідальність континенту, де мовчання стає формою співучасті. Візуальний мінімалізм, моральна складність і відсутність прямого ворога відповідають цінностям Eurimages: культурна рефлексія, діалог і художнє осмислення сучасних криз.

Петро ОЛАР – автор -режисер