- Останнім часом все частіше в розмовах з учнями і друзями виникає тема людини і нелюда. Багато пишеться про це в постах мереж і блогери торкаються цієї теми все частіше. Питання: Чи усі на світі люди є людьми?
- Людина є частиною живого світу. Світу тварин. Примат. Людина розумна. Така істота, що усвідомлює себе у тілі, просторі і часі.
- От власне усвідомлення себе і є питанням, що мене гризе.
- Від себе мислиш.
- Обсервую свої кроки, вчинки і діяння.
- Пізнаєш в собі нове?
- Не завжди вчасно. Але процес іде. Ще зовнішні джерела віддзеркалюють в мені оте, що не встигаю я прийняти і признати як добре так і зле.
- Добро і зло є в кожному із вас. То ж кожний вибір робиш ти на користь позитивних вчинків чи на користь злих. Коли свідомість спить, на автопілоті діє тіло, так само мозок діє реагуючи на все у відповідності до якості енергій, чим нуртує й що сприймає тіло. А тіло є напрочуд мудрим організмом, в якому суть мільярд клітин і кожна має свідомість і програми і процеси, якими забезпечує своє життя і функції окремих органів і всього тіла у цілому. Демократія закладена в системі тіла врівноважується духовним чином, що є зв’язком із Цілим і Єдиним.
- А Душа?
- Душа є плодом виховання еволюцією втілень, естафетним чином переходить з тіла в тіло, знаходячи ту перспективу, що потрібна їй у кожному наступному етапі перетворень в досягненні вібрацій вищих. Як яйце висиджує пташина, так і людина носить Душу у собі і з нею тримає цілісність свою в якій духовний промінь діє живлячи енергією потрібною для перетворень інформацій всіх діапазонів, що ними оперує істота людська. Свідомість твоя є рухома і концентрується увагою. Щоб втримати увагу на потрібному акорді потрібна сила волі, а це духовний план і від чистоти духовного звʼязку людини з Всесвітом, з Всевишнім многоликим розумом, який і в тобі мріє чином твого вибору у ситуація прописаних і несподіваних, бо саме ти пробуджуєшся з власного програмами навіяного сну, щоби свідомо у духовнім промені стояти і вчиняти відповідним чином даючи Душі своїй новий урок пізнання взаємодій вібрацій різного діапазону частот, про що реакції емоцій свідчать, і думки, що продукує розум та ті, що вільним чином з’являються у голові твоїй спонтанно.
- То значить що не всі думки моїми є?
- Щоб зрозуміти це, потрібно відповідь знайти на головне питання, що стосується отого Я, що називає все в собі собою і моїм.
- Напевно це і є присутність Вищого розуму, що променем духовним увіходить в Тіло й Душу. Мій розум є лиш інструментом, що керує визначенням що є мною, а що ні. Тому моїм я називаю Тіло й Душу, а Дух, що власне і дає моєму організму силу і життя є тим відлуння мого Я, яке так часто забуваю, бо спадає у вібрацію тілесну моя увага і Душа страждає і сигналізує совістю мені, що у падінні вібраційнім триваємо у купі разом.
- І що вчиняєш ти тоді?
- Завдячуючи променю духовного начала, оприсутнююся у своїм діянні увагою і згадую ураз, що випадаю з колії наміченого чину. Тому весь час свідомість скаче, наче кенгуру через пустелю, то в страху від невідомості, а то за смаколиками тілесного апетиту.
- То що є станом тим, що визначає тебе людиною?
- Стан триєдиного формату Духовного, Душі та Тіла.
- А розум твій?
- Він мій і одночасно незалежний, вільний. Так само як Душа. Коли Душа не розвивається в людині, тоді вона, як вільний незалежний організм, лишає тіло. Стається це тоді, коли людина втрачає свій Духовний промінь і западає на тілеснім самознищенні.
- Чому так кажеш?
- Бо тіло тимчасове, а Душа і Дух є вічними партнерами у взаємодії, як у втіленнях людських так і у вільних, тілесному розуму ще невідомих станах.
- То значить ти вважаєш, що втрачаючи Духовний промінь людина деградує?
- Це очевидним є. Без Духовного начала відбувається падіння свідомості в низькочастотні стани задоволень тілесних. Душа не терпить сліпоту і коли нищівність організму стає вже незворотнім, відходить з тіла. Така людина називається бездушною, бо бездуховність свідчить про відсутність цілісності триєдинства. Тому й питання постає - чи всі отут живущі люди насправді є людьми?
- Ти відповів на це питання сам.
(Бесіди з Майстром) АВТОР. ОЛЕГ ДРАЧ
ПІДГОТУВАВ ПУБЛІКАЦІЮ: Автори: Джуліо де Ніколаїс д'Аффлітто
