Разом ми будемо сильніші - це істина так потрібна сьогодні в Україні та світі.

Нотатки після зустрічі в Консульстві України в Малазі

4 квітня 2026 року в приміщенні Консульства України в Малазі відбулася зустріч Консула України — Volodymyr Lukianov — та працівників консульської установи з представниками українських асоціацій Андалусії та сусідніх регіонів. До розмови долучилися представники громад із Малаги, Севільї, Фуенхіроли, Марбельї, Альмерії, Міхаса, Рокетас-дель-Мар, Картахени, Адехе та Мурсії. Говорили про допомогу ЗСУ, гуманітарні ініціативи, культурні проєкти, координацію діяльності громад.
Зустріч завершили словами:«Разом сильніші!» І саме ці слова змусили мене знову замислитися. Бо за сорок років журналістської роботи в Європі я чув їх десятки разів.А реалізуються вони — значно рідше.
Консул, який не поспішає давати інтерв’ю
Я був щиро здивований. Перед нами стояв досить молодий консул — але з дуже зрілою позицією державної людини. Я бачив його лише двічі в житті. І звертаюся до нього з повагою — Володимир Сергійович. Свого часу я звертався до нього з проханням дати інтерв’ю для радіо «Українська хвиля з Європи».Його відповідь мене тоді зупинила: Краще я зроблю те, про що мав би говорити в інтерв’ю. А інші нехай скажуть, наскільки це полегшило життя українцям і створило позитивний імідж Україні. Це була відповідь не чиновника. Це була відповідь людини, яка розуміє, що дипломатія — це не слова, а результат. Після цього я вирішив, поки не буде зроблено щось важливе для України і її людей в Європі, більше не звертатися до консула з проханням про інтерв’ю. Іноді мовчання працює краще за ефір.
Непроста аудиторія
Мене здивувало й інше. Консул разом зі своїми молодими співробітницями —здається, їх було троє — вийшов до непростої аудиторії. Перед ним сиділи президенти асоціацій. Директори суботніх шкіл. Активні, досвідчені, впевнені у собі українки. Люди, які роками тримають українську громаду на своїх плечах.І водночас люди, які іноді щиро переконані, що навіть поранена війною Україна повинна вирішувати їхні фінансові проблеми. Це непростий діалог. Але він відбувся.
Любов до України вимірюється не словами
Один чоловік із залу — на жаль, я навіть не розчув його імені — дуже точно пояснив, чому у нього діє багато проектів і немає особливих проблем. Я тоді подумав і сказав уголос: цей пан любить Україну до глибини власної кишені і від цього не є бідніший. Це рідкісна якість. Особливо сьогодні.

Пропозиція, яка варта уваги
Говорили багато. Як завжди говорять на подібних зустрічах.Але серед різних виступів прозвучала одна дуже конкретна пропозиція: створити спільну інтернет-групу координації добрих справ українських громад. Обмін досвідом. Підтримка ініціатив.
Масштабування успішних прикладів. Це звучить просто. Але саме прості рішення іноді працюють найкраще.
Не придумувати велосипед
Запам’яталися слова консула: Не варто придумувати велосипед — краще навчитися на ньому їздити і робити те, що сьогодні найбільше потрібно Україні, щоб вистояти і перемогти ворога. Це була не дипломатична формула. Це була стратегія. Так само прозвучала важлива думка: Українським громадам потрібно протистояти інформаційній війні, російським провокаціям, підкупу і дезінформації. Бо фронт сьогодні проходить не лише в Україні. Він проходить і тут — у Європі.
Чому «разом сильніші» поки що не завжди працює
За сорок років роботи журналістом у Європі я бачив різні хвилі української еміграції. Політичну. Трудову. Після 2014 року. Після 2022 року. Це різні досвіди. Різні характери. Різні очікування. І саме тому слова «Разом сильніші» залишаються не тільки гаслом — а завданням. Ще не виконаним до кінця.
Роботи — непочатий край : Сьогодні вже не час сперечатися, хто більше зробив. Сьогодні час робити разом. Бо роботи — непочатий край. І головне, що прозвучало на цій зустрічі між словами, між репліками, між паузами: Україна вистоїть тільки тоді, коли ми навчимося не просто говорити про єдність — а діяти разом. Кожен на своєму місці. Кожен своїми можливостями. Кожен своєю відповідальністю. Тоді слова «Разом сильніші» перестануть бути гаслом.І стануть правдою.

Петро Олар – журналіст радіо Українська хвиля з Європи.
Світлини від Консульство України в Малазі ( сторінка в соцмережі)

Р.С. Зняв для історії відео, але не хочу виставляти збережу як хроніку для документального фільму, а то в інтернеті є вже оперативне відео заради самореклами, так виставили відео без домовленості про зйомки реклами в приміщені консульства, навіть якщо це з благими намірами, та існує етика і порядність.