У XVI–XVII століттях українки були не лише берегинями дому, як часто уявляють сьогодні. На українських землях існувала ціла культура жіночого підприємництва, яка для тогочасної Європи була майже унікальною.
Коли чоловіки вирушали на Січ або у походи, саме жінки брали на себе управління господарством, торгівлею та майном. Вони вели справи, укладали угоди, контролювали прибутки й могли самостійно виступати в судах.
У містах і містечках українки володіли крамницями, шинками, корчмами, займалися дрібною торгівлею та фактично формували цілий пласт економічного життя. У документах XVI століття є численні згадки про жінок-торговиць у Кременці, Луцьку, Холмі та інших містах.
Українські жінки того часу могли володіти землею, мати власне майно й спадщину. Їхні права захищав Литовський Статут — один із найпрогресивніших законів того часу в Європі.
Ба більше — в українському праві існувало навіть окреме поняття «материзна». Це була спадщина жінки, яка передавалася по материнській лінії й залишалась її окремою власністю.
Фактично українки козацької доби були економічно активними, незалежними й часто значно вільнішими за багатьох жінок Західної Європи того часу.
Окремим і дуже цікавим явищем козацької доби стала українська шинкарка — жінка-підприємниця, яка вела власну торгову справу.
Разом із поширенням у XVI–XVII століттях корчм і шинків в Україні сформувався цілий тип сильної та незалежної жінки, яка не просто продавала напої, а фактично керувала всім закладом: торгівлею, закупівлями, грошима й господарством.
Історики пишуть, що українок виховували у значно більшій свободі та рівноправності, ніж багатьох жінок тогочасної Європи. Постійна відсутність чоловіків-козаків, які йшли у походи або на Січ, навчила жінок брати відповідальність за родину, добробут і власну справу.
Шинкарками часто ставали жінки з дуже сильним характером — активні, сміливі, підприємливі, здатні витримувати конкуренцію, вести перемовини та навіть відстоювати свої права в судах.
Ба більше — у деяких регіонах України саме жінки фактично почали домінувати у дрібній торгівлі. У шинках і крамницях козацьких земель Чернігівщини та Полтавщини торгували переважно жінки, які займалися не лише продажем, а й веденням усієї торгової справи.
Образ шинкарки настільки закріпився в українській культурі, що з’являвся навіть у народних піснях, думах та старовинних іконах. У козацькому фольклорі шинкарка часто постає яскравою, красивою, дотепною й дуже харизматичною жінкою.
Недарма в народі співали:
«Шинкарочка молода, усип меду ще й вина…»
І що цікаво — ця підприємницька жіноча сила дуже відчувається в українках і сьогодні. Багато наших жінок створюють власні бренди, бізнеси, творчі проєкти та сміливо будують свою справу, продовжуючи традицію, яка має глибоке історичне коріння 🌿
Історія українських жінок — це не лише про красу й пісні. Це ще й про силу, характер, розум та вміння будувати власну справу кілька століть тому.
Більше цікавих світлин та історичних образів — у коментарях.
(Основна світлина — художня реконструкція образу, створена за допомогою ШІ)
Поширюємо українську історію та образ наших неймовірних жінок, які ще у козацькі часи вели власну справу й керували торгівлею.
А ви знали, що українки мали такі підприємницькі права ще у козацьку добу?
Марина Брикайло
