Про мову говорять багато, але з нею живуть і вмирають справжні українці. Згадав Юрія Герасимовича Іллєнка, якого знав і памʼятаю ще з 1970 року, Коли випускник Вдіку,як і я через 25 років, говорив переважно російською. І варто було засвітити світу Тіням забутих предків, цьому шедевру який створили разом з Сергієм Параджановим, а потім Юрій Іллєнко махнув крилом Білого птаха в глибини образів та метафор карпатського краю, а ще вгамувати спрагу фільми "Криниця для спраглих" написати ряд книг і особливо Доповідну Апостолу Петру і дуже рано був покликаний в українську частину Раю що в центрі неба над Україною яка вже скоро буде найкращою країною світу.
Петро Олар - кінорежисер