Сьогодні Національний заслужений академічний ансамбль танцю України ім.П.Вірського у розквіті творчих сил і під керівництвом Героя України, народного артиста України, Лауреата Національної премії України ім.Т.Шевченка, професора, академіка Мирослава Вантуха активно працює над удосконаленням свого професійного рівня, поповнює репертуар новими творами, веде активне творче життя, пропагуючи українське хореографічне мистецтво як в Україні так і за кордоном.
Відомі балетмейстери Павло Вірський та Микола Болотов 84 роки тому вперше в Україні об’єднали довкола себе хореографічний колектив народного танцю.
Відтоді артисти ансамблю презентували українське мистецтво у 85 країнах світу. Єлизавета II, Жак Ширак, Ден Сяопін та багато інших відомих постатей захоплювалися українським мистецтвом. Про творче життя сьогодення та легендарне минуле ми поспілкувалися з генеральним директором, художнім керівником Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України імені Павла Вірського — Мирославом Михайловичем Вантухом.
— Рух — це ще не танець. У цей рух треба додати характеру, образу того чи іншого народу, треба передати час, якщо це історичний номер чи сучасний. Словом, мистецтво танцю — надзвичайно складна наука. Ми на сцені не розмовляємо, не пояснюємо глядачам, а тільки танцюємо. Саме тому все те, що в позах, у жестах, у руках і ногах артиста, має бути й на його обличчі.
Артисти готують три нові номери
Тобто артист повинен знати, що він танцює, кого презентує, передавати відповідний характер та відповідний образ. Крім того, артист має перемогти тяжіння землі. А це непроста справа — танцювати так, щоб було яскраво, виразно, легко, цікаво, незвично. Щоб людина, побачивши танець уперше, вдруге та вдесяте, здивувалась і, не витримуючи емоційного тиску, починала тупати, голосно кричати, аплодувати.
І саме тоді для митця це велике щастя, а найбільший подарунок — щирі аплодисменти.