Фільм Юрія Іллєнко за сценарієм Івана Миколайчука та Юрія Іллєнко.
Події фільму відбуваються у 1937–1947 роки на Буковині, в українському прикордонному з Румунією селищі на річці Черемош. Тут живе багатодітна сім’я Леся Дзвонаря. Голод 30-х років і румунізація населення привели до повсюдного зубожіння населення. Щоб вижити, Дзвонар вирішує продати синів у батраки. На ярмарку старшого, Петра, заарештовують румунські солдати; молодшого, Богдана, бере в працівники місцевий священик, отець Мирон; решта розходяться по багатих господарствах, займаються сільськогосподарськими роботами, валять ліс… У священика росте красуня дочка Дана, в яку закохані троє старших братів. Вона ж не може вибрати когось одного з них… Це кохання відіграватиме велику роль у житті кожного з них, але щастя не отримає ніхто.
Актори: Лариса Кадочникова, Іван Миколайчук, Богдан Ступка, Юрій Миколайчук, Наталія Наум, Джемма Фірсова, Олександр Плотников, Василь Симчич, Олег Полствін, Михайло Іллєнко, Леонід Бакштаєв, Володимир Шакало, Костянтин Степанков, Микола Олійник (озвучив Павло Морозенко), Марія Миколайчук, Володимир Колісник, Вячеслав Вінник, А. Владимиров, Костянтин Степанков-
Стрічка «Білий птах з чорною ознакою» — це історія родини Дзвонарів протягом одного з найскладніших періодів історії України. Події фільму розгортаються з 1937 до 1947 року на території Буковини. Голод 30-х років і румунізація населення призвели до повсюдного зубожіння населення.
Сім’я музики Леся Дзвонаря бідує та голодує настільки, що батько повинен продавати власних синів як «бидло» в наймити, аби заробити собі та родині на хліб. Нам представляють чотирьох братів — Петра (Іван Миколайчук), Ореста (Богдан Ступка), Богдана (Юрій Миколайчук) та малого Георгія (Олег Полствін). Старшого з них, Петра, заарештовують на ярмарку румунські солдати; молодшого, Георгія, бере в працівники місцевий священник, отець Мирон (Василь Симчич); решта розходиться по багатих господарствах, займається сільськогосподарськими роботами, валить ліс.
У священника зростає дочка-красуня Дана (Лариса Кадочникова), у яку закохані троє старших синів Дзвонаря. Вона не може вибрати когось одного, що спричиняє сварку між ними. Ця любов буде відігравати велику роль у житті кожного з хлопців, але щастя кохання не отримає ніхто.
1940 року окупація Румунії завершується і до влади приходять совєти. Вони знищують прикордонний стовп, який розділяв територію України та Румунії, і тим самим завойовують прихильність місцевих, які колись ризикували власним життям, постійно перетинаючи цей кордон.
Переганяючи Черемошем ліс, брати зустрічаються із ватажком УПА-ОУН(б), який агітує Петра, Ореста та Богдана долучатися до лав бійців і боротися з окупацією совєтів за допомогою гітлерівців. Ватажок оунівців намагається перевезти зброю на плотах, але Петро відмовляється допомагати бійцям і топить пліт з озброєнням у Черемоші.
До того ж братів запрошують грати на весіллі дочки священника Дани, яка виходить заміж за совєцького тракториста Остапа. Та у розпалі святкування всіх мешканців застає звістка про початок війни.
Війна розділяє братів, вони опиняються по різні боки барикад: Петро разом із Богданом та батьком служить у Червоній армії, а Орест долучився до УПА-ОУН(б).
Малий Георгій залишився осторонь. Хлопчина дорослішає (Михайло Іллєнко) і закохується в місцеву чаклунку, з якою пізніше одружується. Але щастя тривало недовго, чаклунку ґвалтує та вбиває румунський офіцер. І Георгій у розпачі йде шукати правди на війні.
Наприкінці війни повертається додому Георгій. Контузія позбавила його голосу. Орест сходиться з Даною, вони живуть у лісі. Але вона йде від нього, оскільки втомилася від лісового життя, і знову оселяється зі своїм батьком. Також у селі з’являється Петро Дзвонар. А до дружини Дани повертається тракторист Остап, але вона його не приймає. Петро не знає, як сказати матері, що батька вбили, не наважується входити до будинку. Зустрівши тракториста, кличе його жити до свого дому.
Орест продовжує партизанити в лісах. Одного разу, прийшовши уночі додому до матері, він застає тракториста, якого пізніше прив’язують до трактора з наміром спалити живцем. Петро намагається врятувати його, але трактор вибухає й обидва гинуть. Орест розуміє тяжкість скоєного гріха, який тисне на нього разом із життям партизана. Він втомлюється переховуватися в горах, тому якось виходить на свято в село. Його, самотнього й озброєного, люди цураються. Не звертаючи ні на кого уваги, Орест шукає в натовпі Дану, а знайшовши, танцює з нею. Виходить і Георгій, його німота від контузії спадає, і він звинувачує брата у вбивстві Петра. Орест біжить від розправи, розлючені селяни женуть його в гори. Переслідує брата і Георгій, який, наздогнавши втікача, вбиває його.
Минає час і настають мирні дні. Георгій стає лікарем та повертається у рідне село. Він ставить згорілий трактор пам’ятником та лікує людей. Життя триває…
Поезія на екрані
За словами кінокритикині Лариси Брюховецької, «Білого птаха...» тогочасні зарубіжні критики порівнювали з майстерно виписаною фрескою, у якій є багаті, барвисті національні строї, архітектура, музика, танець, живопис, різьблення, народні пісні й поезія. Він зітканий з історичної правди і творчої фантазії, з любові й болю за українців, які на рідній землі були позбавлені безжурно-щасливого життя. «Білого птаха з чорною ознакою» недарма зараховують до українського поетичного кіно. Неймовірні буковинські пейзажі, що заворожують своєю красою, але постійно готові розчинити в собі головних героїв завдяки могутності природи.
Прекрасна та неповторна гра акторів, що повністю занурює глядача у драматичні перебіги життя. Виразність та лагідність обличчя Івана Миколайчука, яка притягує вас до екрана, як магніт, дуже сильно контрастує із грубістю рис Богдана Ступки — зовнішність цілком відповідає характерам героїв, що протистоять один одному.
Варто зауважити, що у фільмі показане різноманіття святкових та побутових традицій українців Буковини. Неймовірно вродлива Лариса Кадочникова у національному вбранні робить враження не акторки, а справжньої мешканки села — попівни, що може навіть бути чаклункою і приворожувати хлопців до себе.
Юрій Іллєнко, ніби чарівник, разом з Іваном Миколайчуком створив історію, яка може видаватися казковою на перший погляд, але в процесі жорстко опустить вас із небес на землю. Режисер показує нам усю несправедливість долі, яка ніби насміхається над героями. Вони всі переживають по-своєму нещасливе кохання. Так чи інакше усі були скалічені подіями Другої світової. Можна сказати, що у стрічці є відляски творів Віктора Гюго.
Але все ж таки, як і Гюго, і будь-який романтик, Іллєнко завершує фільм по-доброму. Можливо, професія лікаря, яку собі обрав Георгій Дзвонар — це спроба показати: яких би страшних ран нам не завдавало життя, час разом із досвідом вилікує все та дасть надію на майбутнє.
Епілог
Свого часу після виходу стрічки «Білого птаха…» ледь не заборонили та не «відклали на полицю». Він подорожував світом та відвідував кінофестивалі, де його нагороджували спеціальними відзнаками. Але в Україні широкого прокату в кінотеатрах та на телебаченні так і не відбулося. Подейкують, ніби ці гоніння відбувалися тому, що фільм вважали «антирадянським» через демонстрацію бійців УПА. До речі, Іллєнко зробив це ледь не першим з українських режисерів.
Але наразі є можливість переглянути відреставровану версію фільму та зануритися в історію, яку розповіли 50 років тому. Це шанс не просто побачити шедевр українського кінематографа, а й поринути в історію нашої країни, яка наразі переживає війну.
Підготував Петро Олар
