Павло Тичина був мистецьки обдарованою людиною (спiвав, малював), тому у його вiршах багато музики, кольорiв. Звуки весни вiн порiвнює зi звуками арфи. Весна уявляється йому то нiжною дiвчиною закосиченою, то боєм нового, що вiдроджується, й старого вiдживаючого, то смiхом i плачем перламутровим. Оригiнальнiсть мислення поета, його уяви пiдкреслюється авторськими неологiзмами (самодзвонними, нiжнотонними), особливими свiтлими тонами […]
