А тепер поговоримо про справжню Коляду, і сучасну і ту що живе вічно в нашому генетичному коді і має великий сакральний зміст і благу місію: а шоумени і колядники роблять з неї бізнес, чи варто так чинити іх тим солодким спомином дитинства...

Христос Народився! Славімо Христа! Різдво Христове скликає додому із сусідніх країн та міст заробітчан і студентів, їдуть до батьків діти та онуки, йдуть у гості куми та сусіди.

Посидіти за святковим столом, поласувати смачними наїдками, випити чарку, поколядувати… Та чи не найбільше цього свята ждуть дітлахи та школярі. Адже це справжні жнива для них. За колядки, віншування, засівання, вертепні постановки можна непогано заробити, пише Західний кур'єр

Колядувати забороняли, а діти все одно ішли

Метою самої традиції колядування здавна було поширення серед людей звістки про народження Сина Божого. Як стверджують фольклористи, колядувати можна із 6 січня до 15 лютого, тобто до свята Стрітення Господнього. Щоправда, звичним для колядок є час різдвяних свят. Щойно на небі з’являється перша зірка – розпочинається свята вечеря. Після неї діти збираються гуртом і йдуть колядувати – вітати усіх з народженням Ісуса!

За традицією, колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У місті, звісно, цього зробити не вдається, але можна поколядувати під дверима помешкань сусідів. Звичайно, спершу спитавши дозволу хазяїв. Кожну колядку завершують віншуванням: господарям бажають достатку, здоров’я, миру, щоб родили гарні врожаї, велася худоба... Дорослі полюбляють ще й жартівливі віншування, наприклад: "Прошу дати 100 долярів, ще й голубців миску, тільки прошу господиню, не дати по писку…". Ґаздам, як годиться, потрібно подякувати колядникам і якось їм віддячити – грошима, солодощами, запросити за стіл…

У роки відсутності Інтернету та мобільного зв’язку Різдво було святом, яке давало можливість людям зустрітись, відвідати один одного, привітати. Сьогодні, коли можна поздоровити ближніх наклейкою через Вайбер чи розсилкою на Фейсбуці, люди втрачають інтерес до свята.

Учителька української мови та літератури Марія Суслик пригадує: "Початок мого вчителювання припав на середину 80-х, часи затятого атеїзму. Ми, як класні керівники, наказували дітей заздалегідь, щоб ті, не дай Боже, не ходили колядувати.

6 січня, замість сісти до святої вечері, ми йшли патрулювати вулиці села. Чуємо – колядують. І як ти проженеш дітей, якщо у самого душа розривається. Просили: ідіть хоча б у хату, щоб не було чути. Адже селами їздили районні "стрибки", і якщо зловлять колядників – догана і вчителям, і батькам. Могли і з роботи звільнити. А вдома двоє своїх просяться поколядувати… Хоча б до бабусі".

І рвались діти до колядувань не заради винагороди. Грошей у людей не було, давали якесь печиво, яблуко чи горішок. Але як то кортіло. Не могли всидіти вдома. Різдвяна пісня не давала людям зачерствіти, здеморалізуватись, живила надією, зігрівала. Колядки таємно передавались від батьків та бабусь до дітей, онуків, правнуків. Це було дійсно щось святе! Кожне слово співанки мало вагу, торкалось найглибших струн серця, викликало сльози на очі.

"Сьогодні діти втратили інтерес до різдвяних традицій. Вони захоплюються героями з мультфільмів та Інтернету. Деякі школярі навіть соромляться ходити по хатах та клянчити копійчину. Ми всіляко заохочуємо їх до вивчення колядок, до участі у вертепних сценках. Щоб у вихорі швидкоплинного і мінливого часу не втратити власних традицій, своєї ідентичності", – каже Марія Василівна.

Новий смартфон – різдвяне диво для дитини

А як сприймають колядування сучасні батьки? Скільки готові платити "непрошеним гостям" і до яких різдвяних традицій привчають своїх дітей?

Працювати, заробляти гроші на власні потреби діти до 16 років не можуть – це заборонено законом. А коляда – чудовий спосіб для школярів власними силами заробити на свою мрію – телефон, велосипед, лижі, конструктор… Проте сучасні батьки нечасто пояснюють дітям, наскільки колядування наближує їх до національних традицій, до осмислення християнської віри. На жаль... Новий смартфон: ось воно – різдвяне диво для дитини!

Щодо того, чи платити дітям за коляду, думки матерів різняться. "Колядування – це не спосіб назбирати на телефон, а поширення чудової новини про народження Христа. Якщо так навчать у родині, якщо буде правильне ставлення дитини до коляди, то яка різниця, хто що дасть – мандаринку чи гроші? Врешті-решт гроші ці можна віддати на церкву. Тому я пояснюю своїм дітям, яка початкова місія цього обряду, і вони радісно вивчають нові колядки. Проводять дозвілля не за комп’ютером, а співаючи релігійних пісень", – розповідає Яна, мати двох дітей підліткового віку.

"Я вважаю, що суть коляди полягає в розумінні самого свята Різдва Христового. І якщо ми отримали новину про народження Сина Божого задарма, то яке маємо право заробляти на цьому?! Цього й навчаю своїх дітей. Не дозволяю їм брати гроші за коляду!" – наголошує Галина, яка виховує трьох малих дітей.

"Тепер змінилися цінності, і щоби діти вивчали колядки, роздумували над їхнім змістом, треба хоч якось їх до цього заохочувати – навіть грошовою винагородою. Бо хоч так збережемо традиції ", – висловлює свою думку Мирослава.

"Я своїх дітей не пускаю дерти горло попід хати, щоб не казали, що вони жебракують. Тільки до бабусі та хресних. Нині не кожен радий колядникам. Часи скрутні, а за тих 10-20 гривень по морозі ходити?" – каже пані Оксана.

"Звичайно, треба платити колядникам. Я цілу пенсію відклала – маю шестеро онуків, а ще діти сусідів та родичів. Вони так чекають тої коляди і пам’ятають все. Мої діти ще й досі згадують, хто і скільки платив", – каже пенсіонерка Марія.

Бувають випадки, коли матеріальні цінності повністю нівелюють розуміння Різдва як свята. Замість того, щоби прославляти народження Ісуса Христа, діти тільки й про те думають, як побільше заробити. Вони охоче біжать до "щедрих" і оминають "скупих" господарів. Знанням слів і мелодії не дуже переймаються. Все треба робити швидко – до ночі обійти хоча б півсела. За сьогодні ж треба назбирати собі на велосипед! Ну хоча б на колесо...

"Зараз колядники виглядають так: прийшли, швиденько, невиразно проспівали кілька куплетів і вже тягнуть руки по гроші… На 10 гривень ніхто вже й не дивиться. Схоже на якийсь збір данини", – каже пані Ірина.

Коляда має сакральний зміст і благу місію

А як церква ставиться до грошової винагороди колядників? Отець Микола Дрогомирецький зазначає: "Коляда – це різдвяна пісня в ім’я прославлення Бога. Йдемо колядувати, аби нести радісну новину про народження Божого Сина. Так, як ангели прославляли тоді, понад дві тисячі років тому, Бога, який прийшов у наш світ дарувати Божу ласку, ми йдемо сповіщати про вияв Божої любові".

Офіційної позиції церкви щодо того, чи може бути грошова винагорода за коляду, немає. Часто кошти, отримані за колядування, віддають на благодійність, жертвують на утримання храму, на потреби воїнів. Споконвіків є така традиція, що якимось способом колядникам дякують: чи цукерками, чи горішками, чи тими ж грішми. А щоб відволікти дітей від бажання збагатитись за рахунок колядування, священик радить: "Треба вдуматися у сакральні тексти колядок, зрозуміти їх і по-справжньому усвідомити ті події, які вони описують. Коли батьки вчать дітей колядок, треба, щоб вони розповідали про їх зміст, про глибоке значення тих подій, які відбувалися після народження Христа.

Показувати на власному прикладі, як потрібно старанно й безкорисливо колядувати, коли йдуть у гості. Зараз часто спостерігаємо винятково матеріальний підхід до традиції колядування. Тому важливо пам’ятати про благородний намір – нести Добру Новину, молитися і берегти своє серце від меркантильних думок".

Отець Микола також зазначає, що кожен має свою думку стосовно колядування, тому сам вирішує, відчиняти двері колядникам чи ні, як і чим їм віддячувати. "Різні причини є, чому люди не хочуть відчиняти дверей. Це не є гріхом. Можливо, господарі не мають грошей, щоби віддячити їм, і тому не хочуть таким чином образити колядників. Так само є люди різних поглядів, різних віросповідань, і потрібно їхній вибір шанувати. Тому колядникам треба ввічливо відреагувати на заборону колядувати і не сердитися на господарів. Або ж збиратися розділити радість свята колядою лише з родичами та знайомими".

За гроші, за подяку, для благочинності чи для задоволення, а колядувати треба! Голосно, радісно і… з чистою совістю. Головне, не втрачати міри і не перетворювати благу вість про народження Спасителя на меркантильний бізнес юних оракулів.

БЕЗ СЛІВ...Особливі листи на фронт

Невідомська Вікторія «Коли закінчиться війна…»

Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля –

воскресне.

Ти знімеш з себе автомат, герою,

бронежилет і …

І не секрет для всіх тепер ти –

великий воїн і солдат…

Все знову буде добре, брат,

не буде більше рвати «Град»

над головою

і тільки хлопці,

що у ряд…
від куль, снарядів і гранат…

ніколи не прийдуть назад…

Живи, живи,

герой й солдат,

за всіх, хто не прийшов назад

з святих і вічних…

І та земля, що прийняла

до себе хлопців – тепер також

свята, свята – на всі століття і віка…

Все знову буде добре, брат,

не буде більше рвати «Град»

над головою

і тільки хлопці,

що у ряд…

від куль, снарядів і гранат…

ніколи не прийдуть назад…

А ти живи, живи,

герой і брат,

великий воїн і солдат –

за всіх, хто не прийшов назад

з війни, з безодні

живи, живи –

на цій землі – святій і рідній Україні…

Справжній український Новий Рік з NTA| Рокаш, Піккардійська Терція, Павло Табаков, Юлія Думанська...
Справжній український Новий Рік з NTA! Святкуйте новорічну ніч з нами

22 грудня 1917 року Голова Генерального Секретаріату Української Народної Республіки, проголошеної III Універсалом Центральної Ради, Володимир Винниченко і Генеральний секретар з міжнаціональних справ Олександр Шульгін підписали «Законопроект про створення Генерального секретарства міжнародних справ», цей день святкують українські дипломати, як професійне свято, мабуть і для Народної дипломатії цей день також можна вважати святковим.
В Литві є багато волонтерів, представників громад і навіть литовців - патріотив України, які щоденно творять народну дипломатію. А ще у вересні 2021 року голосно в Посольствіі сфотографувались засновники нової офіційну організації " Укракраїнський дім" мабуть забели уточнити коли і як буде працювати і кого в дім Ласкаво просять. Наше радіо не запросили бо ми і так впродож року щодня 24 години на добу є ві дкриті для народної та культурної дипломатії. Зі святом Нас. а засновниуам і представникам культурної дипломатії нагадаємо - Дав слово - виконуй...
Бо голосно заявлене в Посольстві України в Литві , навіть особисто підтримано, в той час діючим послом Володямиром Яценківським, який є на фото серед засновників. Та крім добрих намірів, та одного змістовного інтерв'ю Артема Петрика, що організувало наше радіо ми нічого не знайшли ні на сторінці ФБ посольства і так званому сайті Українського дому, вибачаюсь кажуть був спецвипуск Трембіти, та на жаль не знайшов. А все інше, навіть дозвіл використовувати приміщення Саюдіса стало недоступним... Мабуть пани засновники чекають фінасування та штату, ну і звично кабінетів. А народну дипломатію в Європі роблять прості Люди, які працюють і мають славу кращих працтвників, творять мистецтво і є теж кращі, а ще Радіють що можуть передати іскру своєї любові європейцям з інших країн. З святом друзі Народні Дипломати...!
Світлина з офіційної сторінки Український Дім, від жовтня 2021
Apie mus - Про нас - About us
Український Дім в Литві - це не приміщення і не гасло. Це повноцінна платформа для спілкування та реалізації спільних проектів, коли ініціатори і виконавці якогось конкретного культурного чи інформаційного проекту живуть в різних країнах і навіть в різних куточках Земної кулі. Український Дім - це синергія людей, синергія культури та інформації, творчості і опору. Місія організації можна висловити досить коротко: культурна дипломатія і інформаційний опір в умовах гібридної агресії. Приєднуйтесь, наша платформа може бути повноцінною тільки завдяки вашої участі в спільних проектах і спілкуванні.

Платформа культурної дипломатії
Український Дім в Литві - це повноцінна платформа для спілкування і реалізації спільних проєктів, коли ініціатори і виконавці якогось конкретного культурного або інформаційного проєкту мешкають в різних країнах і навіть в різних куточках Земної кулі. Український Дім - це синергія людей, синергія культури і інформації, творчості і спротиву. Місію організації можна висловити доволі стисло: культурна дипломатія та інформаційний спротив в умовах гібридної агресії. Приєднуйтеся, наша платформа може бути повноцінною тільки завдяки вашої участі в спільних проєктах і спілкуванні.

Кожен з нас, засновників та учасників Платформи Український Дім має безліч ідей і купу шляхів реалізації. Незважаючи на власні творчі амбіції і бажання реалізувати, ми прекрасно розуміємо, що краще, цікавіше й ефективніше працювати командою. Втім погодьтеся - якість роботи і результат творчості не пов'язані з кількістю людей або масою намірів. Однак ми все будемо раді кожному новому учаснику і жителю Українського дому. Його двері відкриті для співпраці.

А для початку представимо засновників і виконавців цього задуму.
Нещодавно мав честь долучитися до важливого проекту, створення Українського Дому у Литві. Плідно працюємо над результатом, та запрошуємо до співпраці.
Дискусія з приводу Українського Дому та історія створення за посиланням на передачу:
https://www.lrt.lt/.../trembita-diskusija-apie-ukrainos...
Людмила Жильцова - поки єдина жінка в нашій команді. Відома громадська діячка Литви і України. Пані Люда є активною учасницею жіночого руху українок ді
аспори, першою головою Громади Українців Литви, активісткою української громади Лос-Анджелеса в Каліфорнії, цікавиться історією українства за кордоном, в тому числі в Литві міжвоєнного періоду. Нагороджена державними нагородами Литви і України.

Микола Дзядзін - колишній український дипломат, фахівець в області поліграфії, автор ряду проектів, пов'язані з творчістю і співпрацею литовських і українських дітей і підлітків. Має урядові та державні нагороди Литви і України.

Віктор Чернишук -професійний журналіст, публіцист, автор кількох документальних фільмів, засновник і автор телевізійної програми українською мовою "Трембіта" про Україну і українців. Переможець кількох міжнародних конкурсів, має державні та урядові нагороди Литви, України, інших країн. Автор низки громадських міжнародних проектів, в тому числі Медіа Каравану "Разом в Європі", фестивалю "Балтійська трембіта".

Олексій Матвєєв - професійний режисер, документаліст. Його твори високо оцінені на міжнародних європейських конкурсах і фестивалях. Пан Олексій має чітку і принципову громадянську позицію щодо спротиву інформаційним міфам і псевдокультурним діям країни-агресора, є автором багатьох громадянських акцій, спрямованих на інформування литовського суспільства про справжні наміри пропагандистів Кремля.

Петро Пирогов - професійний художник, скульптор. Пан Петро є учасником міжнародних конкурсів і фестивалів, чудово об'єднує в своїй творчості художні традиції Литви і України. Має принципову громадянську позицію і бачить свою місію в реалізації ідей і механізмів культурної дипломатії.

Артем Петрик - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Клайпедського університету, професійний дослідник історії Литви міжвоєнного періоду (1918-1940), має низку професійних нагород, є переможцем конкурсу на звання "Молодий вчений року" 2021 р. Пан Артем є координатором програми ЄС з надання наукової та навчальної підтримки талановитій українській молоді. Завдяки його роботі 50 талановитих випускників шкіл і гімназій України стали студентами Клайпедського університету. Виступає за програму донесення історичної правди і організації справжнього інформаційно-інтелектуального спротиву у відповідь на гібридну агресію зі Сходу.

Валентин Однов'юн - професійний фотомитець, член організації фотомитців Литви, учасник і переможець багатьох міжнародних конкурсів з фотографії. Автор фото альбомів і книжок, в яких світлини виступають в ролі самостійних публіцистичних творів. Його світлини емоційно впливові і спроможні довести важливу річ - самостійне бачення ситуації. Пан Валентин певен, що обмін фото і художними виставками, ідеями митців допоможе створити світ довіри і творчості.

Тарас Майстренко - професійний кулінар, кондитер, кухар, організатор і творець процесу харчування. Його вироби вражають красою і неперевершеним смаком. Це той випадок, коли прізвище відповідає суті фаху. Майстер Тарас має власну кав'ярню в Старому Місті Вільнюсу, виробництво смаколиків в Литві і Україні. Він, незважаючи на молодий вік, має достатній фаховий досвід, закінчив найперстижнійший кулінарний заклад Франції Le Cordon Bleu і має досвід роботи в ресторанах української Білої Церкви і Києва, грецької Каламати і Парижу. Тарас бачить одну зі своїх завдань - прищепити культуру споживання і харчування широкому колу людей, а також пропагувати справжню національну українську кухню в Литві і інших країнах Європи.

Це ВСЕ, новим є запис "Це місце ідеально підходить для ваших улюблених цитат, які надихають вас".
„Ši erdvė puikiai tinka jūsų mėgstamai citatai, kuri jus įkvepia“. на сторінці Народної Дипломатії "Український дім"
Більше про Україну та Українців і в Литві читайте та слухайте: https://radioukreurope.com/category/ukrainstvo/ukrainstvo-lytvy/

Статуя королеви Анни, створена XVIII столітті. Це єдине скульптурне зображення королеви Анни, що збереглося до наших днів, на весь зріст. Слова, написані на постаменті, найкраще говорять про її місце в історії: Anne de Kiev - reine de France (Анна з Києва - королева Франції)...

До Парижу приїхав знаний в Україні Остап Савчук - український митець, музично-громадський діяч, режисер, педагог-музикант, художній керівник Чернівецької обласної філармонії, Заслужений діяч мистецтв України, а нині любий дідусь своїх французських внуків. На світлині: Остап Савчук з внуками: Артуром, Валерією та Денисом.
Зараз Остап Васильович є представник і блогер радіо "Українська хвиля з Європи" у Франції.

Про українці у Франції його найближчі розповіді, а поки відомі та невідомі сторінки історії, а головне контакти українських громад у Франції. Єднаймось українці бо Україна в нас одна й іншої не буде, - разом нас у світах майже 65 мільйонів... За неофіційною статистикою, у Франції мешкає близько 40 тис. громадян українського походження. Переважну більшість з них становлять нащадки трудових і політичних емігрантів, переміщених осіб. нас

Першими відомими вихідцями з українських земель, які оселилися у Франції, можна вважати дочку київського князя Ярослава Мудрого - Анну Ярославну, яка у 1051 р. вийшла заміж за французького короля Генріха І, та її почет.

Основні хвилі української еміграції до Франції припали на період після І та ІІ світових війн.

Перша українська організація у Франції виникла у 1908 р. під назвою «Гурток українців у Парижі». З 1933 р. і донині в Парижі виходить газета «Українське слово».

На сьогодні у Франції існує низка українських громадсько-політичних організацій, які у 1997 р. об’єдналися у Репрезентативний комітет української громади у Франції. Комітет, до якого увійшли зокрема «Об’єднання українців у Франції», «Об'єднання французів українського походження», «Спілка українок у Франції», «Товариство колишніх воїнів Армії УНР», «Спілка української молоді», «Спілка українських студентів», практично координує все громадське та культурне життя українців у Франції. Головою Комітету у 2015 р. було обрано Тараса Горішного. Колишню голову Комітету Наталку Пастернак було нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, посмертно.

З 1951 р. у містечку Сарсель поблизу Парижа знаходиться Європейське відділення Наукового Товариства ім. Т.Шевченка. Тут була зосереджена робота над виданням «Енциклопедії українознавства». НТШ має великий архів і бібліотеку, яка налічує 25 тис. томів. Головою НТШ є юрист за фахом Стефан Дуніковський. Українська бібліотека ім. Симона Петлюри існує в Парижі з 1929 р. В її фондах збереглися книги, документи, архіви ХХ ст., зокрема, ті, що стосуються української держави 1917-1921 рр. Директор бібліотеки – Ярослава Йосипишин.

Українська ідентичність підтримується завдяки роботі українських суботніх шкіл. Дві з них проводять навчання в Парижі, 1 – у Страсбурзі та у м.Ніцца. У 2005 р. Культурно-інформаційний центр Посольства прийняв під свій дах Українську школу мистецтв, яка за погодженням Міносвіти України надає освітні послуги за програмою Міжнародної української школи (МУШ).

У Національному інституті східних мов і цивілізацій Паризької Сорбони є кафедра української мови. Завідувач – Ірина Дмитришин. У липні 2015 р. між зазначеним Інститутом та Києво-Могилянською академією була підписана угода про співпрацю.
Світової слави здобув український козак з Франції Георгій Лагодннюк з його танцювальним колективом

Серед українських художніх колективів у Франції найбільш популярним і активним є хор собору Святого Володимира (м. Париж, диригент Леся Микитин).

Список українських громадських об’єднань у Франції

1. Репрезентативний Комітет української громади у Франції

Comité représentatif de la communauté ukrainienne en France

Поштова адреса

186, bd Saint-Germain

75006 Paris

Tél./Fax : 33 1 45 48 48 65

Голова – Тарас Горішний (Tarass Horiszny)

cr**********@*****il.fr; ta*************@*****oo.fr

Моб.: + 33 6 47 09 56 32

2. Об’єднання українців Франції (ОУФ)
Union des Ukrainiens de France

Поштова адреса

186, bd Saint-Germain

75006 Paris

Голова – Богдан /Бернар Білогоцький/Білот (Bernard Bilot)

bo********@****ge.fr

Моб.: +33 6 32 94 94 33

3. Спілка української молоді Франції (СУМ)
Association de la jeunesse ukrainienne en France

Поштова адреса

186, bd Saint-Germain

75006 Paris

Голова – Іван Пастернак (Jean-Pierre Pasternak)

jp*********@*****il.com

Моб.: +33 6 86 32 04 98

4. Асоціація українських студентів Франції
Associations des étudiants ukrainiens en France

Голова – Уляна Мосорко / Uliana Mosorko

ae**@*****il.fr

5. Союз українок Франції
Association des femmes ukrainiennes en France

Поштова адреса

186, bd Saint-Germain

75006 Paris

Голова – Надія Мигаль (Nadia Myhal)

nm****@***oo.fr

Моб.:+33 6 67 24 76 08

6. Українська бібліотека ім. Симона Петлюри в Парижі
Bibliothèque ukrainienne Simon Petlura

Поштова адреса

6, rue de Palestine

75019 Paris

Tél : 33 1 42 02 29 56

Fax : 33 1 48 03 14 12 ;

ukrainienne.bibliothèqu*@*****oo.fr

Директор – Ярослава Йосипишин (Jaroslava Josypyszyn)

7. Наукове товариство ім. Т.Шевченка в Європі
Société Scientifique T.Ševčenko en Europe

Поштова адреса

29, rue des Bauves

95200 Sarcelles

Tél. 33 1 39 90 05 82

Fax : 33 1 39 94 55 15

nt***********@***il.com

Голова - Стефан Дуніковський

Секретар – Анна-Марія Довганюк

Моб.: +33 6 50 85 69 59

8. Асоціація українських фахівців у Франції

Association des cadres ukrainiens en France

Голова – Лариса Чибирякова-Баратен (Larissa Baratin)

ca**************@***oo.fr

Моб.: + 33 6 85 55 49 95

9. Культурна франко-українська асоціація „Весна”

Association culturelle franco-ukrainienne « Vesna »

Голова – Уляна Чайкoвська (Lilianne Czaikowski)

Поштова адреса

35, avenue de Marseilles

78740 Vaux-sur-Seine

ou*****@*****oo.fr

10. Асоціація Україна – 33

Association Ukraine 33

Поштова адреса

15, rue de l’Espérance

69003 Lyon

Tél. 33 4 72 35 12 48

uk*******@***il.com

Голова – Микола Кузен (Nicolas Cuzin)

11. Асоціація Україна Дія (Ukraine Action)

Голова – Анна Гармаш/Anna Garmash

ig************@***il.com

Моб.: +33 6 68 17 89 84

12. Українська школа Св.Володимира, м.Париж

Ecole ukrainienne Saint-Volodymyr

Поштова адреса

186, bd Saint-Germain

75006 Paris

nm****@***oo.fr

Голова – Надія Мигаль (Nadia Myhal)

Моб.:+33 6 67 24 76 08

13. Франко-українська асоціація -Українська школа в Парижі

Association Franco-ukrainienne - Ecole ukrainienne à Paris

Поштова адреса

Mme Oléna Mistal

204, rue Diderot

94300 Vincennes

Голова – Олена Місталь (Olena Mistal)

ch************@***il.com

Моб.: +33 6 63 48 76 38

14. Газета «Українське слово»/ La Parole ukrainienne

La Parole ukrainienne

Поштова адреса

6, rue de Palestine

75019 Paris

la*********@**os.fr

Головний редактор – Жан-Поль Пилипчук (Jean-Paul Pylypczuk)

15. Український хор при соборі Св. Володимира Великого

Coeur ukrainien Saint Volodymyr Le Grand

Поштова адреса

186, bd Saint-Germain

75006 Paris

Диригент – Леся Микитин (Lessia Mykytyn)

al**********@***il.com

Моб.: +33 6 78 43 91 89

16. Український літературний клуб

Club littéraire ukrainien

Голова – Оксана Мізерак-Гомола (Oksana Mizerak Gomola)

cl*****************@***il.com

Моб.:+33 6 21 33 73 09

17. Асоціація Lyon-Ukraine

Голова Асоціації Lyon-Ukraine

Маркіян Перетятко

Моб.: +33 06.65.47.00.58

ly*********@***il.com

Я маю особливу любов до Антарктиди, це єдиний материк де я ще не був, Але так сталось що моя мрія почала здійснюватись. Я знайшов нових друзів на краю Землі. Там багато цікавого і живем надією що більше ніж чекаємо та знаємо нам розповість Ярослав Дозоров, що у складі 26-тої Українськаї антарктичної експедиції / Ukrainian Antarctic Expedition» перебуває на цьому білому континенті.