Йде пресинг негативної інформації, причому зі всіх сторін. Надмірне захоплення соціальними мережами, інтернетом шкодить психічному здоров’ю людини. Нестійка людина, яка має слабку нервову систему, хоче кудись втекти. І втікає в соціальні мережі.
Україна: ДЛЯ РОЗУМІННЯ СИТУАЦІЇ ЩОДО ВАКЦИНАЦІЇ
1. В Україні не проводиться ніякої вакцинації, а відбуваються клінічні дослідження лікарського засобу, призначеного для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19).
Це прямо вказано Наказом МОЗ України від 20.08.2021 № 1775 «Про проведення клінічного випробування та затвердження суттєвої поправки до протоколу клінічного випробування лікарського засобу, призначеного для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби (COVID-19)» (https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-20082021--1775-pro-provedennja-klinichnogo-viprobuvannja-ta-zatverdzhennja-suttevoi-popravki-do-protokolu-klinichnogo-viprobuvannja-likarskogo-zasobu-priznachenogo-dlja-zdijsnennja-zahodiv)
Стаття 28 Конституції України встановила: «Кожен має право на повагу до його гідності.
Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам».
2. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань є щеплення на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні. Обов’язкового щеплення від хвороби COVID-19 законодавством не встановлено. Це прямо вказано ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1994. № 27. ст.218), а саме статтею 27:
«Профілактичні щеплення
Профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими.
Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв’язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових
США:По той бік новин
Рішення Верховного суду США про «скасування загальної примусової вакцинації від Білла Ґейтса» не існує в природі. В Америці ніхто не примушує робити щеплення від СOVID-19. Щонайбільше — закликають. Фонд Білла та Мелінди Ґейтс дає гроші на підтримку програм охорони здоров’я, і це не залежить від федерального фінансування.
Власне, це і є все спростування. Важко написати щось більше про те, чого не існує. Особливо, коли цей фейк з російськими вухами щонайменше вже рік циркулює в соцмережах і месенджерах практично без змін.
🚫Пристебніть паски безпеки, ми нагадаємо, про що ж фейкороби так вперто брешуть:
«Білл Ґейтс, головний інфекціоніст США Фаучі та Біґ Фарма програли позов у Верховному суді США. Вони не змогли довести, що їхні вакцини протягом останніх 32 років були безпечні для здоров’я громадян». Ще раз: це БРЕХНЯ.
Ну і далі вже знайома нам маячня: «мРНК вакцини втручаються в генетичний матеріал пацієнта і змінюють індивідуальний генетичний матеріал. Це генна ЗБРОЯ! Всіх землян зібралися знищити, а ті, що виживуть — стануть ГМО!
👉Спростування
✔️Почнемо з останнього твердження. Насправді РНК-вакцина не може змінити генетичний код людини через приєднання до її ДНК. Деякі віруси, такі як ВІЛ, вбудовують свій генетичний матеріял у ДНК своїх господарів за допомогою спеціялізованих ферментів. РНК-вакцини не містять цих ферментів. Тому немає ризику, що їхній генетичний матеріял змінить нашу ДНК http://bit.ly/3aPyShC
Отже, ні про яку біологічну зброю не йдеться. До речі, до появи вакцин від COVID-19 людей так само лякали аналогічними фейками про сам вірус. І про те, що коронавірус — це біологічна зброя теж було. Ось наше спростування https://bit.ly/3gL35AA
✔️Вакцинація від COVID-19 у США добровільна. Може роботодавці й хотіли б запровадити вимогу обов’язкового щеплення для працевлаштування, але експерти сприймають скептично шанси на те, що їм це вдасться http://reut.rs/3rp9sOY Навіть в армії третина військовослужбовців США відмовились приймати добровільну вакцину проти коронавірусу http://cnb.cx/3kN5NrA
✔️Тепер про «рішення» Верховного суду. Фейкороби докладно цитують його «вирок»: буцімто «вакцини ніколи не тестувалися на якість і не мали доведеної безпеки чи ефективності протягом понад 30 років». Оскільки такого рішення просто не існує в природі, то й ці твердження бізпідставні.
Оцінкою якості та безпечності вакцин займаються авторитетні організації в галузі охорони здоров’я — ВООЗ, Управлінням продовольства і медикаментів (FDA) тощо. Близько 30-70% часу виробництва вакцини йде на контроль її якості. Навіть після того, як вакцина отримала ліцензію, її зареєстрували і почали використовувати — контроль за якістю і безпечністю не припиняється ніколи http://bit.ly/3uVhMIo
Тут можна проглянути “шлях” вакцин від отримання дозволу на маркетинг до фармацевтичного нагляду https://bit.ly/3bgisQW
✔️У вигаданому рішенні суду також йдеться про те, що «Фундація Ґейтсів, ВООЗ та CDC (Центр контролю за захворюваннями) більше не отримуватимуть фінансування від уряду США — уряд програв великий суд щодо вакцин».
Оскільки ніякого суду не було, то й всі наслідки — вигадані. Центр контролю за захворюваннями продовжують фінансувати урядовими коштами. Екс-президент США Дональд Трамп справді заявляв, що США більше не робитимуть внесок у Всесвітню організацію охорони здоров’я. Але з судом це ніяк не пов’язано.
До того ж одним із перших рішень нового президента США Джо Байдена було повернення країни в організацію. При чому не з порожніми руками, а з внеском — $200 млн http://bit.ly/2NWLI6w
Фундація Ґейтсів взагалі ніяким боком до всього цього не причетна. Білл і Мелінда Ґейтси дають гроші на підтримку програм охорони здоров’я, але це жодним чином не залежить від федерального фінансування.
✔️Уперше цей фейк з’явився ще в квітні минулого року. На нині вже видаленому відео невідома людина зачитувала статтю з BeforeItsNews, в якій йшлося про вище спростовані побрехеньки. Ще тоді їх спростували незалежні фактчекери http://bit.ly/2PsSuRA, http://bit.ly/3c8knWK
Компанія NewsGuard, яка займається оцінкою надійності сайтів, описує сайт beforeitsnews.com як такий, що публікує неправдиву інформацію та теорії змови, не дотримується базових стандартів точности та підзвітности.
З цього от англомовного сайта-сміттярки фейк і переклали російською в країні-агресорі. Наші «добродії» не стали заморочуватися і просто дослівно почали його поширювати в українському інформаційному просторі. Будь ласка, дотримуйтеся інформаційної гігієни. Не тягніть до нас усе, що погано лежить на російських сайтах. Що добре лежить — теж не тягніть.
Музика – життя...
«Скрипка - то одного душа. Цимбали - то іншого життя. Вони ще були зовсім малими, але вже тоді в їхні серцях жила музика. Один Василько виходив на свій хутір і починав награвати чарівних коломийок, а інший підхоплював ті пісні своїми дзвінкими цимбалами.
«Троїсті музики» з Національного академічного оркестру народних інструментів: Василь Гекер (скрипка), В. Овчарчин (сопілка), А. Бойчук (цимбали) та А. Мітін (бубон). Виявляється, скрипка не була для України запозиченим інструментом. Її предок — гудок. У XVIII столітті скрипка стала концертним інструментом. Без «Троїстих музик» не обходилось жодне свято. Сучасні «Троїсті музики» виконали кілька українських народних мелодій і викликали захват у публіки.
Всі ці віртуози вийшли з однієї колиски талантів і коли з найвищих фестивальних помостів заявиш, що село Мишин - це колиска найкращих народних музик у Галичині, то ні на грам не помилишся і не перебільшиш ні на йоту. Звідси пішли по світах такі віртуози, як народний артист України, неперевершений сопілкар - Василь Попадюк, а також його син Василь - знаменитий скрипаль, "український Паганіні". Ще один скрипаль-віртуоз Василь Гекер, уславлений цимбаліст дуету "Писанка" Іван Кавацюк, фольклорист, який чудово володіє усіма гуцульськими народними інструментами Михайло Тимофіїв, скрипаль Дмитро Біланюк та багато інших.
blob:https://zaxid.net/48723716-5dbb-4200-a9c0-12484476c65b
На жаль, на превеликий жаль, для суспільства, для популяції взагалі людей всього світу, земної кулі, і для України це, мабуть, так само в першу чергу, відсутня така функція (або вона дуже приглушена), як критичне мислення. Тобто здатність рефлексувати, здатність аналізувати інформацію, отримувати інформацію з декількох джерел, думати про себе і про своє місце в цій інформації, у цьому світі, каже психолог Ігор Корнієнко. Він є головою Асоціації практикуючих психологів Львівщини.
Він вважає, що на сьогодні є гострою проблема узалежнення від соціальних мереж і від інтернету. Шведські психологи ще років сім тому ввели такий термін, як «соціальні маніяки» – тобто маніяки соціальних мереж. Якщо людина, яка заходить більш ніж 15 разів у соціальні мережі на добу, відноситься до соціальних маніяків. Тобто людина заходить у соціальні мережі не на пошуки інформації абощо, а подивитися, скільки людей лайкнули її фотографії, коментар, тощо. Тобто це вже стає залежністю.
Психолог вважає найбільш негативним моментом те, що люди розучуються спілкуватися вживу, комунікувати між собою. В психології є така система в людини, в її структурі особистості, яка називається ДСС, динамічна смислова система. Вона – поруч із ціннісною системою людини. Ми ж всі маємо якісь свої цінності, погляди. Так от, власне, динамічна смислова система обумовлює способи поведінки для досягнення своїх цілей, своїх цінностей.
Приклад: є потреба в їжі – для людини це базова потреба. Як я можу для себе їжу дістати? Я можу піти на роботу, заробити гроші й купити – це тоді, коли в мене позитивна динамічна смислова система. Але я можу ті гроші, вибачте, вкрасти у вас з кишені. Тобто через живе спілкування людина отримує ціннісне значення чогось, ціннісно-смислове значення.
Я – за комп’ютеризацію, я за соціальні мережі, але – до певної міри, якщо це мотивоване, я – за дистанційне навчання. Але до певної міри. Особливо, це підлітків стосується – в них ще не сформовані до кінця моделі поведінки, і підлітки сприймають оці моделі поведінки, які є в інтернеті. Люди хочуть себе виразити якимось чином, і не завжди оцей вираз людей є, як на мене, соціально позитивний. А інші люди трансформують ці моделі поведінки на себе – особливо, підлітки приймають це як правдиву модель, розумієте? Її копіюють, її впроваджують.
Ігор Корнієнко вважає, що надмірне захоплення соціальними мережами, інтернетом шкодить психічному здоров’ю людини. Навіть в США є така класифікація психічних захворювань – DSM-5 називається, і там є таке захворювання психічне під назвою «кібернетичні розлади».
Наприклад, якщо звернутися до класичної теорії психоаналізу. Є я як реальна людина, як я себе оцінюю. Є моє «ідеальне я», до чого я можу прагнути. А на сьогодні вже введений термін «я віртуальне» – тобто життя в такому віртуальному світі людина сприймає як реальне життя і, відповідно, там жити набагато краще, набагато легше жити в такому віртуальному світі.
У віртуальному світі я можу бути інакшим, я можу собі інший образ створити, який далекий від мого «я» реального. Я можу бути кращим, ніж я є насправді. Є описаний клінічний випадок, що одна дівчина в США зробила собі п’ять різних Instagram, і в кожному Instagram був інший її образ. Це все, звичайно, індивідуально, але це на неї так вплинуло, що в неї почалося розщеплення психіки, тобто розщеплення особистості на п’ять (не на дві) різних особистостей.
Але це відомі медичні випадки – і до соцмереж траплялися розщеплення особистості.
Так, але ці речі це набагато підсилюють і провокують такі речі, розумієте? Втеча від реальності. Чому люди стають фанатами соціальних мереж? Те, що я кажу, – це є втеча від реальності, від реального життя. Людині некомфортно в цьому світі, є надлишок інформації негативної. Будь-які канали (я маю на увазі телевізійні канали) – вони всі кимось куплені. Але новини по будь-якому каналу починаються з чого? З негативної інформації.
Йде такий пресинг негативної інформації, причому зі всіх сторін – я зараз не про політику, а про психологію. І людина нестійка, яка має слабку нервову систему, яка вразлива, хоче від того захиститися.
Найпростіший спосіб – це кудись втекти, щоби не зруйнувати себе. Куди я втікаю? В соціальні мережі, і це дуже легко. Я там роблю інші образи для себе, я там себе почуваю добре. Плюс люди тривожні. Зараз тривожність у людей дуже висока (у зв’язку з соціальними ситуаціями всіма, економічними проблемами тощо).
Чомусь в особистому спілкуванні люди рідко переходять на агресивну форму спілкування, а в інтернеті – це дуже часто трапляється. Це відчуття безпеки? Я за екраном, я захований?
Тут не так все просто. Наприклад, є рольові ігри в інтернеті. Що таке рольова гра? Коли я приймаю на себе роль когось у тій грі за тим певним сценарієм. І власне 99% тих ігор є агресивні: вбив, зарізав, когось доганяю. Ці ігри – це викид природної агресивності.
Свого часу, кажуть, футбол придумали для того, щоб люди менше билися між собою і менше воювали країни. І це такий замінник?
Людина, коли дивиться футбол, вона, як правило, кричить: «Давай!» Що таке крик?
Колись в амфітеатрах так кричали: «Вбий його!»
Світова психотерапія говорить, що один із методів зменшення внутрішнього конфлікту, напруги, стресу – це крик. І вона говорить так: вийдіть кудись у ліс, в поле, де менше людей, – і там кричіть, поки вам не набридне кричати. А от футбол: ти купуєш квиток або дивишся в якомусь фан-клубі за гальбою пива – і ти маєш можливість 90 хвилин часу кричати, і тобі за те нічого не буде.
Тобто з психологічної точки зору – це плюс?
Це є плюс.
А стрілялки в інтернеті?
Це індивідуально, знову ж таки. Для одних людей це – так само викид емоцій, якийсь танатос, наше прагнення до смерті, реалізації й так далі. І це – добре. А от для другої частини людей – особливо, до речі, для молоді – це навпаки може диктувати адиктивну поведінку, відхилюючу поведінку, і це може провокувати агресію.
Ну, і тут, до речі, як психолог я стикався з такими речами: молодь, підлітки, старші підлітки – вони оці моделі віртуальної поведінки (вбив, зарізав, бійка) переносили у реальне життя. Колись давно, років, може, 15 тому, у Львові був випадок, коли семикласники побилися. А тут якось так вони побилися… Ми билися як? До першої крові: ти розбив ніс – і все, ти сильніший. А тут хлопець упав, і він ще трубою його бив по голові, і дитинка мала черепно-мозкову травму серйозну. Це було раніше, коли ще було телебачення в тренді. Я був як психолог на допит запрошений і питаюся дитину: «Ну, ти ж бачив, що він лежав, і він вже не міг дати тобі якогось супротиву? Для чого ще трубою?» А він на мене дивиться такими очима наївними й каже: «Так в кіно показували».
Ви розумієте? Тобто говорю ще раз, що для молоді, для підлітків оці моделі поведінки, які є в кіно, які є в тих іграх віртуальних, вони їх переносять у реальне життя – і це є проблема. І це так само може підвищувати рівень їх агресивності, рівень адикції, відхилюючої якоїсь поведінки від нормальної поведінки. Це проблема, до речі, наша.
Я думаю, все треба починати з дитинства – і робота має бути, в першу чергу, з дорослими, з батьками. На жаль, сьогодні батьки самі залежні від цього. Знову ж таки, в Канаді є термін кібер-вдова: коли чоловік приходить ввечері з роботи й сідає за комп'ютер – все, його вдома немає.
Від інтернету, від соцмереж нікуди не дінешся, але дітей треба вчити змалечку правилам поводження. Батьки повинні відстежувати перші симптоми, коли виникає залежність – залежність від соцмереж, від інтернету. Перший симптом – це коли дитина в ейфорії сидить за комп’ютером чи за телефоном: вона в ейфорії, вона просто отримує від того шалене задоволення. І коли її переключаєш на іншу діяльність, йде агресія. Це є депресія у таких дітей, це є заперечлива поведінка, відхилююча поведінка.
І як відлучати від інтернету?
Моя думка – будь-яка сім’я повинна мати правила, звід законів, кодекс і так далі. Але ці правила повинні бути розроблені спільно з усіма членами сім’ї, спільно з дитиною. Тобто якщо я це правило розробив – значить, я за нього несу відповідальність і сам дотримуюся.
Повне інтерв'ю опубліковане на ZAXID.NET.
Українка стала музичним директором театру в італійському місті Болонья, якому 258 років.
Українка Оксана Линів стала першою жінкою в Італії, яку запросили стати музичним директором державного театру Teatro Comunale Bologna. Про це Линів повідомила у Facebook.
"Мені випала честь і відповідальність стати першою жінкою в Італії, яка є запрошеною на посаду музичного директора одного з важливих державних театрів", - написала вона.
Муніципальний театр Болоньї був відкритий у 1763 році. У театрі проходили світові прем'єри творів Россіні, Белліні, Доніцетті, Верді, Вагнера.
На сцені цього театру в 1901 році дебютував Енріко Карузо, а одним з відомих диригентів був Артуро Тосканіні. За останні 50 років в списку музичних керівників театру значаться такі всесвітньо відомі імена, як Серджіо Челібідаке, Рікардо Шайї, Даніель Гатт, додала Оксана Линів.
Зазначимо, що Линів народилася у Львівській області. У 2020 році в Німеччині вона отримала нагороду Найкраща диригентка.
2.ГАЙДАМАКИ Тараса Шевченка "ГАЛАЙДА", читає Олександр Биструшкін
Ярема Галайда — наймит, попихач шинкаря Лейби. Він сирота, але «сирота багатий», бо в нього є кохана Оксана. Вночі, коли шинкар лічив гроші, а його дружина і донька спали, Ярема взяв торбу і пішов у Вільшану.
ГАЛАЙДА
«Яремо! герш-ту, хамів сину?
Піди кобилу приведи,
Подай патинки господині
Та принеси мені води,
Вимети хату, внеси дрова,
Посип індикам, гусям дай,
Піди до льоху, до корови,
Та швидше, хаме!.. Постривай!
Упоравшись, біжи в Вільшану:
Імості треба. Не барись».
Пішов Ярема, похиливсь.
Отак уранці жид поганий
Над козаком коверзував.
Ярема гнувся, бо не знав,
Не знав, сіромаха, що виросли крила,
Що неба достане, коли полетить,
Не знав, нагинався...
О боже мій милий!
Тяжко жить на світі, а хочеться жить:
Хочеться дивитись, як сонечко сяє,
Хочеться послухать, як море заграє,
Як пташка щебече, байрак гомонить,
Або чорнобрива в гаю заспіває...
О боже мій милий, як весело жить!
Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Попихач жидівський, виріс у порогу;
А не клене долі, людей не займа.
Та й за що їх лаять? хіба вони знають,
Кого треба гладить, кого катувать?
Нехай бенкетують... У їх доля дбає,
А сироті треба самому придбать.
Трапляється, часом тихенько заплаче,
Та й то не од того, що серце болить:
Що-небудь згадає або що побачить...
Та й знову за працю. Отак треба жить!
Нащо батько, мати, високі палати,
Коли нема серця з серцем розмовлять?
Сирота Ярема — сирота багатий,
Бо є з ким заплакать, є з ким заспівать:
Єсть карії очі — як зіроньки, сяють,
Білі рученята — мліють-обнімають,
Єсть серце єдине, серденько дівоче,
Що плаче, сміється, і мре, й оживає,
Святим духом серед ночі
Понад ним витає.
Отакий-то мій Ярема,
Сирота багатий.
Таким і я колись-то був.
Минуло, дівчата...
Минулося, розійшлося,
І сліду не стало.
Серце мліє, як згадаю...
Чому не осталось?
Чому не осталось, чому не витало?
Легше було б сльози, журбу виливать.
Люде одібрали, бо їм було мало.
«Нащо йому доля? треба закопать:
Він і так багатий...»
Багатий на лати
Та на дрібні сльози — бодай не втирать!
Доле моя, доле! де тебе шукать?
Вернися до мене, до моєї хати,
Або хоч приснися... не хочеться спать.
Вибачайте, люде добрі:
Може, не до ладу,
Та прокляте лихо-злидні
Кому не завадить?
Може, ще раз зустрінемось,
Поки шкандибаю
За Яремою по світу,
А може... й не знаю.
Лихо, люде, всюди лихо,
Нігде пригорнуться:
Куди, каже, хилить доля,
Туди й треба гнуться, —
Гнуться мовчки, усміхаться,
Щоб люде не знали,
Що на серці заховано,
Щоб не привітали.
Бо їх ласка... нехай сниться
Тому, в кого доля,
А сироті щоб не снилась,
Не снилась ніколи!
Тяжко, нудно розказувать,
А мовчать не вмію.
Виливайся ж, слово-сльози:
Сонечко не гріє,
Не висушить. Поділюся
Моїми сльозами...
Та не з братом, не з сестрою
З німими стінами
На чужині... А поки що —
До корчми вернуся,
Що там робиться.
Жидюга
Дрижить, ізігнувшись
Над каганцем: лічить гроші
Коло ліжка, клятий.
А на ліжку... ох, аж душно!..
Білі рученята
Розкидала, розкрилася...
Як квіточка в гаю,
Червоніє; а пазуха...
Пазухи немає —
Розірвана... Мабуть, душно
На перині спати
Одинокій, молоденькій;
Ні з ким розмовляти, —
Одна шепче. Несказанно
Гарна нехрещена!
Ото дочка, а то батько —
Чортова кишеня.
Стара Хайка лежить долі,
В перинах поганих.
Де ж Ярема? Взявши торбу,
Потяг у Вільшану.
3. ГАЙДАМАКИ Тараса Шевченка "КОНФЕДЕРАТИ", читає Олександр Биструшкін
Цієї ж ночі до Лейби прийшли конфедерати, виламали двері, побили господаря, допитуючись, де його дочка. Корчмар хрестився та божився, що вона вмерла. Конфедерати всіляко принижували Лейбу, а він корився і догоджав їм, підливаючи горілки. А коли шляхта почала вимагати в нього гроші і бити, він сказав, що в нього немає «ні шеляга», а багато червонців зберігається в костьолі у вільшанського титаря. Ще у титаря є гарна дочка Оксана, «як панночка». Конфедерати залишили корчмаря і поїхали у Вільшану.
КОНФЕДЕРАТИ
«Одчиняй, проклятий жиде!
Бо будеш битий... Одчиняй!
Ламайте двері, поки вийде
Старий паскуда!»
«Постривай!
Стривайте, зараз!»
«Нагаями
Свиняче ухо! Жартувать,
Чи що, ти хочеш?»
«Я? З панами?
Крий Боже! Зараз, дайте встать,
Ясновельможні (нишком — свині)».
«Пане полковнику, ламай!»
Упали двері... А нагай
Малює вздовж жидівську спину.
«Здоров, свине, здоров, жиде,
Здоров, чортів сину!»
Та нагаєм, та нагаєм.
А жид зогнув спину: /139/
«Не жартуйте, мості-пане!»
«Добривечір в хату!
Ще раз шельму! ще раз!.. Годі!
Вибачай, проклятий!
Добривечір! А де дочка?»
«Умерла, панове».
«Лжеш, Іудо! Нагаями!»
Посипались знову.
«Ой паночки-голубчики,
Єй-богу, немає!»
«Брешеш, шельмо!»
«Коли брешу,
Нехай Бог карає!»
«Не Бог, а ми. Признавайся!»
«Нащо б мав ховати,
Якби жива? Нехай, Боже,
Щоб я був проклятий!..»
«Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове,
Літаню співає.
Перехрестись!»
«Як же воно?
Далебі, не знаю».
«Отак, дивись...»
Лях хреститься,
А за ним Іуда.
«Браво! браво! Охрестили.
Ну, за таке чудо
Могоричу, мості-пане!
Чуєш, охрещений?
Могоричу!»
«Зараз, зараз!»
Ревуть, мов скажені,
Ревуть ляхи, а поставець
По столу гуляє.
«Єще Польща не згінела!» —
Хто куди гукає.
«Давай, жиде!»
Охрещений
Із льоху та в хату,
Знай, шмигляє, наливає,
А конфедерати,
Знай, гукають: «Жиде, меду!»
Жид не схаменеться.
«Де цимбали? Грай, псявіро!» /140/
Аж корчма трясеться —
Краков’яка оддирають,
Вальса та мазура.
І жид гляне, та нищечком:
«Шляхетська натура!»
«Добре, годі! Тепер співай!»
«Не вмію, єй-богу!»
«Не божись, собача шкуро!»
«Яку ж вам? Небогу?
Була собі Гандзя,
Каліка-небога,
Божилася,
Молилася,
Що боліли ноги;
На панщину не ходила,
А за парубками
Тихесенько,
Гарнесенько,
Поміж бур’янами».
«Годі! годі! Це погана:
Схизмати співають».
«Якої ж вам? Хіба оцю?
Стривайте, згадаю...
Перед паном Хведором
Ходить жид ходором
І задком,
І передком
Перед паном Хведірком».
«Добре, годі! Тепер плати!»
«Жартуєте, пане:
За що платить?»
«Що слухали.
Не кривись, поганий!
Не жартуєм. Давай гроші!»
«Де мені їх взяти?
Ні шеляга; я панською
Ласкою багатий».
«Лжеш, собако! Признавайся!
Ануте, панове,
Батогами!» /141/
Засвистіли,
Хрестять Лейбу знову.
Періщили, періщили,
Аж пір’я летіло...
«Єй же богу, ні шеляга!
Їжте моє тіло!
Ні шеляга! Ґвалт! Рятуйте!»
«Ось ми порятуєм».
«Постривайте, я щось скажу».
«Почуєм, почуєм,
Та не бреши, бо, хоч здохни,
Брехня не поможе».
«Ні, в Вільшаній...»
«Твої гроші?»
«Мої!.. ховай Боже!
Ні, я кажу, що в Вільшаній...
Вільшанські схизмати
По три сем’ї, по чотири
Живуть в одній хаті».
«Ми це знаєм, бо ми самі
Їх так очухрали».
«Та ні, не те... вибачайте...
Щоб лиха не знали,
Щоб вам гроші приснилися...
Бачте, у Вільшаній
У костьолі... у титаря...
А дочка Оксана!
Ховай Боже! Як панночка!
Що-то за хороше!
А червінців! хоч не його,
Так що? Аби гроші».
«Аби гроші, однаково!
Правду Лейба каже;
А щоб певна була правда,
Нехай шлях покаже.
Одягайся!»
Поїхали
Ляхи у Вільшану.
Один тілько під лавою
Конфедерат п’яний
Нездужа встать, а курника,
П’яний і веселий:
«My żyemy, my żyjemy,
Polska nie zginęła». /142/