П'ятниця - це день жіночої енергії. Розуміння енергій цього дня дуже давнє і йде ще з трипільських часів.
Так наші пращури в п'ятницю шанували Богиню Мокошу. Мокоша, як і більшість жіночих Богинь, була відома ще з трипільської доби. В образі Мокоші бачимо відгомін стародавнього культу Великої Богині-Матері. Її зображення дійшли до нас переважно на рушниках: Богиня стоїть під відкритим куполом святилища з піднятими вгору руками (поза Оранти), на голові має рогату шапку.
МОКОША - Богиня милосердя, жіночої працелюбності та майстерності, а також богиня родючості та животворчої жіночої сили. Заступниця вагітних та породілей. Богиня Мокоша особливо піклується про вологу (дощ, струмки, річки), а тому великій матері всього живого поклонялися також і біля криниць, де завжди мало бути зображення богині, а також посуд, щоб подорожній міг напитися води.
Богиня Мокоша живе в небі, як царівна-господиня поважно походжає по двору свого пана господаря. Завжди в золотому уборі, а на поясі, на золотих ретязях в неї золоті ключі, якими відмикає дощі і тумани.
Ім’я Мокоші академік Б.Рибаков трактує як словосполучення Мати Врожаю (мо – мати, кош – кошівниця для зерна).
Пошановували Мокошу у п'ятницю.
У році є дванадцять п’ятниць, які в народі називають «дванадесятницями» богині Мокоші.
Навіть після хрещення Русі українці не могли забути свою давню Богиню, тому вшановували її в образі святої Параскеви (П’ятниці). Жіночі капища Мокоші, що їх будували, як правило, на роздоріжжях, мали назву “Пятниці”.
Зображення богині-матері Мокоші можна бачити в знайдених археологами керамічних скульптурках. Статуетки скіфських богинь (VII століття до н.е.) нагадують образ Мокоші-Оранти з ПІДНЯТИМИ ВГОРУ РУКАМИ, як під час моління, яку ми бачимо в соборі Софії Київської.
Протягом століть Божа Матір Оранта в Софійському соборі вважалася київською святинею і головною захисницею нашої землі.
"…Заступництво Богоматері вважалося більш надійним, ніж фортечні стіни і в піснях вона називається "царства непорушною стіною"... Ярослав Мудрий теж віддав заступництву Богородиці місто Київ", – пише путівник 1917 року.
Зображений у центральній апсиді Софійського собору мозаїчний образ Пречистої Діви, прозвали "Непорушною стіною" за те, що вона жодного разу не впала!
Немає у Києві іншого такого місця! Тільки заходячи до Софійського собору, ти одним кроком переступаєш одразу через тисячоліття і бачиш те саме дивне мозаїчне оздоблення стін, яке бачив колись і сам князь Ярослав Мудрий – і за десять століть "Непорушна стіна" не здригнулася, пережила всіх - від нащадка Чингісхана до Постишева!
Не була зруйновано і тоді, коли в XIII столітті хан Батий знищив більшу частину Києва, включаючи Десятинну церкву та Золоті ворота. Не похитнувшись, зазнала перебудови собору.
Навіть тоді, коли 1918 року Києв штурмували війська Михайла Муравйова і до святої Софії потрапило близько тринадцяти снарядів - "Непорушна" встояла.
Лише заступництвом Творця можна пояснити чудовий порятунок древньої Софії у фатальні 30-ті роки, коли її найближчий сусід і ровесник Михайлівський монастир був безбожно зруйнований більшовиками разом із трьома десятками київських храмів.
Нині наша "Непорушна стіна" у Софійському соборі – найдавніша східнослов'янська святиня і те, що вона збереглася для нас у первозданному вигляді – диво саме по собі!
Звідси, можливо, і пішла легенда: і Київ, і сама наша країна стоятиме доти, доки стоїть "Непорушна стіна".
Непохитна, незламна "Непорушна стіна" отримала свою назву ще й тому, що навколо неї чорною мозаїкою по золоту викладено напис на давньогрецькій:
ὁ Θεὸς ἐν μέσῳ αὐτῆς καὶ οὐ σαλευθήσεται· βοηθήσει αὐτῇ ὁ Θεὸς τὸ πρὸς πρωΐ πρωΐ. — Бог посреди ея и не подвижется: поможет ея Бог утро заутра."
"Бог посеред неї" (Святої Софії, Києва України) і "не зрушиться з місця", тобто буде там завжди!
Адже так написано на стінах стародавньої Софії: "допоможе їй БОГ, коли РАНОК НАСТАНЕ".
З 2012 року настав Ранок Сварога - ранок Нового Світу!
Москальській орді, яка розпочала Третю світову війну, не вдалося захопити Київ.
Ніхто не вірив, що Київ встоїть, земним розумом відміряли Україні протриматись два-три дні.
Українці ж, єдина нація, яка вистояла, як непорушна стіна, і дала москальській чумі нищівну відсіч.
Вищими Силами, у планах Творця, вже було закладено ПЕРЕМОГУ України – країни Світла і Свободи.
Ірина Омельченко ОМІРА
У статті використано матеріали історика, релігієзнавця Валерія Войтовича
