ДЕСЯТЬ “дякую” людям, які дарують найцінніше — здоров’я

Автор: Петро ОЛАР Для радіо «Українська хвиля з Європи»

ВЛАДАС: доктор з іншого матеріалу — надміцного і людяного

ВЛАДАС: доктор з іншого матеріалу — надміцного і людяного
leksandras Valdas Mačiulis Хочу від щирого серця висловити Вам слова подяки — лікарю, людині та фахівцю, який багато значить у моєму житті. Докторе Маčiулісе, кожна наша зустріч — це для мене не просто чергова консультація, а ще один крок до життя без болю, до можливості творити добро. За 7 років Вашої турботи та майстерності Ви неодноразово дали мені шанс ходити, жити повноцінно і мати надію. Ваші добрі очі, скромність і людяність — те, що запам’ятовується, навіть коли пацієнтів багато і часу обмаль. Цікаві факти про Вас Ви зареєстровані як лікар-ортопед-травматолог: ліцензія № MPL-13863. Ви очолюєте відділення ортопедії-травматології в Respublikinė Klaipėdos ligoninė (Республіканській Клайпедській лікарні). Під Вашим керівництвом відділення активно застосовує сучасні методи, зокрема, малоевазивні операції, артроскопії, а також терапію стовбуровими клітинами (LIPOGEMS) у лікуванні великих суглобів. Але найсучасніші технології — це лише половина його сили. Інша половина — те, що не описує жодна інструкція: добрі очі, уважність і внутрішня тиша, з якої починається зцілення. Сім років він дає мені шанс ходити. Сім років — можливість жити без болю, творити, працювати, бути потрібним. Кажуть, лікар слухає пацієнта під час огляду. А доктор Мачуліс слухає раніше — ще коли ти тільки переступив поріг. І це вже лікує. Коли до лікарні звернулись пацієнти з України через війну, Ви чітко висловили, що травми бувають іншими (вищі кинетичні сили, більше ушкоджених тканин), і відділення готове до таких викликів. Чому Ви — особливий Ви не лише лікар, який виконує свою професійну роль, але й людина, яка дарує віру: Коли ви слухаєте пацієнта, навіть коли його ще огляд не завершено — це прояв уважності, яка лікує. Коли даєте ключ до розуміння середовища, атмосфери, допомагаєте не лише тілом, а й душею — як це було, коли я розповів про свій фільм і Ви відкрили мені новий погляд на середовище режисера Мантаса. Коли розумієте, що для багатьох пацієнтів — навіть просте «здоровий» — означає повернення до життя, і працюєте з цим як з місією.
Я розповів йому про свій фільм — а він відкрив мені новий погляд на середовище, яке формувало юність його друга… і батьківщину Героя України, режисера Мантаса. Скромно, по-людськи, по-лікарськи. Коли в Литву приїхали пацієнти з України, він перший сказав: — Їх травми інші. Вища кінетика, більше ушкоджень. Але ми готові. І відділення працювало — спокійно, точно, як механізм, що служить добру. Його слова я пам’ятаю найдужче.
На моє запитання: «Як Ви витримуєте? Дві доби операцій, потім чергування, потім — обходи…» Він відповів коротко: — Я з іншого матеріалу. А я тепер знаю, з якого:
із любові до професії, людяності, доброти, жертовності і литовської твердості серця. Докторе Мачулісе, дякую Вам за: шанс ходити; майстерність, яка проводить крізь біль; скромність, яка не потребує оплесків; теплоту, що робить медицину людяною; віру, яку Ви повертаєте навіть тоді, коли людина втомилась жити. Ви не просто оперуєте — Ви повертаєте людям життя, повноцінне, в радості…
Це правда. І це честь — сказати це вголос. Слова вдячності Докторе Маčiулісе, дякую Вам за: той шанс ходити, який Ви мені дали; ту майстерність, з якою Ви ведете мене крізь виклики; ту теплоту та скромність, якими Ви наповнюєте кожну консультацію; ту віру, яку Ви розпалюєте: що зцілення — це не лише медицина, а дбайливе ставлення до людини. Ви надихаєте. І ті десятки тисяч пацієнтів, яким Ви повернули можливість руху і радості нового дня, — це доказ Вашої відданості професії й клятві Гіпократа. Бажаю Вам невичерпної енергії, радості у Вашій справі, нових звершень і щоденних нагадувань про те, що Ви робите — не просто операції, а повертаєте людям життя. З глибокою вдячністю та повагою. Я сказав ще щиро від серця і з велико повагою до вас, Петро Олар пацієнт кінорежисер лауреат премії К. Чюрльоніса.

РАЙМОНДА — настільки ясне ім’я, що в ньому чується слово “рай”.
І, мабуть, недаремно. Бо саме рай вона щодня потроху повертає людям, які лікуються у Республіканській лікарні міста Клайпеда. Її увага до кожного пацієнта — як до рідної людини. Вона знає всі призначення лікаря, нагадує про них, підтримує, веде на процедури вчасно й уважно. Але це не лише її професійний обов’язок. Це — її покликання. Її внутрішнє світло, яке неможливо пояснити службовими інструкціями. І я зловив себе на дивній думці: Чи хочу я в Рай? А потім відповідаю собі: Можна ж залишитися тут, на Землі. В тому маленькому Раю, який творить Раймонда. Вона — жінка світу, що дарує світло надії там, де його найбільше потребують.І за це немає слів, є лише одне велике, людське —
Дякую, Раймондо.

АУРЕЛІЯ: промінь руху і надії: (Aurelija – judėjimo ir vilties spindulys)
До палати після операції вона зайшла тихо, майже нечутно. Аурелія. Кінезотерапевтка. Жінка, в усмішці якої — спокій, що вирощує силу. — Сьогодні ми підемо гуляти, — сказала вона. Я подумав, що помилився. В Україні після такої операції мені забороняли вставати тиждень… А тут — лагідний голос, який звучить, як спогад з юності:
коли дівчина з паралельного світу бере тебе за руку і веде туди, куди ти боявся дивитися — у здоровʼя.Ми пройшли всього тридцять кроків. Але це було маленьке диво — і вся надія світу в ньому.Аурелія говорила: — Gerai, labai gerai! Литовською, Добре і дуже добре, я це повірив та пішов….

ЛІНА — Медсестра, зустріч через роки
Побачення через сім років… Ті ж професійні рухи, така ж уважність і теплота — як тоді, коли вона робила мені перев’язку після першої операції. Роки змінюють людей, але не змінюють сутність тих, хто щиро любить свою справу. Любов до професії, до пацієнтів, бажання зменшити біль і подарувати радість — усе це живе в ній і сьогодні. Такою є вона — Ліна, медсестра Республіканської лікарні в Клайпеді, незмінна у своїй доброті, незламна у відданості професії.

КРІСТІНА: гармонія руху і серця
Сім років тому вона поставила мене на ноги. Буквально. Після операції, коли кожен крок здавався вершиною гори, коли простір хитався, а біль заступав собою світ, саме Крістіна взяла мене за руку і навчила знову рухатися. Не лише тілом — душею теж. І тепер, через роки, доля знову звела нас у тій самій палаті. Ті ж стіни. Те саме вікно. Але я вже інший: впевнений, спокійний, вдячний. А Крістіна — все така ж: світла, уважна, з тією самою тихою усмішкою, у якій живуть спокій і віра. — Спробуємо ще раз, — сказала вона м’яко. І я відчув: серце знову зробило свій перший крок. Коли Крістіна поруч — навіть біль відступає. Її дотик несе рівновагу. Її голос повертає силу. Її рухи точні, як музика — вона ніби налаштовує твоє тіло, немов інструмент, який давно мовчав. Крістіна — не просто реабілітолог.
Вона — музика руху, добрий ангел відділення, людина, яка вміє торкнутись серця через тіло. Вона не говорить багато — і не потрібно. Її робота звучить сама.І сьогодні, як і сім років тому, я знову зробив свої перші кроки. Завдяки їй. Бо зцілення починається там, де є любов до людини. І ця любов — живе в руках Крістіни. Похвалила нас обох: мене і мого сусіда. Подякувала за співпрацю на благо власного здоров’я. А я хотів подякувати їй. За те, що не боїться піднімати тих, хто ще вчора лежав без сил. За те, що лікує рухом, але ще більше — добротою. За те, що світ в її ледь помітній усмішці стає тихішим і добрішим.У ту хвилину я зрозумів литовську без перекладу. Бо там, де працює серце, мова більше не перешкода.Справжнє зцілення — не в процедурах. Воно — в людях, які приходять у палату, як світло

ЛАЙМА : - Світло щастя в зеленому халаті
Щоранку до палати тихо заходить медсестра Лайма — жінка, чиє ім’я означає щастя.
Ось уже 38 років її теплі руки лікують, утішають і повертають надію сотням людей.
Зелений халат із візерунком кульбаб став символом турботи, точності й ніжності, яку Лайма дарує кожному пацієнтові. У її погляді — спокій, у голосі — світло.
Лайма не говорить багато. Вона просто поруч — коли болить, коли важко, коли здається, що ніч безконечна. Дотик її рук — наче молитва, у яку віриш без слів.І коли пацієнти виходять із лікарні, вони кажуть лише одне: «Дякуємо за усмішку, за світло, за життя». Бо праця Лайми — це не просто догляд, а ніжна поезія добра, де любов лікує швидше, ніж ліки.

СВІТЛАНА :(Любов та усмішка лікує швидше, ніж ліки
Українка Світлана з Чернігівщини, рятуючись від війни, сьогодні працює помічницею медсестри в Клайпедській республіканській лікарні. Щодня вона дарує пацієнтам турботу, доброту, любов і справжній професіоналізм. Її лагідна усмішка та теплі слова литовською мовою лікують не лише тіло, а й душу. Пацієнти кажуть, що поруч із нею легше повірити в життя, у зцілення й у людське добро.Світлана щиро дякує Литві та литовцям за людяність і братерську допомогу — під час війни і зараз. Вона каже, що тут знайшла другий дім, працює, любить людей і країну, допомагає батькам в Україні.

Дякую, АГНЕ.
Щодня ти заходиш у палату, де літні люди чекають не лише ліків, а й тепла. І ти приносиш їм те, чого не завжди дарують навіть власні діти — турботу, спокій, увагу. Спостерігаючи твої впевнені рухи, ніжні жести, цю неймовірну делікатність у ставленні до кожного пацієнта, я щоразу питаю себе: чи зобов’язана вона робити все це так? І відповідаю: ні. Десять разів — ні. Бо мотивація твоїх дій не у страху втратити роботу й не в очікуванні якоїсь премії. Тут — інше. Тут — серце. Твоя людяність. Твоя вроджена доброта, що перетворює будні цих стін на місце, де ще живе гідність. Саме тому моє щире ДЯКУЮ ти точно зрозумієш. Бо литовською, твоєю рідною, це слово звучить так само просто і щиро.
Ačiū, Agne.

Дякую, ФАУСТА .
Ви — мов ранковий промінчик сонця, що тихо входить у палату разом із лікарем. Ви слухаєте уважно, записуєте кожне слово його призначень, аби вже за мить виконати все точно, своєчасно і з тією ніжністю, якої так потребують пацієнти.
У ваших рухах — спокій. У вашій присутності — турбота. У вашому ставленні — справжня відданість своїй справі.
Навіть саме ваше ім’я має особливий зміст. Походження його — від латинського Faustus, що означає щасливий, сприятливий, благословенний. У жіночій формі Fausta — це та, що приносить удачу, захищена долею й наділена світлом для інших.
У литовській культурі ім’я Фауста звучить сильно, світло й трохи поетично — як ім’я людини, що несе спокій і добру енергію. І саме такою ви є у своїй щоденній роботі: уважною, лагідною, світлою — ніби промінь, що підтримує кожного пацієнта, торкається серця й повертає віру. Фауста, ви не просто виконуєте роботу — ви творите атмосферу довіри й надії.
І за це хочеться сказати щиро, по-людськи: Ačiū. Дякую вам за світло, яке ви приносите кожного дня.

ЛАУРА — та, що допомагає зцілитися.
У Литві це ім’я поширене й красиве, воно звучить однаково ніжно в багатьох мовах. Походить від латинського laurus — лавр, символ перемоги, честі та гідності.
Тому ім’я Лаура часто асоціюють із людиною світлою, сильною та гідною великої поваги. І саме такою є Лаура — старша медсестра, яка щодня дарує пацієнтам не лише професійність, а й щиру людяність. Вона точно передає всі призначення лікаря, дбає про подальшу якісну реабілітацію та приносить у палату спокій, увагу й тепло, що лікують не гірше за ліки. Лаура — це підтримка, що приходить вчасно.
Це усмішка, яка повертає надію. Це турбота, що допомагає одужувати серцем і тілом. Лаура — промінь ніжності й турботи,Що вступає тихо в палату й лагідно приносить світло. Ви — та, що дає надію,Та, що лікує не лише тіло, а й душу.
Дякую Вам за тепло,За увагу, що стирає страх, За серце, що б’ється для інших… За те що проважаючи бажаєте здоровʼя і додаєте побажання від себе особисте, щоб більше в цих стінах не зустрічатись, та підказує, погляньте який прекрасний світ є театри, музеї, парки будь ласка до зустрічі там.

Петро ОЛАР -кінорежисер Україна Лауреат премії Чюрльоніса 2012р (Литва) та Ексельсіор -97 ( Італія)