ДІАСПОРА: Чи настали часи оголити не тіло , а душу...

За нашими в Італії я маю можливість спостерігати впродож останінх 25 років. Це та діаспора, про яку можу і хочу писати більше, бо маю, що сказати. Але мене давно захоплювала поезія італійських українок і українців, до речі я навіть був видавцем книги одного українця будівельника та жінки доглядачки за літніми людьми, що творили поетичні образи з допомогою нитки та голки. Хрестиками вишивала долю України. До цього ще повернемось. А ще раз, в час обідньої перерви, хочу познайомити Вас з віршем датованим вчора, і народженим українкою з італії. Щоб більше написати про неї, прошу Вас відгадати її ім'я, а ще вислати нам вірші цієї поетеси, які ви вже читали і можете скопіювати для нас , або начитати голосом.
Дякую Вам за увагу і за те, що знаєте творчість українців в Італії. А вірш читати обов'язково і продовжити наш діалог - Чи варто оголювати душу, може, простіше й приємніше тіло ? Як ви думаєте і чи вік тут перешкода ? Час такий настав, що "Корона і вірус" одинокості та самоізоляції доведе нас до байдужості чи як?..

Кінорежисер Петро Олар чекає Вас в соцмережах, або на пошту ar************@***il.com

Оголена душа.

Загуркотіло громом в синім небі
Та й блискавкою кресануло вниз,
Скромсало навхрест, сполосило
Те серце, що так вірило колись.

Десь чути дзвін з тої дзвінниці,
До церкви люд в неділю звав
А коло тої Матір Божої каплиці,
Там вітер чиюсь душу розпинав.

Тяжка вона людська розплата,
Палаючим вогнем із язиків,
Ще б у баюрах із болота утопити
Та б шпурнути пекучу в"язку слів.

А там ще за добро тебе накажуть,
Бо ж ти вродилася та й не така,
Бо ж наглості ти бідна не навчилась,
Стоїш на всіх семи вітрах одна.

Відкриту душу легко простромити
Шарнути гострим лезом впоперек,
Бо ж дорости вам так і не вдалося,
Щоб йти дорогою, що навпростець.

Я ненавиджу по життю зигзаги,
Та хочу вірити у людську доброту,
Я не люблю в діалогах догадки,
Тому у слові поважаю прямоту.

Я не потерплю в дружбі зради
Не вмієш ти признатись - промовчи
Якщо відкрив хтось тобі серце
Більше по ньому ти вже не топчи.

Не розпинайте людоньки, ви душу
Та лезом не кромсайте на шматки.
Вам я її на чистому одрі підношу,
Йду з Богом в серці по святій землі.

17.11.2021
Терні, Італія