Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

Галина Соколівська: Переведи мене через війну, я починаю, татку, тільки жити.

8 Січня, 2023

Переведи мене через війну, я починаю, татку, тільки жити. Після таких слів я почав шукати автоку, Галину Соколівську, яку я не бачив років 50, хоч ми закінчували один університет. на параледьних курсах. Її скромність, мене зворушила до глибин серця, а коли прочитав вірш про своє життя без імені - впізнав. Поетесу від Бога, яка вибрала скромність як щлях до невідомості. Тому разом з Вами читаємо ці поетичні рядки спресовані в образи, що розігоіють навіть змерзлі від одинокості серця і розтоплять кригу байдужості на багатьох людських дущах. Вірю в найближчий час зможете почути ці та нові вірші у нас на радіо у авторському виклнанні, можливо попрошу велику майстринню голосу та слова Ларису Недін - заслужену актрису України, доцента Університету театру і кіно імегні Карпанка Карого.
А поки читаймо разом:

***
Мене в опівніч розбудив пророк,
від сну такого помисли не звільню,
а досвітком натрапила на скарб -
чарівну скриню із Араттафільму.

Який безцінний у тій скрині дар,
яка там лепта і людські талани,
тільки хазяїн тих безцінних скарб
тиняється, як привід між світами.

В Лас - Вегасі, Карпатах і Литві,
в базиліках святого Ватикану,
а може зараз десь знімає фільм
на згарищах предвічного Нотр - Даму.

Та це й не дивно, бо здавен віків
притулок здібності давали не своїм
часи згадайте навіть Месії,
не вшанували там Його свої.

Переведи мене через війну.

Мені без тебе страшно, татку мій,
ніяк бо не знайду собі прихистя,
як день, так ніч виглядую тебе,
стою, як знак, що регулює перехрестя.
Коли тремтять в сиренах небеса і смерть гасає,
наче чорні круки,
я з котиком ховаюсь між могил,
де тишина ридає від розпуки.
В той час я посивіла в одну мить
і мої коси вже не з оксамиту,
переведи мене через війну,
я починаю, татку, тільки жити.

Прощання.

Воно було таким:
палким, жагучим,
таким солодким,
аж до гіркоти,
прощались двоє
- Вітер і Тополя,
- мій перелюбнику,
мені пора іти.
Від слів таких
він люто буреломив,
над Бахмутом,
аж місяць охолов,
знялося раптом
листя тополине,
тай розлетілась
вирієм любов.
Не шаленій,
мій любий Вітрогоне,
я повернуся
у твої світи,
та спершу спопелію
у Омезі,
щоби у Альфі
знову розцвісти.

Мольба.

Не обдаровуйте
байдужих
орденами,
не розсипайте перлів між свиньми,
не пробачайте зрадників державних,
потомків Юди, що серед товпи.
Відправте на війну синків - мажорів,
в сирі окопи, без ковтка води,
на мінне поле,
під ракетні бомби, аби відчули, що таке бої.
О, грішний світе,
де ховаєш правду,
від сліз згасає полум'я свічі,
благаймо, люди, правосуддя неба,
щоб чесний суд відбувся на Землі.

Нація вічності.

Вже скільки літ
кровавиш білий світ,
Потворо путінська,
Щоб краще не зродився.
- Що?
з курсу збився?
Курс твій на "Москву",
За кораблем, що вже на дні спинився.
Твій напрямок один - геєна зла,
Там випалять із тебе сповідь чесну.
Як знищував ти мертвих і живих,
Навіть Всесвітню спадщину Юнеско.
Не знищеш тільки моє ДНК
- генетику безсмертя України,
Бо моляться за мене матері
- свята Оранта і свята Софія.

Вирок.

Ви зазіхнули на святий мій край,
Де в кетягах краси калина мріє.
І в подиху століть свята земля
Одвічними скарбами золотіє.
Ваш напад на мій рай не дивина,
Бо й моськи нападали на слона...
Такі голодні і такі гидкі,
такі як ви, немиті і тупі.
Ви думали вас стрінем короваєм?
Дробовики на ваші душі маєм.
Тепер ви червами стаєте на землі,
Обравши вирок цей собі самі.
За безцінь дохнеш загнана у кут...
московська хунто путінського яду.
Бо навіть Юди оцінили труд
І скупо оплатили його зраду.

Плач Землі.

Планета задихнулась москалями,
Злодійськими гидкими дикунами.
Що навіть двоголового орла
У Візантії вкрали із герба.
Крадуть, грабують, ріжуть, убивають...
За те в житті великий спадок мають:
Їх геній маринується в Кремлі,
А трупи їхні по чужій землі.
Ті трупи не смакують навіть круки,
В кефаліях кацапської отрути.
Їх прийме тільки полум'я вогню,
За Україну спалену мою.
За Київ, Маріуполь, за Херсон...
Бо не хоронять ідолів з Христом.

Однокурсникам, які уже не з нами...

Здається ніби вчора спозаранку,
кружляли журавлі над львівським парком.
Пір'їнки в поцілунках залишали,
як сиву альма-матір обнімали.
А відлетіли... світ згорнувся колом,
сумний некролог вдарив в серце болем,
про вінценосних журавлів журфаку,
що ключ згубили під небесним дахом.
Не попрощались журавлі із нами,
і повдовіла осінь між світами.
У вас там благодать, мабуть і сонце близько.
А що у нас?
У нас від крові слизько,
у нас війна, земля зморилась катом.
Хто захищається хрестом,
хто автоматом.
Навіть спокою цвинтарі не мають,
гроби свинцевим градом поливають.
Про що я?
Адже все це вам відомо,
ви ангелами стали в світі тому.
Ні час, ні простір відстань не втрачають,
мости молитви з вами нас єднають...

з нами була у поетичному слові Галина Соколівська .
Піщіть авторці та нам на радіо...https://www.facebook.com/profile.php?id=100075731889061&sk=friends
arattafilm.web@gmail.com

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Радіо Українська хвиля з Європи - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram