Впродовж століть в нас витирали генетичну правду пам’яті. Для нас не було ні Грюнвальду ні Синіх вод. Настав час і мик козакі отримали доступ до архівів та інших джерел щоб відкрити істину - Хто врятував і захистив Європу. Складемо факти та дослідження істориків з України, Литви та Франції і отримаємо відповідь, як козаки Європу рятували колись і дадуть нам віру, що і зараз врятують Європу від небезпеки зі сходу.
Відомо, що під час Тридцятилітньої війни французькі війська десять років не могли оволодіти Дюнкерком, який зайняли іспанці. Не можна було вибити їх ні з допомогою блокування з Англією та Нідерландами. Гинули тисячі людей, а фортеця залишалась в руках ворога. Тому кардинал Франції Джуліо Мазаріні вирішив звернутися через своїх послів та офіцерів до Польщі з проханням надіслати полк найманців.
Французький інженер та офіцер Боплан, будучи у Варшаві, в 1644 році запропонував французькому послу в Речі Посполитій генерал-лейтенанту графу де Брежі найняти запорожців, щоб ті повоювали проти іспанців. А той переконав главу уряду Франції кардинала Мазаріні, запевнивши його, що козаки «дуже відважні воїни, непогані наїзники, досконалі піхотинці і особливо вони здібні до захисту фортець».
І вже у жовтні 1644 року французький посол граф де Брежі, двічі зустрічаючись із Б.Хмельницьким, проводив довготривалі переговори про службу запорозьких козаків у французькій армії. Згодом, у березні 1645 року Б.Хмельницьким та Іван Сірко їздили у Фонтенбло, неподалік від Парижу. А 19 квітня Хмельницький особисто вів переговори з французьким командуванням. Домовились про найм на службу 2600 українських козаків (1800 піхотинців і 800 кінних) строком на два роки. За надані військові послуги козакам зобов'язалися платити по 12 талерів кожному і по 120 - полковникам і сотникам.
У вересні 1645 року запорожці виступили в похід, їх було переправлено морем з Гданська (Польща) в Кале (Франція). Козаки відразу взяли участь у війні Франції проти Іспанії за Фландрію.
Кардинал і перший міністр Франції Мазаріні проводив таємну політику послаблення сусідніх країн і зміцнення феодального абсолютизму у Франції. Він хотів приєднати деякі райони іспанських Нідерландів і частину Саксонії.
Фортеця, яку не могли взяти протягом 10 років, розміщена на березі Ла-Манша. Дюнкерк був важливим портом при вході із Північного моря в Па-де-Кале та Ла-Манш.
Іспанці потурбувались про неприступність Дюнкерка. Опоясали його глибоким ровом, наповненим водою, з високим валом, на якому розмістили десять бастіонів. На дальших підступах укріпили міста Мандрик, Берге, Фюрне та інші. Грандіозними виявились не лише циклопічні стіни численних фортів, а й складною - система оборонних споруд довкола фортеці. По руслах мілководних річок викопано канали, все узбережжя оточене укріпленнями. З морем місто сполучалося каналом «Мардик». Шлюзований вхід до міста охороняв однойменний форт, що зависав над гаванню, її відгороджували від моря високий мол з муром та грізна лоцманська башта, з якої визирали десятки гармат.
Така система оборони Дюнкерка робила його на той час невразливим з суходолу й моря. Ось чому французький уряд вирішив знайти силу, яка 6 здобула це місто-фортецю у іспанців, та ще й за дешеву ціну.
Об'єднані французько-козацькі війська спершу захопили навколишні міста. Кільце біля Дюнкерка постійно звужувалось, але фортеця залишалась міцною і неприступною. Австрійські союзники іспанців у кінці вересня 1646 року намагалися прорвати оточення, однак потерпіли поразку.
Іван Сірко привіз до стін фортеці двома французькими фрегатами лише 2200 козаків. Однією з умов домовленості було те, що козаки діятимуть самостійно. До їхньої стратегії і тактики французьке командування дало згоду не втручатись. Сірко запропонував, всупереч усім законам військової науки ( досвід взяття Кафи, Трапезунда, Синопа став у пригоді) ніччю, коли темно, підплисти до Дюнкерку з боку моря і увірватися до центральних фортів фортеці Дюнкерк.
Французьким фрегатам з козаками на борту вдалося захопити три швидкохідні іспанські сторожові бриги, на одному з яких перебував командир форту «Мардик».
Сірко дарував йому життя за умови, що командир, знаючи пароль, проведе козаків на своїх кораблях у гавань і відкриє форт. А коли почався приплив, інший загін козаків вночі на очеретяних снопах з мушкетами напоготові через канал також підійшов до шлюзу. Командир виконав обіцянку: назвав пароль, імена вартових. Брама відчинилася. Запорожці ввірвалися в фортецю, повністю захопили форт «Мардик» і з його гармат вели вогонь по лоцманській вежі та інших фортах Дюнкерка.
Головна частина запорожців зайняла вулиці і майдан міста. Іспанське командування побачивши, що боротися далі безглуздо 11 жовтня 1646 року склало зброю.
Кардинала Мазаріні так вразило бойове мистецтво козаків і Сірка, що він направив у Дюнкерк одного з найкращих художників і скульпторів Франції того часу Калло. І той створив два бюсти Сірка. Один знаходиться в Луврі у Парижі, а інший стоїть на центральній площі в Дюнкерку.
Коли у 1966 році президент Французької республіки Шарль де Голль, під час перебування у СРСР відвідав Київ, він несподівано звернувся до керівників республіки:
– Я хотів би побувати на могилі Івана Сірка, національного героя Франції.
Коли президент Франції приїхав на Дніпропетровщину, де у селі Капулівка збереглася могила кошового отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка, де Голль зупинив машину за кілометр від могили і йшов разом із дружиною велично і урочисто, щоб покласти квіти до могили героя України і Франції.
Так було і буде колись, як Європа вклониться світлій пам’яті сучасних воїнів, нащадків Сірка, які захистили Європу і зупинили російську орду, що несла смерть та руйнування.
Петро Олар
