Ігор Данилейко: Борімось за душу, згорьовану болем...

***
Дожѝлися днів, що не маєм поняття,
Державу шматують - ми ждемо завзяття?
Якого завзяття, якої години?
Втрачаємо єдність життя Батьківщини...
Як мову паплюжать - різниці немає?
Народ, що без мови, у муках вмирає.
Настануть часи пропадні і неволі,
Пожнемо плоди пережитої долі...
Тож станьмо разом за вітчизну до бою,
Не рушмо шереги, не зраджуймо строю.
Борімось за душу, згорьовану болем,
За тіло у ранах, змордоване горем...
За рід українського вільного духу,
Подай же нам, Боже, прозріння і слуху.
Зійшли Україні часи процвітання,
Дай радості дітям, візьми всі страждання...
Що гублять надію на краще майбутнє.
В молитві підносимо слово могутнє...
Прокинься, свідомосте мого народу,
Борися за сонце, за небо, свободу.
За гори й долини, поля на просторах,
Достатньо вже пошестей, гибелі в мóрах...
© Автор: Ігор Данилейко
07.02.2025 р.