Ігор Данилейко: Мій відгук душі на біль, коли горить земля, просякнута життям.

У цей складний час, коли наша Вітчизна мужньо протистоїть загрозам, я прагну поділитися своїм поетичним словом. Цей вірш — відгук душі на біль і силу нашого народу, на молитви й надії, що ведуть нас уперед. Дякую кожному, хто вірить і любить свою землю та зберігає в серці відданість Україні.

Горить земля, просякнута життям,
А світ мовчить, бо нічого сказати.
Надія ще болить серцебиттям —
Чи буде хтось Вітчизну так кохати?

Як мій народ нескорений, міцний,
У голоді не зморений, живучий,
Здолавши шлях у каторгах страшний,
Свободи смак — солодкий і пекучий.

Що буде далі, Боже, поможи,
Врятуй людей від смерті у кайданах.
Цвіт нації нащадкам збережи,
Вже стільки болю, відчаю у ранах...

Ісусе, глянь: розп'ято стільки міст,
Людське життя нічого не вартує.
Пекельного орла безжальний хист
Ненавистю до ближнього лютує.

Почуй нас, грішних, Боже, в молитвах,
Не відвернись — навколішках благаю.
Візьми всю смерть, страждання, біль і страх,
Даруй життя — любов земного раю.

© Автор: Ігор Данилейко
04.11.2024р.