Ігор Данилейко: Молоді мають знати , щоб не допустити злу повторитись
18 Грудня, 2024
Друзі, хочу поділитися з Вами своєю поезією, яка стала переосмисленням трагічної сторінки нашої історії — Голодомору. Цей вірш — це пам'ять, скорбота та шана тим, кого навіки забрала ця страшна трагедія.
Закликаю Вас прочитати та поділитися на своїй сторінці, щоб більше людей дізналося про жахіття, які довелося пережити Українцям...Діліться своїми думками та зберігайте пам’ять про минуле, бо це наш обов’язок перед тими, хто більше не може говорити.
***
Важке життя сибірського заслання...
Дитинства голод, холод, грішна смерть...
Пройшовши біль убивчого страждання,
Де замість хліба любо їсти дерть...
Десь рідна хата мохом поростає,
Там пахне липа цвітом золотим,
Але ніхто суцвіття не зриває,
У пам'яті квітує молодим...
Душа жива, а тіло дотліває
Загублена надія в таборах,
Миттєвістю про втечу визріває,
Бентежить думи, крає серце страх.
Сліди на плоті кров'ю запеклися,
Кістки тріщать, знущаються кати
Заставили мене себе зректися…
І тіло брата в пекло віднести…
Та я не впав, я встояв, не скорився,
Своїх не зрадив в каторгах страшних.
Крізь біль і відчай Господу молився
За всіх катюг ненависних і злих.
Нащадки, пам'ятайте крізь століття
Всі тяготи неволі і ярма.
Не допустіть страшного лихоліття,
У генах згадка тундри і зима.
Живіть життя, вдихайте повні груди,
Традицій перевесло бережіть,
Лунайте, не мовчіть хай чують люди,
Загублену історію століть!
