Ігор Данилейко, щодня будить шанувальників поезії новими віршами. В його палітрі лірика та патріотично поезія. Його вірші, як каметон знаходить відгук у читачів. Нову добірку віршів Ігоря Данилейка, серед яких є «Суверен» яскраво говорить про це. В поезії Ігоря є глибокий і болючий заклик до пробудження національної свідомості та гідності українського народу. У ньому поєднуються історичні переживання, біль за втрати та заклик до дії.Він говорить про потребу самосвідомості, єдності та рішучості в боротьбі за своє місце під сонцем. Вірш звертається до кожного, нагадуючи, що доля народу — у його власних руках.
Суверен...
Народе мій, нескорений в віках,
Ти був і є, допоки світ і люди...
Тебе гнобили, славили в віршах,
У лестощах брехливої облуди...
Тебе ламали, гнули до землі,
Промовами надію возвишали,
Терновим шляхом крилися жалі,
Як дух життя нещадно забирали...
Твої хрести повалені лежать,
Святі могили — чорні, мов безодня,
Осквернена релігії печать,
І заповідь спаплюжена Господня...
Повстань з тенет облуди і брехні,
Зречись терпінь, від каторг і мовчання,
Бо Ти є Суверен на цій землі,
І тільки Ти — гарант свого страждання!
Сидоркевич Тетяна
Ігоре,ви вражаєте своїми віршами далі,у прочитаному щойно,і історична правда,і нескінчена боротьба нашого народу,і тверда віра в Україну і наш нескорений народ."Повстань з тенет облуди і брехні,зречись терпінь від каторг і мовчання,бо ти є Суверен на цій землі, і тільки Ти- гарант свого страждання! Дякую, проникливо і патріотично.
Олена Полюхович
Слова вірша вражають гіркою правдою, що не слово, то біль....
Мила, люба наша Україна, тебе віками оспівують поети, твою красу і твої страждання....
Господи навчи, допоможи, як діяти і що робити, щоб очистити її від " вош" і " гнид" / не пам'ятаю чиї це слова/.
Автору вірша браво!!!
Svetlana Chernova
Неперевершено,написано серцем !
***
Душа поета віддана, проста,
Торує шлях для правди у майбутнє,
До серця прокладаючи моста,
У істині вкарбовує могутнє.
Правдиве Слово, гостре, наче меч,
Прадавнє лезо, виточене в битвах,
Голів зрубало безліч з грішних плеч,
Намолене століттями в молитвах.
Шукає світло долі і тепер,
В лукавім світі підлого правління,
У закутках, у совісті печер,
Висвітлює для нації прозріння!
Сидоркевич Тетяна
Дякую вам Ігоре,ваші вірші,то заповіти для народу,а поети,то посланці Божі з надчутливими душами,своєю творчістю прокладаєте мости до сердець читачів,так пишите ви,висвітлюючи для нації прозріння! Вражаюче написано,пишаюсь вами,вашим талантом, пишаюсь,що ви Українець.
Svetlana Chernova
Ігоре,ви не по віку зрілий поет,весь час дивуєте справжніми перлами,ваше перо- це меч,ви справжній патріот України!
***
Частинка моєї душі — для Вас.
Я небо пригорну Тобі до ніг,
Я зорі заплету в Твоє волосся...
Коханням розтоплю розлуки сніг,
Зроблю, щоб все задумане збулося...
Я питиму Твої палкі уста,
П'янітиму від ніжності і вроди,
Натхнення даруватиме краса,
У дотиках шукаючи свободи...
Я стану Твоїм відданим крилом,
Я серце цілуватиму душею,
Долоні зігріватиму теплом,
Скажи мені , - чи будеш Ти моєю?...
Катерина Гулько
Які милі, ніжні слова. Скільки треба мати любові в серці, в душі щоб написати такі гарячі, зворушливі рядки. Дякую автору, успіхів і натхнення. Нехай Господь допомагає.
Сидоркевич Тетяна
Дякую за такий ніжний вірш про кохання,про почуття,яке дано не всім,але якщо вогник кохання горить у серці,то це навіки.Слухати вас ,то насолода для серця.Кохайте і будьте кохані.
***
Дисидент...
Залізні кайдани стискають тіла,
Поламані ребра — надія жива...
Жевріє ще дух у холодній пітьмі,
Окраєць свободи гниє у тюрмі...
Прив’язані руки німіють в голках,
Від болю без пам’яті губиться страх...
Скрізь стіни — мовчання єдина мета,
Знущання жорстокі повсюди вита...
У карцері мучать вже декілька діб —
Там голод і холод лягають у гріб...
Там шкіра облазить з трубчастих кісток,
Та спротив живий між конвульсій, думок...
З нутра чорним шлангом витягують сік,
Шукають від спротиву нації лік...
Все глибше і глибше проштовхують шланг,
В кровавих петлицях видніється ранг.
А серце, мов камінь, у грудях лежить,
Знущанням нестерпним за волю болить...
Години минають — синіє вся плоть,
Укол сульфазіну беруться колоть...
По венах блукає пекельний вогонь,
Збігає життя із пробитих долонь...
Кончи́на стоїть на порозі імли,
Та крик материнський волає: «Не вмри!»
І дух не скорився — він втримав удар,
Здолавши пекельний, в безвиході жар...
Судилося нам через муки пройти,
Не стать на коліна, не зрадить мети.
Минуло багато безсонних ночей
І сліз, що стікали невпинно з очей...
Та знову війна потішається тут,
Ми ще пам’ятаєм супротиви Крут...
Ми — нація вільна на своїй землі,
Чужинців навали поляжуть в ріллі.
Ще є в нас майбутнє — засяють зірки,
Зійдуть в чистім полі нові колоски.
Ми будем стояти в молитві, як сталь,
Як правда, що бачить невидиму даль.
Ми вирвем свободу з кровавих оков,
Бо воля витає у шатах дібров...
Народ, що терпів цю безодню в віках,
Вже більше не стане рабом, при совках!.
Нина Купенко
Сильно, патріотично, актуально ! Кожне слово автора, проникає в душу своїм високопатріотичним словом, викликаючі дуже глибокі , щемливі почуття . Скільки горя випало на долю нашої багатострадальної України. Але ця сильна нація, цей мужній народ, продовжують свою боротьбу. І він її обов'язково здобуде, заради нашого кращого майбутнього наших дітей ! Шановний Ігоре , я Вам щиро вдячна за цей сильний вірш, за вашу позицію українського патріота, за ту правду, яка звучить в кожному слові ! Слава Україні ! Героям Слава ! Борімося, поборемо! Нам Бог помагає ! До Перемоги !
Любомира Миронова
Це неймовірно,це ніби ножем по вена,але це правда,хоч і гірка.Слава всім ,хто так самовіддано боровся за волю.
Halyna Lymar
Які мудрі слова.Все описано через,що проходив і проходить наш довготерпеливий народ.Господи зжалься над нашим народом.Спаси і захисти.нашу націю від споконвічних ворогів .Пошли нам волю і перемогу.
Руслана Кузьмінець
Низький уклін...Щиро дякую за правдиву реальність життя. Все стискається від болю в душі. Тяжко навіть уявити життя наших полонених воїнів, життя на війні.Велика шана загиблим,які в усі часи боролись за волю України.
Підготував, за відгуками з соціальних мереж,
Петро Олар