Ігор Данилейко українець, що зараз здобуває освіту у музичній Академії міста Каунас (Литва). Ігор вдосконалює свою майстерність у вокалі, а ще творить поетичні тексти для пісень та пише вірші, які знаходять своїх шанувальників у соціальних мережах. Його поезію прочитало в цьому році майже 85 тисяч шанувальників слова. Відкрийте і ви світ душі Ігоря, що на крилах у слові лине до Вас.
***
Кохання - це не просто пристрасть літа,
Це простір, де мовчання має зміст,
Де біль і радість ніжністю зігріта,
Здолавши розумінням часу міст...
Це не слова, приємні і звабливі,
Це не думки, оспівані в піснях,
Не лестощі миттєвостей зрадливі,
Що похіттю являються у снах...
Кохання - не обіцянки до неба,
Це вічності не згаслий долі лик,
Це те, чого так хочеться і треба,
Це гордості загубленої крик.
Кохати - бути вільним, наче птахом,
Кружляти в пориваннях висоти,
Літаючи у роздумах зі страхом
У істині душевній простоти!...
І навіть коли світ зітхне раптово,
І зникнуть всі дороги у життя,
Я буду поруч дарувати слово
І слухати Твоє серцебиття.
© Автор: Ігор Данилейко
08.01.2025р
***
Я кохаю Тебе без зупину,
Ніжно руки цілую дощем,
В цьому хаосі днів, часі плину
Обіймаю зажурливий щем...
Я вдихаю Твій запах солодкий,
Я п'янію від ніжності губ,
І ловлю кожен погляд жорстокий
У характері променів, згуб...
Я літаю, неначе на крилах,
Мрії сипляться долі в кулак.
Кров гаряча пульсує по жилах,
Розганяє похмурості мряк...
Ти з'явилася так загадково,
Серед сірого будня золи,
Покохала омріяне слово,
Де раніше з Тобою були...
© Автор: Ігор Данилейко
08.01.2025р.
***
Коли ворог вступив на святу нашу землю
І пітьма поглинала ненавистю край,
Дух Козацтва повстав і підняв силу древню,
В боротьбі проти орків зажерливих зграй.
Ми повстали з руїн, розпинаючи груди,
Оголивши клинки на шляху боротьби,
Згуртувала мета, об'єдналися люди,
Не жалівши своєї в бою голови.
Ми ідемо у битву на смерть за родину,
Щоб не гнити у ярмах ворожих, тяжких.
В нас немає назад вже шляхів, бо вкраїну
Роздирають на шмаття у муках страшних.!
Ми повстали життям у бою доленоснім,
За вітчизну святу, щоб не бути рабом.
Жага знищити лине у подиху млоснім,
Щедро сіючи смерть перед чортовим злом...
За пшеничні лани, за Донецьк, терекони,
За Карпати, що в даль простяглися небес.
Дух свободи єднає полки оборони,
Ми торуємо бій, не чекаєм чудес.
Наші руки тримають мечі доленосні,
Наші кроки лунають, мов грім далини.
Нас чекають ще бурі огнисті і молосні
Та тужливої думи жалі з чужини.
В наших житніх полях та розлогих озерах,
У степах, що в серпанках туманів пливуть,
Сила предків витає й витатиме в ерах,
Бо на землях батьківських нащадки живуть.
Ми здолаємо зло на шляху до свободи,
Ми пролиємо кров наших всіх ворогів,
Переможемо розбрат крізь біль і незгоди,
Нам достатньо обіцяних лестощів - слів.
Україна була, вона є й завжди буде,
Якби хто не хотів, щоб було навпаки.
Вона силу землі у нащадках пробуде,
Ми свобідний народ - не німі кріпаки!
Українці усім довели свою силу,
Світ рівняється нашим шляхам правоти.
Ми розколимо разом імперії брилу,
Нам достатньо терпінь і часів сліпоти!
© Автор: Ігор Данилейко
07.01.2025р.
***
Горить земля, просякнута життям,
А світ мовчить, бо нічого сказати.
Надія ще болить серцебиттям —
Чи буде хтось Вітчизну так кохати?
Як мій народ нескорений, міцний,
У голоді не зморений, живучий,
Здолавши шлях у каторгах страшний,
Свободи смак — солодкий і пекучий.
Що буде далі, Боже, поможи,
Врятуй людей від смерті у кайданах.
Цвіт нації нащадкам збережи,
Вже стільки болю, відчаю у ранах...
Ісусе, глянь: розп'ято стільки міст,
Людське життя нічого не вартує.
Пекельного орла безжальний хист
Ненавистю до ближнього лютує.
Почуй нас, грішних, Боже, в молитвах,
Не відвернись — навколішках благаю.
Візьми всю смерть, страждання, біль і страх,
Даруй життя — любов земного раю.
© Автор: Ігор Данилейко
04.11.2024р.
***
Моя душа квітує білим цвітом,
Вплітає грона зболені в життя,
Гаряче серце лине понад світом,
Забувши горе, відчай, сум'яття...
Горить бажанням мріяти, любити,
Творити спражнє, вічне, дороге,
І за Вкраїну в Господа молити,
За все насвіті добре та лихе...
Моя душа квітує мов калина,
Червоні грона скинувши до ніг,
І в кетягах барвистих мов дитина,
Ридає гірко топить білий сніг...
© Автор: Ігор Данилейко
29.07.2024 р.Kaunas
Ігор Данилейко: Словам даю крила, щоб до сердець долетіли...
