Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

(ЮНЕСКО) включила українське декоративно-орнаментальне народне малярство до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Цим є петриківський розпис

7 Листопада, 2021

5 грудня 2013 р. міжнародна Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) включила українське декоративно-орнаментальне народне малярство до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Цим народним мистецтвом, що досягло світового визнання, є петриківський розпис. Міжнародна спільнота не дарма зацікавилась даним видом оздоблення, адже він успадкував давню українську символіку і традиції. Історія походження даного виду мистецтва сягає ще ХVII століття і пов’язана з козацтвом. Батьківщиною народного малярства вважається селище міського типу Петриківка ( Дніпропетровська область, Україна), що було започатковане запорізьким козаком Петриком. Спершу мистецтво облюбувало стіни тогочасних будівель, але на відміну від сучасного графіті тогочасні візерунки слугували не лише прикрасою. Предки українців вірили, за допомогою даного оздоблення можна захистити будинок та його мешканців від злих сил. Особливу увагу під час прикрашання будівель приділялось місцям, через які зло могло потрапити до оселі, а саме: вікнам, дверям, коминам, печі.

Не виключено, що до розпису не приклалася рука якогось козацького характерника. В основі мистецтва лежить український рослинний світ, з його багатою духовною символікою (зокрема, калина відображала жіночу вроду, мальва – козацьку доблесть, дуб – силу та мужність). Пізніше, з рослинами почали зображатись і тварини, які також були своєрідними оберегами (птах означав світло та щастя, зозуля – вічний плин часу, півник – пробудження та відродження). Спершу зображення наносились кольоровою глиною та природними барвниками, які готувались зарання (різні соки рослин), а на початку ХХ століття почали використовувати штучні водяні та олійні фарби. Дивовижні візерунки українські жінки створювали за допомогою паличок, обмотаних тканиною, пальців або пензликів (якщо були). Дані обереги наносились кожного року перед одним із великих церковних свят (найчастіше перед Великоднем). Старі візерунки змивалися, а на зміну їм мали з’явитися нові, насичені неймовірною природною палітрою. По розпису будівель молоді парубки могли судити про працьовитість своєї обраниці та обрати собі гідну пару.

У ХІХ столітті декоративне оздоблення починає перебиратись на хатнє начиння та предмети домашнього вжитку (посуд,одяг, скрині, ложки і навіть вози). Оздоблені речі швидко здобули популярність на ярмарках. Декоративне мистецтво почало приносити прибуток, що спонукало залучати до праці цілі родини.

Проте, настінний живопис міг не вийти в широкі кола і навіть припинити своє існування. Великий внесок до загальнолюдського пізнання цього дивовижного мистецтва зробив знаменитий етнограф Дмитро Яворницький та художниця Євгенія Евенбах. За дорученням вченого молода майстриня провела дві експедиції по Дніпропетровщині (1911 та 1913 рр.), перемальовуючи дивовижні візерунки. Ці малюнки здобули визнання на виставці в 1913 р. в Петербурзі. Такого ж успіху досягли виставки талановитих майстринь (1928, 1935, 1936 рр.) у Києві, Ленінграді та Москві. В 1936 році на першому піку слави в Петриківці була відкрита дворічна школа декоративного малювання, припинила своє існування з початком Великої Вітчизняної війни в 1941 р. У 1947 р. петриківські майстрині, оселившись у Києві, та працюючи в Київській сувенірній фабриці ім. Т.Г. Шевченка, на виробах з пресованої тирси запроваджують новий метод – підлаковий розпис на чорному тлі. З 1944 р. на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі починається випуск порцеляни прикрашеної дивним розписом (значний успіх фарфорових виробів зумів прикрити роти всім критикам, які стверджували, що селянському мистецтву не місце на такому цінному матеріалі).
В 1971 р. Спілка художників України відкриває Експериментальний цех петриківського розпису – творчу лабораторію для молоді. В цьому закладі навчались молоді майстри, що донесли велич петриківського розпису до наших днів. На початку 2012 року Міністерство культури України визнало петриківський розпис об’єктом нематеріальної культурної спадщини України. 5 грудня 2013 року розпис було включено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Copyright 2021 - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram