Сьогодні виповнюється 89 років всесвітньо відомому українському художнику Івану Марчуку, який від 2007 є в рейтингу "100 геніїв сучасності", а він досі вважає себе не генієм, а працьовитим художником, який хотів стати не найкращим, не найгіршим, а іншим. І він ним став.
Досить образно показано секрет становлення митця у фільмі "Іван Марчук "Голос моєї душі". реж. О.Коваль. Фільм було створено в 1998 році Українською студією хронікально-документальних фільмів
Він став настільки особливим у світі живопису, що винайшов особливу техніку малювання, яка тепер відома як "пльонтанізм". Колись його мама пльонтала коси собі та його старшим сестрам, а тепер Іван Марчук "пльонтає" картини: малює так, що тонкі переплетені лінії зливаються в цілісне зображення, яке при різному освітленні, дистанції чи настрої глядача може виглядати по-іншому, по-новому, по-особливому. Його наслідують, копіюють, але він залишається унікальним, бо унікальним є голос його душі. Власне так і називається один із циклів його картин. Всього їх 15, не рахуючи кераміки. Кожен із них є також неповторним. Побачити їх можна у Відні на великій виставці його робіт. Це не перша виставка Марчука у Відні, але вперше аж така велика.
Виставка "Скажи мені правду", але й відвідати екскурсію з біографом художника Тамарою Стрипко, яка неймовірно влучно та гарно підбирала слова для опису життя та творчості художника. Так само гарно, як Марчук підбирає назви для своїх картин. Вони поетичні та мелодійні: "Пісня пісень", "Чари місячної ночі", "Вічність співає пісню свою", "Гуляє сонце по снігу", "У колі образів моїх"... Продовжувати можна довго, адже доробок Марчука налічує близько 5000 картин, а його найулюбленішим циклом тепер є "Погляд у безмежність". Він жартує, що після того, як ця безмежність для нього відкрилася, то й картин можна намалювати безмежну кількість. І він малює. Щодня. Його віденський період є дуже плідним: десь заглушує переживання від новин, десь експериментує. І продовжує говорити світу голосом своєї душі про Україну.
Мені також тепер хочеться говорити багато про враження і ділитися почутим, водночас погляд і картини Марчука краще бачити й відчути, ніж про них чути, а про безмежність можна говорити безмежно, тому завершу тим, що мені запало в душу найбільше.
Виставковий день завершувався, до Марчука підійшли люди зі словами вдячності та запитаннями.
— Як ви почали малювати? — запитала одна дівчина.
— Коли я пішов до школи, то почав перемальовувати портрети письменників з книжок і малюнки з "Букваря", а коли їх назбиралося багато, то показав татові, який підтримав мене і сказав, що в мене дуже добре виходить. Після школи пішов вчитися на художника. Вчився малювати так, як там вчать. А потім зупинився, розуміючи, що так я не стану Іншим. Я відключив свідомість і робив те, що роблю. Відчув, що хтось водить моєю рукою. Така свобода! Найбільша втіха: я не знаю, що я роблю!!
Неабиякий талант, помножений на постійну працю, сміливу фантазію та неухильне бажання розширювати творчі горизонти дозволив митцю створити свої унікальні світи й підкорити серця мільйонів шанувальників мистецтва у всьому світі.
Народився на Тернопільщині в селі Москалівка.
У 1988 році Національна спілка художників відмовилася офіційно визнавати Івана Марчука, хоча на той час він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР.
Першу виставку йому дозволили провести у віці 43 років. Став членом Спілки художників у 52 роки, у 66 купив свій перший в житті костюм (відсвяткувати у зв'язку з присвоєнням звання "Народний художник України"), потім вперше керував власним автомобілем.
Наприкінці 1980-х він був змушений емігрувати до Австралії, потім Канади та США.
Довгоочікуваний успіх і визнання прийшли до нього за кордоном. Художниця 12 років прожила і працювала в еміграції.
З 2001 року живе у Києві, працює у власній майстерні.
Маляр використовує шарові переплетені лінії, які здалеку зливаються в один колір.
Сам художник називає свою техніку дуже характерною - "плонтанізм", від слова "плести" "плонтати" (українською. ).
На сьогодні він має 5 тисяч картин у 13 абсолютно різних стилях.
Головним залишається "плонтанізм", який став візитною карткою і навіть запатентований.
Багато хто думає, що цей унікальний стиль родом з дитинства: його батько - відомий тернопільський ткач, нескінченне переплетення різнокольорових Так. Але одного дня...
Він здивовано дивився на мереживні оголені осінні гілки, і ця метафора стала справжньою основою нового стилю. Стільки вишуканої краси, тиші та філософського сенсу в цьому "взаємоді" - нитка Аріадни, що веде до розуміння Життя.
Найбільше він любить осінь, "бо вона мудра. "Він порівнює зиму з аптекою, яка "ховає весь бруд на землі. "З весною не вийшло... Літо пише нічну зміну.
Зелений майже не використовувався. У дитинстві, в бідності, розносив трави і квіти, малював соком картини.
"Коли я заходжу в майстерню і дивлюся на ноги картин, коли згадую полотна, розкидані по світу, стає тепліше... Це єдине, чому я радію собі. Є такий вираз: "Життя продовжується, але біографія варта", тому щоб моя біографія того не варта, я морально перебираю свої роботи... На картину знадобився час, а в мене більше п'ять тисяч і я можу впевнено сказати, що прожив своє життя...
Дайте мені тисячу років і я намалюю небо... » Життя триває і Маестро Іван Марчук дивує світ і кожного з нас.
Тут можна доторкнутись до світу картин Маестро! Іван Марчук
а також в соцмерекжах:Іван Марчук Художник. Ivan Marchuk Artist
