Дебютний режисерський проєкт Юрія Іллєнка, створений ним одразу після «операторського» досвіду у культовій кінострічці «Тіні забутих предків». Цю стрічку Сергій Параджанов назвав продовженням традицій кінематографа Олександра Довженка, тоді як партійні чиновники побачили у фільмі «ідейні викривлення» та заборонили його на 22 роки.
Фільм займає 21-шу позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Стрічка присвячена пам’яті народного артиста СРСР Дмитра Мілютенка. Вона складається з п’яти частин і є майже німою, з мінімалістичним використанням звуку. Це метафоричний, алегоричний та символічний твір, основною темою якого є драматичне життя старого Левка Сердюка — селянина-філософа.
У післявоєнному селі Левко доглядає криницю, якою користуються односельці, але вони зневажають його працю й насміхаються з нього. Його дружина померла, один син загинув на війні, а решта нащадків живуть у місті, забуваючи про старого. Левко занурений у спогади: смерть дружини, відправка сина на війну, встановлення у селі пам’ятника солдатам.
На тлі буденності з'являються нові символи сучасності: опори ліній електропередач, залізна вітряна млинниця, літак у небі. Левко викликає дітей із міста, але відчуває їхню душевну віддаленість і не знає, як знову зблизитися з ними. Рід розпадається. Готуючись до своєї смерті, Левко майструє собі труну.
Однак наприкінці з’являється надія на безсмертя людського духу: народжується онук Левка — син його загиблого сина-пілота. Для нього старий очищує занедбану криницю й саджає яблуню, яка стає символом життя, безсмертя та продовження роду.
Цей твір називають одним із перших кроків до оновлення національного кінематографа, до якого згодом долучилися такі майстри, як Сергій Параджанов, Леонід Осика та Іван Миколайчук.
Знімальна група
Сценарист: Іван Драч
Режисер-постановник: Юрій Іллєнко
Оператори-постановники: Юрій Іллєнко, Володимир Давидов
Художники: Петро Максименко, Анатолій Мамонтов
Костюми: Н. Кибальчич
Гример: Яків Грінберг
Композитор: Леонід Грабовський
У ролях
Дмитро Мілютенко — Левко Сердюк
Лариса Кадочникова — Соломія
Феодосія Литвиненко — баба Чорнуха
Ніна Алісова — Параска
Джемма Фірсова — Марія, невістка
Іван Костюченко — син Сидір
Євгеній Балєєв — син Максим
Юрій Мажуга — Петро, зять
Олена Коваленко — Наталя, дочка
Костянтин Єршов — Артем, чоловік Наталки
Наталія Міщенко — Настя
Володимир Лемпорт
Микола Сіліс
Григорій Басенко — льотчик
Саша Веников (немає в титрах)
Фільм знято на плівку «Нікрон», яка забезпечила одну з найконтрастніших візуальних стилістик в історії українського кіно.
Показ підготував Петро Олар
