Коли закінчиться війна,
Я розцілую всі ікони.
Присяду в хаті край вікна
І буду чуть церковні дзвони.
І буду гладити лице.
Сльоза покотиться — піймаю.
І кожен клаптик чебрецем
В душі своїй повистеляю.
І я наплачусь досхочу.
Сльозами вмию всі могили.
Зварю відвар із перстачу
І вип’ю келишок для сили.
І вип’ю другий, щоб від ран
Не залишилося і сліду.
Наллю наливки повний збан
І понесу її сусіду.
Ми будемо удвох мовчать.
Хміліти разом й тверезіти.
Ми будем пошепки кричать
І в небо кидать жовті квіти.
І сині айстри розцвітуть
На полі битви під Херсоном.
Червоні маки проростуть
Під Києвом над збитим дроном.
Коли закінчиться... Коли...
Усі говорять, що нескоро.
Але готую я столи
І промовляю — скоро, скоро.
Ще день, ще ніч. Та й ще зима.
А там весна і перші грози.
Коли закінчиться війна
Я вам нарву букет мімози!!!
Дякую Ліні Василівні за образ за вірш і дякую Анатолію Васильвичу Гайдамаці за малюнок та ідею як вшанувати вже сьогодні Героїв тих хто загиную в за мене, тих хто народив цих відважних синів України, що стали на захист Свободи і незалежності та права жити вільно на рідній землі.
Цю біль душі та серця я ділю з Вами мої небайдужі слухачі та читачі. В понеділок звернувся до Голови громади з питанням що хочу спорудити такий меморіал пам'яті замість того що стоїть ще з радянсбких часів Солдат освободітель... Ні не на тому місці і навіть не пропонував руйнувати його, не просив ні копійки готовий віддавати всю пенсію свою, щоб подякувати тим кого нема і розрадити душу матерям героїв. Та ще мабуть поставити цим пам'ятником крапку щоб нових 200 не привозили в моє рідне та й інші села України. Голова відправив мене до секретаря Сторожинецької громади і дав його телефон. Я пробував пояснити і просив про зустріч та мені так і не звали дня і часу а лише сказали що це складна процедура - мають бути слухання треба принести готовий проект і перед кимось його захистити.... Простіть я думаю що навіть такий аркущ паперу з малюнком руки Академіка,Народного художника України, Лауреата державної премії Тараса Шевченка Анатолія Гайдамаки, який створив Меморіали Голодомору в Києві.Пам'яті Героїв Крут, екмпозиції музеїв Другої світової війни в Києві, музею літератури В Одесі, музею Чорнобиля в Києві і ще башатьох проектів які готувались для Буковини і не приняла влада, то мабуть настав наш час і скажемо бути цьому пам'ятнику Весни та життя бе війни і тим хто народив геров викарбувати їм подяку на лівому скрижалі кам'яної книги пам'яті, а справа будуть фото та імена тих що віддав найдорожче зп нас і щоб ми вклонялися їм збираючи яблука з дерева яка разом з гранітною композицією нагадає нам хрест вічної пам'яті і подяку від нас всіх хто живий. Нехай цей пост уде всенародним обговоренням чи слухання яке є прописано в довоєнних законах. Дякую ВАМ від живих і ще ненародженних це потрібно Нам.
Долучайтесь це буде знак народної пам'яті та вдяки, Пишіть infoarattafilm@gmail.com i Viber +37063233112
Петро Олар; Герой українського народу, кінорежисер І поет житель села Панка Чернівецької області.
