Так сталось, що вже місяць домовляємось про дистанційне інтервʼю з мером Маріуполя Вадимом Бойченко. Так виходить що міський Гоова у відрядженні, кудись слава богу не в Маріуполь, а то без прессекраетаря не може дистанційно провести діалог для радіо українська хвиля з Європи для тисяч Маріупольців яких війна висилила з розбитих будинків в невідомість до Європи. мені пообіцяли на 9 серпня, але ще уточнять, я обіцяв слухачам що буде раніше.Але мені пощастило знайшов в соцмережах інтрервʼ з 2023 року, яке в львівській каварні Києва, взяла журналіст Наталія Дєдова.
Ось воно без копр замість запланованого діалогу: До речі прохання і коментар я подаю в оригіналі без акцентів та цензури нашої редакції. Надіюсь повернемось до діалогу з мером після 8 серпня а запитання залишимо старі, крім одного уже традиційного, чи є мрія у Вадима Бойченка...?
Незаплановане інтерв'ю мера Маріуполя Вадима Бойченка.
Прошу, будьте коректні в коментарях!
Чому - поїхав?
І чому - не повернувся?
Знав. Але мовчав про блокаду. Чому?
Скільки, на його думку, загинуло маріупольців?
І чому не підготував сховища?
Що сталося зі складом продуктів 1 березня?
І що робив задля евакуації?
Когут та Іващенко. Чому перший був присутнім на виборах другого?
Чи готовий він вибачитися перед маріупольцями?
Та чи бачить себе мером нового Маріуполя?
Чи вважає себе найбільшим розчаруванням Президента Зеленського?
І за що - дякував х**лу 22 лютого 2022 та в ефірі нацканалу?
20 хвилин і 30 секунд. Це варто послухати.
22 лютого 2022 р. Остання сесія міської ради. Маріуполь.
"Будемо захищати до останнього наші кордони, нашу державу, наше місто. Я впевнений на 100% в цьому". В.С.Бойченко
▪️
Місце зустрічі - Львівська кав'ярня.
Із Наталья Станевич ми зайшли туди - випадково. Є в нас київська традиція: після візиту до "Я Маріуполь" - візит кудись, де можна поговорити та смачно поїсти.
Яка його традиція - не знаю. Можливо, в цій кав'ярні призначає зустрічі.
Він випадково нас побачив та простягнув руку. Я - відмовилася.
Він хотів поговорити без камери. Я - відмовилася.
Я запропонувала відповісти на наші запитання. Він - погодився.
За що незручно - я трошки прискорювала його відповіді. Адже садився телефон. Ну, і мене не цікавили прелюдії до відповідей. Мене цікавили факти.
Ще півтори години розмови залишилися за кадром.
Світлина Віктора Дєдова (з архіву Наталії Дєдової) Це останнє фото міста. Грудень 2022.
Далі буде, продовження від Петра Олара - кінорежисера, автора фільму Мантас, той що загинув замість мене...
