Україна - це українці
Підтримати
Підтримати

Андрій Шкурган – найтитулованіший співак Європи

27 Листопада, 2021

*НАЙТИТУЛОВАНІШИЙ СПІВАК ЄВРОПИ *ВОЛОДАР ТИТУЛУ «ВЕРДІЇВСЬКИЙ ГОЛОС» *СПІВЕЦЬ ШЕВЧЕНКІАНИ *ПЕРШИЙ У РАНЗІ СВІТОВИХ КОНКУРСІВ *ТРІУМФ ЗОЛОТОГО ГОЛОСУ *АРТИСТ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Андрій Шкурган – найтитулованіший співак Європи
Ці звеличені рядки пишуть в газетах, журналах мистецтвознавці, журналісти, шанувальники дивосвіту всесвітньовідомого Андрія Шкургана, славетного нашого краянина, хоча народився Львівщині у м. Самбір 27 листопада 1961 року, а виріс на зеленій Буковині у європейсько-стилізованих Чернівцях, де пересіклися культури багатьох народів: українська, австро-німецька, румунська, єврейська, польська, вірменська, російська…
Та шлях до визнання, як декому думається, не був усіяний лаврами, а видався тернистим, надзвичайно непростим. Досягнення – то свідчення його світлого і неординарного розуму, справді великого таланту і надзвичайно дивовижної працьовитості. У його генах нуртує незупинний потяг до знань, пізнання, мабуть, від діда по батьковій лінії Василя Шкургана зі Снятинщини, який організував у рідному селі чудовий хор, прочитав сотні книг класиків світової літератури – і, передусім, української. І від другого діда Мар’яна Хромовського – доктора юридичних наук, котрий мав ще й вищі економічну та музичну освіти, знав кілька мов, був людиною, закоханою у життя та музику.
А голос і відчуття величності, мелодійності, божественної одухотвореності української пісні – від батька-матері, безмежно закоханих у світ і таємничості мистецтва. Андрійко ще був малим, коли переповнені концертні зали (а в Чернівцях був високий пошанівок до концертів, вистав, спектаклів) аплодували його батькові Семену – оперному співакові, заслуженому артисту України. Його довірливий, яскравий, могутній і вокально багатий голос відчутними і невловимими барвами звуків передавав зміст творів, життєві настрої героя, його душевний одухотворений, пригнічений чи високо-патетичний стан. Глядача чарувала культура співу, його вокальна, лише йому властива пластика, своєрідний «шкурганівський» тембр. Пригадується, як у травні 1987 року, перебуваючи в залі облфілармонії з канадською делегацією українського походження, бачив, як гості зі сльозами на очах аплодували з вигуками «Браво!» Семену Шкургану, який співав про Олексу Довбуша…
Любов до України, її пісень у Шкурганів – родинне, одвічне і довічне. І це, в певній мірі, а особливо завдяки материнській «прискіпливості» Тамари Мар’янівни, щоби все було високодуховне і не низькопробне, посприяло тому, що Андрій Шкурган нині належить до тих не багатьох особистостей, які утверджують у світі думку про виняткову талановитість, працелюбність і пісенність українського народу.
Дорога до сьогоднішніх вершин пролягла через аудиторії факультету прикладної математики Чернівецького держуніверситету, де навчався з 1978 по 1982 рік, окреслювалася у стінах Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, яку закінчив у 1989 році, де досвідчені педагоги кристалізували грані таланту артиста українського народу, якого так нині поважно возвеличують, бо у нас ніяк не спроможуться надати звання народного, хоча «таке» афішують чимало посередніх особистостей сучасної культури. Консерваторську освіту Андрій здобув по класу народного артиста України І. Кушплера (солоспів), заслуженої артистки України З. Максименко (камерний спів), професора О. Грицака (оперний спів), народного артиста СРСР, видатного кіноактора О. Гая (акторська майстерність). Львівська мистецька школа завжди славилася своєю духовною високістю, вмінням іскорку обдарованості розпалити, як ватру, до небесних зірок таланту, окрилити вірою. І вже під час навчання незнаний Андрій здобуває переконливі перемоги у конкурсі імені Соломії Крушельницької у рамках першого фестивалю оперного мистецтва імені С. Крушельницької у Львові та всеукраїнському конкурсі вокалістів ім. М. Лисенка.
Та молодечо збуджену, високополітну мрію юнака комусь хотілося спопелити, але він нині не дошукується до причин цього, не тримає злоби, бо його серце завжди переповнене добром і щирістю, а душа – прагненням трудитися. Не влаштувавшись ні у Львівському, ні у Київському оперних театрах, він повертається до Чернівців і викладає вокал у музичному училищі, згодом працює солістом обласної філармонії, де знаходить розуміння і щиру підтримку буковинців і, передусім, художнього керівника філармонії Остапа Савчука. Андрій серйозно, забуваючи про відпочинок, дозвілля, вдосконалює майстерність співу, розширює репертуар новими творами. І найщирішим порадником та вимогливим учителем стає для нього батько Семен Шкурган, який був визнаний і за кордоном, як талановитий педагог вокалу.
З 1991 року, будучи солістом Чернівецької філармонії, Андрій починає працювати за контрактами в оперних театрах Європи, Сполучених Штатів Америки, де митець не може опуститися нижче планки світового рівня, сфальшивити, зіграти лише голосом, не вкладаючи в роботу душу і серце. А це, окрім таланту, здобувається титанічною працею, справжнім подвижництвом, невпинним навчанням, вмінням бачити, відчувати аудиторію, ставати єдиним цілим з нею. А тому з ранку і до пізньої ночі доводиться працювати над партитурами, прослуховувати записи найталановитіших співаків, вловлювати інтонаційні особливості мови, зі словником у руках по декілька разів особисто перекладати оригінали творів, щоб відчути їх смислову точність і донести до серця глядача, такого неоднозначного у різних країнах, свої культурні особливості, темперамент і характери людей. І це не зовсім легко, коли врахувати, що Андрієві довелося виступати на оперних сценах Франції, США, Польщі, Німеччини, Люксембурга, Мартініки, Бельгії, Голландії, Данії та інших країн, де треба було оперні партії виконувати мовою оригіналу.
І завжди в пригоді ставали знання і майстерність, почерпнуті у світових корифеїв. Свою стильову відточеність співу, зокрема, бельканто, Андрій вдосконалював у відомого датського професора Андре Орловітца, який свого часу був учнем славетного італійського співака Маріо дель Монако. Становленню особистості Андрія сприяла творча праця під орудою таких диригентів як Поль Етуан (Франція), Річард Войтах (США), Леоне Маджієра (Італія), Рубен Сільвія (Болівія), Тадеуш Войцеховський (Данія), Ері Клаас (Фінляндія), Ян Вагнер (Данія), Тиціано Северіні (Італія), Антоні Віхерек (Польща) та багатьох інших визнаних і пошанованих маестро.
І світ помічає співака, якому дано талант від Бога, який піснею уміє зачарувати публіку. У травні 1991 року він здобуває першу премію та звання лауреата, чотири спеціальні премії на четвертому конкурсі вокалістів імені Ади Сарі у Польщі. Через місяць – нова перемога, про яку широко пише преса світу, на конкурсі співаків на роль короля Роджера у Мічіган-опера та Грейт Баффало опера Компані у США, де з Андрієм підписують контракт на цю роль, у якому, як і повсюдно, він підкреслює що є українським співаком.
У цей час розпочинається підготовка до ХХХУІІ Міжнародного вокального конкурсу в французькому місті Тулузі, у якому є можливість взяти участь й Андрієві Шкургану. Але в основному теоретично, бо постає ряд проблем, передусім, брак часу на оформлення візи, необхідних конкурсних документів, доставляння їх до Франції, інші турботи. Але, слава Богу, що не минається людська доброта. Професор Віденської консерваторії Гелен Лазарські, яка була членом журі конкурсу вокалістів імені Ади Сарі, дізнавшись про плани-наміри Андрія і що коштів отриманих за премії на конкурсі йому не вистачає для поїздки у Францію, знаходить спонсора – пана Пазгання – підприємця, який у молодості грав на духових інструментах і цілком зрозумів молодого перспективного актора. На пропозицію тодішнього голови чернівецької організації «Просвіта» професора Тараса Кияка професор Чернівецького держуніверситету ім. Ю. Федьковича Олег Панчук, який їхав у закордонне відрядження, доставляє у Францію документи на участь в конкурсі і привозить виклик Андрію Шкургану на поїздку. І нечуваний успіх: український співак здобуває другий гран-прі (перший гран-прі не присуджувався) і звання лауреата та отримує Кубок президента Франції. Це була значна перемога співака, який вперше представляв за кордоном незалежну Україну, бо він цього разу, як раніше, у графі «назва країни» написав «Україна», а в інших, хоча вони й були з України, значилося, що вони виступали від імені неіснуючого СРСР, бо конкурс проходив у вересні 1991 року.
У Андрія не лише досконалий голос. Це надзвичайно драматичний актор, який сповна і по-своєму розкрився у ролі короля Роджера («Король Роджер») К. Шимановського у Мічіган-опері у США, у ролі Форда в опері Дж. Верді у «Фальстаф» у Данії, у таких, надзвичайно складних за виконавською майстерністю, авторським задумом відомих ролях Ріголетто, Ренато, Жермон, Ескамільо…Високо була оцінена критикою роль гетьмана Мазепи за однойменним твором П.Чайковського у польській Національній опері у Варшаві, яка фактично була поставлена під Андрія. Перейнявшись цією непересічною особистістю, прагнув всебічно зрозуміти її, осмислити, ввійти душею у цю історичну постать і звернувся у Чернівці, щоби відшукали все, що написано про Мазепу. І знову – людська щирість і доброта. До пошукової роботи активно долучається відомий історик, доктор наук, професор Чернівецького університету Юрій Макар, молодий кандидат історичних наук Олександр Добржанський (нині доктор, професор), викладач музичного училища Іван Янюк. Згодом Ю. І. Макар особисто доставив матеріали у Варшаву.
Феномен Андрія Шкургана справді особливий. У його репертуарі кілька десятків головних оперних партій мовою оригіналу, інтерпретації камерної музики, сотні арій, романсів, народних та авторських пісень. Відомі мистецтвознавці, зокрема професор, доктор мистецтвознавства Алла Терещенко, відзначають, що він тонкий, душевно ліричний інтерпретатор і знавець різних стилів – від епохи Перселла до найвизначніших творів камерного вокального мистецтва ХХ століття. Надзвичайно цікава і багатогранна його музична шевченкіана. Після М. Менцинського вперше за останні роки у Європі почули Шевченкові твори, покладені на музику.
Про Андрія чудово сказав народний артист України, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв України, професор Андрій Кушніренко: «Багато є чудових співаків із гарними голосами в Україні, і в світі, але Андрій Шкурган виділяється своєю оригінальністю, яка властива тільки йому, як це було, скажімо, притаманно для таких знаменитих співаків, як Федір Шаляпін, Борис Гмиря, Анатолій Солов’яненко. Він має унікальний голос – баритон широкого діапазону з прекрасним тембром, який яскраво звучить у всіх регістрах».
Мистецтвознавець Галина Степанченко після концерту Андрія Шкургана у Національній філармонії України щиро написала у газеті «Український форум»: «Майстерність співака вражала психологічною глибиною у розкритті музичних образів. У залі не було байдужих. Могутні «біси”» просили співака звучати ще і ще. У ці хвилини проймаєшся гордістю, що Україна має таких співаків, як Андрій Шкурган, який славу про рідний край, його обдарованість несе по всьому світу».
У 2000 році співака було удостоєно Шевченківської премії за концертні програми. Сьогодні, як стверджують фахівці, в Андрія Шкургана найбагатша вокальна шевченкіана. В одному з інтерв’ю він сказав:
- Дійсно, я переспівав з вокальної шевченкіани всі твори, написані для баритону, а також басовий репертуар, який підходить для мого голосу, і деякі тенорові романси, наприклад, «Ти не моя» Миколи Лисенка на слова Степана Руданського. Недарма мене називають басо-тенором. Музична шевченкіана – це твори, які можливо, не пестять вухо яскравим мелодизмом, але вражають витонченістю та делікатністю музичних образів. Я співав шевченкіану у Фінляндії, Данії, Франції, Польщі, Чехії, США, Румунії, Німеччині, Австрії, Бельгії, й скрізь ці твори слухачі сприймали дуже добре. Мені хочеться, щоб на концертах публіка мала насолоду не лише від музики, а доторкнулася до поезії нашого Кобзаря. Я завжди дбаю, аби в програмках були переклади віршів, щоб слухачі розуміли, про що я співаю.
До його платівки «Музика до «Кобзаря» Шевченка» увійшли найпопулярніші словоспіви: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Гетьмани» , «Чого мені так тяжко», «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле…», «Садок вишневий коло хати», «Косар» (понад полем іде), «Ой чого я чоловіка в дорогу послала», «Не женися на багатій», «Ой крикнули сірі гуси», «У тієї Катерини», «Огні горять», «Минають дні», «Доля», «Мені однаково».
Скрізь і завжди Андрій Семенович наголошує, що він українець і Україною живе. Якось в інтернет-порталі українців Німеччини в матеріалі «Хата скраю» (Баритон Андрій Шкурган про малоросійство, Лисенка і німецьку музику) він сказав: «Іноді ловлю себе на думці, що у Варшаві я українець-чужак, а, виявляється, в Києві – українець, однак також не зовсім свій. Хочеться просто бути самим собою, пишатися, що ти такий, а не інший».
Про найзаповітніше у своєму житті він висловився у всеукраїнській щоденній газеті «День»: «Я хотів би зробити якомога більше для українського мистецтва, яке, на жаль» мало відоме у світі. З прикрістю спостерігав, як наші співаки, виступаючи за кордоном, не використовували можливості показати там шедеври вітчизняної музичної класики. Я ставлю перед собою завдання самому пропагувати у світі кращі зразки української вокальної музики й знайти тих колег-музикантів, артистів, хто підтримає мене в цій благородній справі».
Митець не пориває зв’язків з Україною, відгукується на всі запрошення. На студії «Інтервал» у Чернівцях він записав компакт-диск із музикою до «Кобзаря» Миколи Лисенка. Тираж повторювався кілька разів і весь розійшовся так швидко, що сам співак навіть не встиг придбати собі примірник. А в лютому 2008 року він з надзвичайним успіхом виступив у Національній опері на третьому гала-концерті «На Україну повернусь». Преса писала: «Данину» Батьківщині віддали тоді провідні солісти найкращих оперних залів – Вікторія Лук’янець (Відень), Ольга Микитенко (Нью-Йорк), Андрій Шкурган (Варшава), Олег Кулько «Москва), Тарас Конащенко (Мюнхен)».
Співак нині проживає у Чехії. «… тепер я вільний художник, працюю лише за гостьовими контрактами. Не бажаю себе прив’язувати до жодного театру. Справа у тім, що працюючи у Польщі солістом Варшавської опери на постійному контракті, я змушений був відмовитися від багатьох дуже вигідних контрактів у перших театрах світу. Мій переїзд до Праги обумовлений тим, що хочу бути ближче до серця Європи»…
Дивоспів артиста продовжує чарувати світ. Його треба слухати, щоб відчути високий дух таланту, розкрилий до перлин класики та народної пісні, захоплення якими ще у юні роки висловив власними поетичними рядками:
Ця заповідь одвічна – це суть мого народу:
Як любиш Україну, стій за її свободу,
На доброту будь щедрим від роду і до роду,
Шануй народну пісню, не дивлячись на моду,
Кохай, коли кохаєш, за душу – не за вроду,
Людиною будь завжди, у будь-яку негоду,
Тоді сказати можеш: “Я – син свого народу!
Скрізь і завжди він залишається сином народу. Геніальним, мудро виваженим і закоханим в Україну. Великий Анатолій Солов’яненко після одного з Андрієвих концертів сказав: «Європа не має такого баритона. Америка? Америка – теж». Не погодитися з класиком не можна.
Якщо перерахувати всі нагороди та відзнаки Андрія Шкургана знадобиться не одна сторінка. Він - лауреат конкурсів ім. С. Крушельницької; всеукраїнського конкурсу ім. М.Лисенка; 4-го конкурсу вокалістів імені А. Сарі; переможець на конкурсі співаків на роль Короля Роджера у Мічнган-опера та Грейт Баффоло-опера компані (США); переможець: 37-го Міжнародного конкурсу у Тулузі (Франція); володар Кубку Президента Франції; був відібраний із 1500 співаків США, Канади, Південної Америки, Європи і допущений до участі у півфіналі конкурсу ім. Лучано Паваротгі; учасник заключного концерту Європейського півфіналу (Модена, Італія); переможець 1-го Міжнародного конкурсу вокалістів ім. С.Монюшка (Польща); переможець5-го конкурсу оперних співаків ім. А. Дідура (Польща.); володар 1-шої премії, 4-х спеціальних призів та медалі Всепольського товариства «Артистів-музикантів»; переможець 3-го Міжнародного вокального конкурсу ім. Міріам Хелін (Гельсінкі, Фінляндія); срібна відзнака Міжнародного конкурсу італійської оперної арії (І. Честеллі) у Берліні; переможець Міжнародного конкурсу європейських співаків ім. Лаурітца Мельхіора у Копенгагені під заступництвом королеви Данії Маргрете IІ; переможець 24-го міжнародного конкурсу «Вердіївські голоси» (Буссето, Італія); титул «Вердіївський голос»; переможець 15-го міжнародного конкурсу оперних співаків «Бельведер» (Відень, Австрія)...

Юхим ГУСАР.
На світлині: Андрій Шкурган і народний артист України Ярослав Солтис (м.Чернівці,20.08.2021 р.).

Україна - це українці
Ми у європейських країнах - це великий резерв для піднесення України в світі і дієва дапомога діаспорі дистанційно бути в українському середовищі.
Підтримати
© Радіо Українська хвиля з Європи - All Rights Reserved
menuchevron-down linkedin facebook pinterest youtube rss twitter instagram facebook-blank rss-blank linkedin-blank pinterest youtube twitter instagram