Навіть війна не відмінить Великдень, але реалії життя, підказують писанкарці Наталії Рудій , з Сторожинця на Буковині свої сюжети...

На Буковині народна майстриня створює незвичайні великодні прикраси. Унікальні писанки робить не лише з курячих та гусячих яєць. А навіть зі страусових. Техніку освоїла самотужки - тепер досвідом ділиться зі школярами. На майстер-класі побували і наші журналісти.

Свою першу писанку жителька Сторожинця Наталія Руда зробила 25 років тому. Орнаменти наносила на звичайні курячі яйця. Потім взялася за більші - гусячі. А нещодавно вирішила поекспериментувати - і замовила в інтернеті кілька страусових яєць.

"Візерунок наноситься воском по яєчку і потім занурюється в оцет. Тримати в оцті потрібно десь 7 годин і через кожних 10 хвилин щіточкою кожен цей візерунчик вичищати. Ти пишеш - ти відключаєшся від усього світу", - ділиться секретами Наталія Руда, писанкарка.

На розпис першого страусового яйця в майстрині пішло два місяці. Техніку освоювала самотужки і навіть власні орнаменти вигадувала. Зараз у колекції Наталії кілька десятків великодніх яєць. Візерунки ніколи не повторюються.
"Червоний - любов, синій - наша творчість, фіолетовий - мудрість. Кожна людина в цій писанці бачить щось своє".
Писанки так сподобалися синам Наталії, що вони теж долучилися до роботи. Старший - Дмитро - запропонував декорувати яйця вирізами. Тож, тепер писанки мають ще й мереживо.
"Це не тоненька шкарлупа, для неї є алмазні бурики різні та бормашинка з високою, так сказати, віддачею. Беру маленький спочатку, більший, більший, більший і так формується отакий узор", - говорить Дмитро Рудий, син писанкарки.
Свої велетенські писанки майстриня презентує на виставках. А ще влаштовує майстер-класи: нині прийшли школярі місцевого ліцею.

"Під час розписування писанок в мене дуже хороші думки і під час цього процесу дуже швидко минає час. Я вмію малювати - мені не складно зробити будь-який малюнок".
Дерев'яними писачками діти старанно виводять лінії та візерунки. Захоплюються роботою не лише дівчата."Спершу думав, що це не для мене. А потім прийшов і почав писати. В мене виходило краще всіх і тоді я захопився цим".
Майстриня радіє, що діти охоче ходять до неї на заняття. Каже, мріє - щоб її писанка була в кожній українській родині.
В дні війни в мовчанні й молитві за Україну та її воїнів, розписує нові писанки... Навіть війна не відмінить Великдень, але реалії життя, підказують писанкарці Наталії Рудій , з Сторожинця на Буковині свої сюжети... ( На світлинах Наталії Рудої її творіння )

Писанкарство – це мистецтво написання писанки, яке являється видом декоративно-прикладного мистецтва, так як належить до одного з найдавніших видів художньої діяльності людини з використанням традиційних орнаментованих мотивів. Декоративно-прикладне мистецтво – це сфера матеріальної і духовної культури народу. Життя підтверджує, що декоративно-прикладне мистецтво збагачується новими аспектами філософсько-естетичного звучання, його змістовна краса потрібна людині, в наш час зростає його художньо-культурна цінність.
Пташине яйце розписане мініатюрними орнаментами називають – писанкою. Назва її походить від слова «писати, прикрашати орнаментом». На писанках використовують геометричні, рослинні, зооморфні (риби, птахи, звірі), християнські, пейзажні і древні символи, які чітко і злагоджено підпорядковуються сферичній формі яйця [16, с. 116]. Для розпису використовують курячі, а також гусячі, качині та страусині яйця, вони більші за формою та виглядають ефектніше. Тому писанку справедливо називають твором-мініатюрою, іноді вона являється ще й унікальним шедевром народного мистецтва.
У писанці – цілий світ! Як наука, як закликання нерозривності роду, народу і всесвіту, як життя у вірі і любові. Для українців це не просто сувенір, вона уособлює незламний дух українського народу. Це знання, розписувати писанки, бережно передавалося з сивої давнини, з покоління в покоління і не зважаючи на те, що в різні віхи історії було велике прагнення знищити цей зв’язок із всесвітом, з сакральними знаннями, від’єднати людей від традицій та їх віри, зробити легко керованими для даної системи правління – це в деякі часи, таємне дійство, написання писанки, збереглося і дійшло до сьогодення. І розквітає тому, що писанка має сакральні цінності.
У кожній країні світу є свої історичні надбання, традиції, які прожили всі віхи історії, а сьогодні набирають розквіту. В нашій державі, Україні, одним із таких скарбів нації є писанка. Писанка являється візитівкою нашої країни в світовій спільноті, проте сказати, що писанки пишуть тільки в Україні неможливо, бо їх пишуть в Молдові, Румунії, Болгарії, Канаді, Америці, Польщі та в тих країнах світу куди емігрували наші предки.
Єдиний в світі музей у вигляді Писанки знаходиться в Україні, в місті Коломия, де представлена колекція писанок з різних куточків світу, а пам’ятник писанці 10 метрів висоти є в Канаді в місті Вегревілл .
При написанні писанки писанкар вкладає в неї любов, свою душу та створює оберіг за допомогою символів, які несуть добро, любов, здоров’я, благополуччя та радість.
Історія писанки дуже давня, ще з сивої давнини, коли в людей був дуже тісний зв’язок з природою, вони жили в гармонії з матінкою-землею та вивчали природу спостерігаючи за нею. І кожної весни люди бачили диво! Прилітаючи з вирію птахи, поверталися на своїх гнізда і несли яєчка, а через певний час з тих яєчок вилуплювалися пташенята. Люди ще з язичництва відображали птаха Хрестом (голова – хвіст та два крила утворювали Хрест) і от літає цей птах у Божих просторах і знає таємницю життя, а символом цього було яйце, так як саме з нього утворювалося життя. Таким чином, спостерігаючи кожного року за цими явищами сміливці взяли яйце з гнізда і написали на ньому побажання, завдяки чому об’єдналися «символ життя – яйце» і побажання до космічних сил про допомогу, а також просили: достатку, здоров’я, доброї долі, Божого захисту. Отримана писанка стала оберегом, із року в рік ця традиція бережно передавалася з роду в рід і так дійшла до наших часів.
Яйце, як священний символ відродження, оновлення та вічного життя, присутній в Космогонії майже кожного народу на землі. Яйце найбільш яскраво демонструє в людській уяві початок і таємницю буття, його сферична форма досконала – вона асоціюється з формою нашої планети, Всесвіту, аурою живих істот. Коли із прихованого Нічого виникає активне Щось, не потребуючи зовнішньої явної допомоги – це збуджує людську уяву, викликає здивування і захоплення. Подібне диво – творіння описане в епосах більшості народів світу. Зокрема в українців є казка про Яйце-райце. У віруваннях древніх греків, сирійців, персів та інших народів світу, присутній символ Яйця, з якого твориться Всесвіт та народжуються Боги. В Античній Греції вважали, що Всесвіт виник з яйця казкового птаха Фенікса, який поклав його у святилище Геліоса (Сонця). А для римлян яйце мало магічну силу, тому вони використовували забарвлені яйця в обрядах і забавах.
Світ давно хоче знати відповідь на загадку – «Що з’явилося раніше – курка чи яйце?». Однак, згідно з міфами різних народів, перше яйце з’явилося взагалі без курки, адже вже існувало до створення світу, саме з нього той світ постав. Проте один з міфів оповідає, що яйце все ж таки знесла курка, казка про «Курочку-Рябу» - відгомін такого міфу.
За часів язичництва виготовляли писанки за народним звичаєм до дня зустрічі весни. Адже писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя після зими, символ любові, краси, щастя та добра.